ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 лютого 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/1081/18

Головуючий у першій інстанції - Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/311/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Лакізи Г.П., Скрипки А.А.

секретар: Поклад Д.В.

Позивач: заступник керівника Менської місцевої прокуратури

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: заступник прокурора Чернігівської області

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2018 року у справі за позовом заступника керівника Менської місцевої прокуратури до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним корупційним правопорушенням (суддя Кутовий Ю.С.), ухвалене о 15 год. 16 хв. у м.Корюківка, повний текст рішення складено 05 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року заступник керівника Менської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення адміністративного корупційного правопорушення у сумі 1600 грн. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді секретаря Корюківської міської виборчої комісії, 21 грудня 2016 року, знаходячись в приміщенні ЖЕКу, де розташовувалась Корюківська міська виборча комісія, не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось у голосуванні по питанню призначення собі одноразової грошової винагороди на суму 1600 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП України. Постановою Корюківського районного суду від 13 лютого 2018 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. Проте, за доводами позивача, залишилась невідшкодованою шкода, завдана вчиненням адміністративного корупційного правопорушення, у розмірі 1600 грн.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного корупційного правопорушення, винуватість у скоєнні якого встановлена постановою Корюківського районного суду від 13 лютого 2018 року, не свідчить про протиправність рішення виборчої комісії про виплату одноразової допомоги і не доводить нанесення збитків або майнової шкоди державі.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь прокуратури Чернігівської області сплачений судовий збір у сумі 1762 грн за подачу позовної заяви та 2643 грн за подання апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Заступник прокурора Чернігівської області вказує, що судом першої інстанції у порушення ст.89 ЦПК України не надано належної оцінки доводам позивача стосовно наявності правових підстав для відшкодування заподіяної шкоди, зокрема, існування самої шкоди, протиправної, винної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяною шкодою. За доводами заступника прокурора Чернігівської області, одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій не є обов'язковою винагородою за участь у виборчому процесі, а виплачується виключно на розсуд комісії за наявності загальної економії фонду оплати праці та з урахуванням участі у роботі. Позивач посилається, що внаслідок отримання відповідачем коштів з бюджету на підставі рішення, прийнятого в умовах реального конфлікту інтересів, завдано шкоди державі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач вказує, що притягнення її до адміністративної відповідальності саме по собі не доводить той факт, що нею була завдана шкода державі, і кошти, які були виплачені їй в якості одноразової грошової винагороди, отримані незаконно, як на цьому наполягає заступник прокурора Чернігівської області. За доводами ОСОБА_2, саме виборча комісія на своєму засіданні призначає та визначає розмір одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії, тобто, голосуючи з даного питання, відповідач призначала допомогу не собі, а всім членам виборчої комісії. ОСОБА_2 вказує, що постановою суду її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн, але у постанові відсутні посилання на наявність заподіяної шкоди внаслідок цього правопорушення. Крім того, відповідач звертає увагу, що нею була отримана одноразова допомога у розмірі 1288 грн, а не 1600 грн, оскільки при її виплаті було утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб і військовий збір.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що 07 листопада 2016 року між Корюківською міською виборчою комісією Корюківського району Чернігівської області і ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого на ОСОБА_2 покладено обов'язки секретаря міської виборчої комісії, пов'язані з підготовкою та проведенням місцевих виборів (а.с.20).

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП і на підставі положень ч.2 ст.36 КУпАП, накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у межах санкції ч.2 ст.172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 352 грн 40 коп. (а.с.9-17). У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді секретаря Корюківської міської виборчої комісії, 21.12.2016, знаходячись в приміщенні ЖЕКу (вул.Шевченка, 87, м.Корюківка, Корюківського району, Чернігівської області), де розташовувалась Корюківська міська виборча комісія, не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось у голосуванні по питанню про призначення собі одноразової грошової винагороди на суму 1600 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Механізм оплати праці членів територіальних і дільничних комісій з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост, а також нарахування та виплати членам виборчих комісій одноразової грошової винагороди визначається Порядком оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №687 від 8 вересня 2015 року (далі - Порядок).

Пунктами 22, 23 Порядку встановлено, що одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована та виплачена лише один раз протягом виборчого процесу після встановлення підсумків голосування, за наявності загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної територіальної виборчої комісії, і виплачена тим членам комісії, що брали активну участь у її роботі, незалежно від того, на платній чи не на платній основі вони працюють у такій комісії. Одноразова грошова винагорода не є обов'язковою виплатою. Розмір одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії визначається на її засіданні за поданням голови виборчої комісії залежно від особистого внеску кожного члена комісії в її діяльність і не може перевищувати розміру місячної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. № 966 «Про умови оплати праці членів виборчих комісій, комісій всеукраїнського референдуму», за посадами, які вони займають у відповідних виборчих комісіях. Рішення дільничної виборчої комісії про виплату одноразової грошової винагороди розглядається і затверджується територіальною виборчою комісією, яка здійснює фінансове забезпечення дільничних виборчих комісій.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Виходячи з аналізу вказаної норми права, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Наявність усіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Встановлені у статті 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК України, тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами і юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

Тобто, частина перша статті 1166 ЦК України містить пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності.

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури вважає, що відповідач в умовах реального конфлікту інтересів набула для себе певні матеріальні блага (зокрема у вигляді премії), наслідком чого стало заподіяння шкоди державі. Підставою для відповідальності позивач зазначає вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Проте при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності суд не встановлював факту завдання такої шкоди та її розміру, оскільки це не впливало на кваліфікацію правопорушення, вчиненого ОСОБА_2, тобто притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не може бути самостійною підставою для стягнення з неї шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України. Крім того, рішення про виплату одноразової грошової винагороди Корюківської міської виборчої комісії, яке стало підставою для виплати відповідачеві коштів, не оскаржувалось, не скасовано і є чинним.

Підставою для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, було неповідомлення у встановленому порядку про наявність реального конфлікту інтересів, та як наслідок останню було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу. При цьому неповідомлення про конфлікт інтересів не може створювати юридичних наслідків у вигляді відшкодування шкоди, якщо кошти були отримані на законних підставах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про протиправність рішення Корюківської міської ради і про те, що наслідки вчинення відповідачем адміністративного правопорушення свідчать про заподіяння шкоди державі, не відповідають матеріалам справи і не грунтуються на положеннях чинного законодавства.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанці.

Головуючий: Судді: