ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5869/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Єлізарова Костянтина Володимировича, м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 91937,96 грн

у присутності представників:

від позивача: адвокат Костриба Т.В., довіреність № 3903 від 17.12.2018;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

27.12.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Фізичної особи-підприємця Єлізарова Костянтина Володимировича (далі - відповідач) з вимогами про стягнення основного боргу в сумі 77982,75 грн, 3% річних у сумі 1425,60 грн, збитків від інфляції у сумі 2006,74 грн та пені в сумі 10522,87 грн, нарахованих позивачем із посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №12Е000-2718 оренди комерційної нерухомості, укладеного між сторонами 01.12.2017.

Ухвалою від 28.12.2018 суд прийняв справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням (викликом) сторін та призначив її розгляд у засіданні на 23.01.2019.

У зв'язку з тим, що 23.01.2019 суддя Воронько В.Д. перебував у відпустці, розгляд справи, призначений на 23.01.2019, ухвалою суду від 17.01.2019 перенесено на 11.02.2019.

Ухвалою від 11.02.2019 розгляд справи був відкладений на 26.02.2019.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався. Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснено всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів. В матеріалах справи наявна поштова кореспонденція суду, а саме конверти з судовими ухвалами, що повернулись від відповідача з додаванням довідки оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", а відтак є всі підстави вважати, що відповідач свідомо не забирав рекомендовану поштову кореспонденцію суду з поштового відділення, тобто фактично відмовився від її отримання. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача та достеменну обізнаність останнього про виклик до суду у відповідності до 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 між ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Єлізаровим Костянтином Володимировичем (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди комерційної нерухомості № 12Е000-2718 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану на 1-му поверсі 2-поверхової будівлі будинку зв'язку (літ. А-2) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сірка, буд. 43а, загальною площею - 460,50 м2 (приміщення № 4-8,10, 22-24, 26-28 згідно з планом за поверхами) в тому числі коефіцієнт загальних площ 34,0%, що відображає частку орендаря у місцях загального користування, для розміщення офісів та цехів для виробництва взуття, одягу та іншого.

Дія договору визначена сторонами у п. 12.1, за яким строк дії договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.07.2018, складає з 01.12.2017 по 31.07.2018 включно. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

За домовленістю сторін орендна плата становить 12,50 грн за 1 м2 орендованої площі без ПДВ, що становить 5756,25 грн за 460,5 м2 без ПДВ за місяць. Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що починаючи з 2018 року кожного 01 червня кожного року оренди, орендна плата збільшуються на 10 % (десять відсотків) від ставок орендної плати, що діяли за попередній рік оренди.

Відповідно до 3.7. договору щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим орендодавець надає орендарю акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за місяць разом з рахунком на оплату. Орендар зобов'язаний підписати акт про надані послуги та повернути його орендодавцю не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим. Уразі неповернення акту про надані послуги орендодавцю у вказаний строк він вважається погодженим орендарем.

Орендна плата та інші платежі за договором сплачуються орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Неотримання рахунку орендарем не звільняє його від сплати платежів за договором (п. 3.8 договору).

Згідно з п. 3.11. договору, орендна плата за перший та останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання акта передачі-приймання майна.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування комерційне майно на підставі акту приймання-передачі майна від 01.12.2017.

Позивачем щомісяця надавались відповідачу послуги з оренди комерційного майна та направлялись рахунки з урахуванням фактичного періоду використання майна з урахуванням фактичного періоду використання майна, які останнім оплачені не були.

31.07.2018, тобто в останній день дії договору, відповідач повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі (повернення) майна від 31.07.2018.

Однак, залишились несплаченими рахунки за послуги оренди комерційної нерухомості за період з грудня 2017 року по липень 2018 року в розмірі 77982,75 грн.

Позивач 17.07.2018 направив відповідачу лист № 4434-ВИХ-DР-12Е100-2018 з вимогою сплатити заборгованість протягом 3-х днів, який залишено відповідачем без реагування.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості на суму 77982,75 грн разом із розрахунком заборгованості та рахунками-актами за період з грудня 2017 року по липень 2018 року, яку знов останнім залишено без відповіді та задоволення.

З огляду на що у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на суму 77982,75 грн, за стягненням якої останній і звернувся до суду з цим позовом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, окрім основного боргу у сумі 77982,75 грн, нарахував та заявив до стягнення також пеню за загальний період з 21.03.2018 по 17.12.2018 у сумі 10522,87 грн, 3% річних за загальний період з 21.01.2018 по 17.12.2018 у сумі 1425,60 грн та інфляційні втрати за загальний період з лютого по вересень 2018 року в сумі 2006,74 грн.

Відповідач позов не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт користуванням відповідачем на праві оренди майном позивача доведено та відповідачем не оспорено, що також підтверджено матеріалами справи.

Пунктом 6.1.3. договору сторони передбачили права та обов'язки орендаря, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати оренду майна.

Доказів оплати відповідачем отриманих послуг, починаючи з грудня 2017 року по липень 2018 року, матеріали справи не містять.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Отже, позивачем доведено той факт, що відповідач порушив умови договору та не здійснив оплату орендних платежів, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість у сумі 77982,75 грн, яка і підлягає до стягнення.

Разом з тим, сторони передбачили п. 8.1 договору, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність згідно із цим договором та законодавством України.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Статтею 232 ГК України, зокрема ч. 6 якої визначеного, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за кожним актом та рахунком окремо, суд встановив, що позивач не вірно визначив період для її нарахування за зобов'язаннями, що виникли за лютий, березень та квітень 2018 року, оскільки за ними нарахування пені перевищує межі допустимого шестимісячного періоду. Тож суд здійснив власний розрахунок, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, за яким шестимісячний період можливого нарахування пені за лютий 2018 року становить з 21.03.2018 по 20.09.2018, за березень 2018 року з 21.04.2018 по 20.10.2018 та за квітень 2018 року з 21.05.2018 по 20.11.2018. Решта ж періодів нарахування пені відповідає вимогам законодавства, тому суд погоджується з позивачем. В результаті чого до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальній сумі 8737,36 грн за кожним актом та рахунком окремо, але за загальний період з 21.03.2018 по 17.12.2018, не перевищуючи при цьому строк можливого нарахування.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних за загальний період з 21.01.2018 по 17.12.2018 на суму 1425,60 грн та інфляційні втрати за загальний період з лютого по вересень 2018 року на суму 2006,74 грн, суд дійшов висновку про те, що вони розраховані вірно і підлягають до стягнення з відповідача у заявлених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати орендних платежів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 77982,75 грн, пені у сумі 8737,36 грн, 3% річних у сумі 1425,60 грн та інфляційних втрат у сумі 2006,74 грн; в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1727,78 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єлізарова Костянтина Володимировича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26; ідентифікаційний код 25543196) основний борг у сумі 77982,75 грн, пеню у сумі 8737,36 грн, інфляційні нарахування у сумі 2006,74 грн, 3% річних у сумі 1425,60 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1727,78 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.02.2019.

Суддя В.Д. Воронько