Справа № 22 - 1848 2006 р.                                 Рішення ухвалено під головуванням

Категорія: 13                                                                              Грабика В.В.

Доповідач: Щолокова О.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 04 липня 2006 року

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Щолокової О.В.

Суддів: Івашука В.А., Оніщука В.В.

При секретарі: Яблонській І.Л.

За участю позивача ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1

На рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частини квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у рівних частинах були співвласниками квартири АДРЕСА_1. 31.01.2006 року він подарував належну йому частку квартири відповідачці.

Дана угода не є договором дарування, оскільки відповідач разом з членами сім'ї зобов'язалися виплатити йому кошти в сумі 10800 дол. США за належну йому частку квартири, тобто вчинити на його користь дію майнового характеру, що підтверджується письмовою розпискою від 24.12.2005 року.

Кошти в сумі зазначеній в розписці він від відповідачки не отримав. Зазначені обставини є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що укладаючи 31.01.2006 року договір дарування з відповідачкою, позивач свідомо та на власний розсуд розпорядився належною йому 1/4 часткою квартири АДРЕСА_1, а саме безоплатно передав її у власність ОСОБА_2, яка в свою чергу дарунок прийняла, що підтверджується змістом договору.

Такий висновок суду є вірним, відповідає обставинам справи, що мають значення для справи, а зазначені обставини належним чином доведені.

Твердження позивача про те, що оспорюваний договір дарування є удаваним правочином-безпідставні, так як відповідно до розписок від 24 та 25 грудня 2005 року, зазначені них кошти були отримані позивачем до укладення договору, розписка від 02.03.2006 року не містить жодних вказівок на правову природу отриманих коштів, а текст договору дарування не містить зобов'язань обдарованої на вчинення на користь дарувальника будь-яких дій майнового або немайнового характеру.

Рішення суду є законним і обгрунтованим, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в Верховний Суд України протягом двох місяців.