Справа №  2-1039/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    31 грудня 2009 року                             м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого – Трагнюк В.Р., при секретарі – Конар В.М., за участю прокурора – Леньо Г.І., особи в інтересах якої заявлено позов – ОСОБА_1, представника відповідачів – ОСОБА_2, третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою прокурора Виноградівського району в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (яка є правонаступником за померлим ОСОБА_5), ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2007 року, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус ОСОБА_8, Виноградівська міська рада, ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Виноградівського району в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (яка є правонаступником за померлим ОСОБА_5), ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2007 року, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус ОСОБА_8, Виноградівська міська рада, ОСОБА_9. Третя особа ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_4, залучені до участі у справі ухвалою суду від 20 листопада 2009 року (а.с.166).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 1993 році гр.ОСОБА_10 було приватизовано квартиру АДРЕСА_1. З 1994 року разом з ОСОБА_10 проживала ОСОБА_11 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_1, вели спільне господарство. 30 листопада 2000 року ОСОБА_11 була прописана у вказаній квартирі, а її дочка ОСОБА_1 - 25 вересня 2006 року. Ці факти стверджено довідкою Виноградівської міської ради №2931 від 18.07.2006 року. Більше того, рішенням Виноградівського районного суду від 20 липня 2007 року встановлено факт того, що ОСОБА_11  з 1994 року та по момент смерті 20.10.2005 року ОСОБА_10 перебувала з останнім у фактичних шлюбних відносинах та проживала й надалі у квартирі АДРЕСА_2. 5 серпня 2006 року Виноградівською держнотконторою, на підставі заповіту посвідченого держнотконторою  18    липня 2002 року і зареєстрованого в реєстрі за №2165, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 на ім"я ОСОБА_12.  6 серпня 2007 року  укладено  договір  купівлі-продажу  квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, за реєстром №29, за яким ОСОБА_7 за дорученням  гр.ОСОБА_12  продала,  а  ОСОБА_5  купив  квартиру АДРЕСА_4. Цими діями порушено вимоги статті 18 Закону України "Про охорону дитинства", згідно якого держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку, а діти - члени сімї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Тобто укладенням договору купівлі-продажу від 6 серпня 2007 року, грубо порушено право на житло неповнолітньої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда з дитинства, яка крім цього має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2. Більше того, згідно статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає  права та інтереси  дітей при вчиненні  правочинів  щодо нерухомого майна. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Жодна особа не зверталася до органів опіки і піклування про надання дозволу на відчуження квартири АДРЕСА_5.

В судовому засіданні прокурор Леньо Г.І. та Долежало ва М.М. обставини та вимоги позову підтримали у повному обсязі, які просили задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідачів – ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_2 проти позову заперечував у задоволенні просив відмовити. Вказав, що при вчинені правочину, який оскаржує прокурор були дотримано всі встановлені законом вимоги, а щодо не надання органу опіки та піклування згоди на вчинення правочину то це не може бути підставою для визнання договору нікчемним. Крім цього вказав, що ОСОБА_1 прописалась у квартирі після смерті ОСОБА_10

Третя особа – ОСОБА_3 проти позову заперечувала у задоволенні просила відмовити, через його безпідставність.

Представник третьої особи – Виноградівської міської ради в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_8 повідомлена належним чином, в судове засідання не з’явилась, розгляд справи проведено у її відсутності.

Заслухавши пояснення, обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй заяві.

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними ст. 224 ЦК України, Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей".

Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей",  для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

За статтею 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемним.

Як встановлено судом, 5 серпня 2006 року Виноградівською держнотконторою, на підставі заповіту посвідченого держнотконторою 18 липня 2002 року і зареєстрованого в реєстрі за №2165, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 на ім"я ОСОБА_12 (а.с.15). 6 серпня 2007 року  укладено  договір  купівлі-продажу  квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, за реєстром №29, за яким ОСОБА_7 за дорученням  гр.ОСОБА_12  продала,  а ОСОБА_5  купив  квартиру АДРЕСА_4 (а.с.24).

Також встановлено, що при укладенні вказаного договору купівлі-продажу вимоги ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" не було дотримано, оскільки згоду орган опіки та піклування Виноградівської міської ради не надавав (а.с.13). Крім цього, як вказує приватний нотаріус у поясненнях, вона з’ясовувала у ОСОБА_7 про осіб, які прописані у квартирі по будинковій книзі (а.с.9).

Однак, як встановлено судом при розгляді справи, що на час укладення договору купівлі-продажу квартири, в ній проживала неповнолітня ОСОБА_1, яка була прописана у квартирі та користувалась нею, що визнається представником відповідачів та стверджується довідками начальника відділення ГІРФО Виноградівського РВ УМВС та міського голови (а.с.12,46)

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені в їх сукупності, суд встановив, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 6 серпня 2007 року укладений між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_5, є нікчемним в силу ст. 224 ЦК України, оскільки укладений без дозволу органу опіки та піклування Виноградівської міської ради та без урахування вимог, передбачених ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а тому позовні вимоги є ґрунтовними і такими, що підлягають до задоволення.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 158, 169, 174, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 224 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 6 серпня 2007 року укладений між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_5, - визнати недійсним.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, та апеляційна скарга протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Закарпатської області через районний суд.

Головуючий                                                                                          Трагнюк В.Р.