П О С Т А Н О В А

11 січня 2010 року                                                                                                                                        м. Київ

Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону підполковник юстиції Дячук С.І. при секретарі Качані Т.І., за участю державного обвинувача – старшого помічника військового  прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Євсеєнка В.В., провівши в приміщенні суду попередній розгляд кримінальної справи за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 2253 ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 419 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Кримінальна справа за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 2253 ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 419 КК України, надійшла до військового місцевого суду Київського гарнізону 11 грудня 2009 року.

Прокурор просить призначити справу до судового розгляду і викликати в судове засідання осіб, які зазначені у списку, долученому до обвинувального висновку, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. 237 КПК України.

Заслухавши доповідь прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи, вважаю, що спра-ва не може бути призначена до судового розгляду і підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Так, згідно з вимогами ст. 223 КПК України обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються, зокрема, обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві, місце, способи, мотиви злочину тощо), а в резолютивній – коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Разом з тим, в обвинувальному висновку щодо гр-на ОСОБА_3 містяться положення, що суперечать одне одному, а обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, частково не збігається з обвинуваченням, викладеним у постанові про притягнення особи як обвинуваченого.

Так, в описовій частині обвинувального висновку чітко зазначаються дві категорії нормативних актів в аспекті висунутого ОСОБА_3 обвинувачення: 1) акти, якими той повинен був керуватися під час несення служби у прикордонному наряді; 2) акти, які під час цієї служби були ним порушені. У той же час, в провину ОСОБА_3 в резолютивній частині обвинувального висновку поставлені не тільки акти, які, на думку досудового слідства, були ним порушені, а й ті, якими він лише повинен був керуватися і щодо порушення яких взагалі відсутні висновки не тільки в описовій частині обвинувального висновку, а й в резулятивній частині постанови про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого. Відтак, ОСОБА_3 в резолютивній частині обвинувального висновку поставлено в провину порушення тих нормативно-правових актів як складову звинувачення, щодо яких обвинувачений під час досудового слідства захист не здійснював.

До того ж, перелік актів, якими, на думку досудового слідства, ОСОБА_3 повинен був керуватися під час несення служби, та перелік актів, які нібито під час цієї ж служби ним були порушені, не збігаються, що додатково ставить під сумнів конкретику висунутого звинувачення, адже порушити нормативні акти особа може лише у випадку, якщо була повинна ними керуватися.

Крім того, в резолютивній частині не зазначена стаття кримінального закону, яка передбачає вчинений ОСОБА_3 злочин (злочини), а в абзаці другому арк. 2 обвинувального висновку наявна вказівка на вчинення ОСОБА_3 злочинів у множині, що протирічить вступній частині обвинувального висновку. Аналогічне протиріччя містить і постанова про притягнення особи як обвинуваченого. До того ж резулятивна частина обвинувального висновку складена таким чином, що ОСОБА_3 різними своїми діями (викладені окремо на арк. 20 та на арк. 21 обвинувального), одна з яких у вину ОСОБА_3 не ставилась під час висунення звинувачення, спричинив одні й ті самі наслідки – незаконне переміщення через державний кордон України наркотичного засобу.

Відповідно до вимог ст. 249-1 КПК України підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228-229 КПК України при перевірці справи з обвинувальним висновком, зокрема таким порушенням у даній справі суд визнає затвердження прокурором обвинувального висновку, який складений із суттєвими порушеннями вимог ст. 223 КПК України. А оскільки виявлені порушення виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту в судовому засіданні і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку, справа на підставі ст. 249-1 КПК України підлягає поверненню прокурору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 237, 240, 244, 249-1 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 2253 ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого   ст. 419 КК України, повернути військовому прокурору Чернігівського гарнізону для усунення виявлених порушень при затвердженні обвинувального висновку.

Постанова оскарженню не підлягає, на неї може бути внесено апеляційне подання прокурором до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення постанови.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.

КОПІЯ ВІРНА:

СУДДЯ ВІЙСЬКОВОГО МІСЦЕВОГО СУДУ

КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ С.І. ДЯЧУК

№ 1-9                                                                                                                                                                          копія

П О С Т А Н О В А

11 січня 2010 року                                                                                                                                        м. Київ

Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону підполковник юстиції Дячук С.І. при секретарі Качані Т.І., за участю державного обвинувача – старшого помічника військового  прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Євсеєнка В.В., провівши в приміщенні суду попередній розгляд кримінальної справи за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 2253 ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 419 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Кримінальна справа за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 2253 ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 419 КК України, надійшла до військового місцевого суду Київського гарнізону 11 грудня 2009 року.

Прокурор просить призначити справу до судового розгляду і викликати в судове засідання осіб, які зазначені у списку, долученому до обвинувального висновку, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. 237 КПК України.

Заслухавши доповідь прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи, вважаю, що спра-ва не може бути призначена до судового розгляду і підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Так, згідно з вимогами ст. 223 КПК України обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються, зокрема, обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві, місце, способи, мотиви злочину тощо), а в резолютивній – коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Разом з тим, в обвинувальному висновку щодо гр-на ОСОБА_3 містяться положення, що суперечать одне одному, а обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, частково не збігається з обвинуваченням, викладеним у постанові про притягнення особи як обвинуваченого.

Так, в описовій частині обвинувального висновку чітко зазначаються дві категорії нормативних актів в аспекті висунутого ОСОБА_3 обвинувачення: 1) акти, якими той повинен був керуватися під час несення служби у прикордонному наряді; 2) акти, які під час цієї служби були ним порушені. У той же час, в провину ОСОБА_3 в резолютивній частині обвинувального висновку поставлені не тільки акти, які, на думку досудового слідства, були ним порушені, а й ті, якими він лише повинен був керуватися і щодо порушення яких взагалі відсутні висновки не тільки в описовій частині обвинувального висновку, а й в резулятивній частині постанови про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого. Відтак, ОСОБА_3 в резолютивній частині обвинувального висновку поставлено в провину порушення тих нормативно-правових актів як складову звинувачення, щодо яких обвинувачений під час досудового слідства захист не здійснював.

До того ж, перелік актів, якими, на думку досудового слідства, ОСОБА_3 повинен був керуватися під час несення служби, та перелік актів, які нібито під час цієї ж служби ним були порушені, не збігаються, що додатково ставить під сумнів конкретику висунутого звинувачення, адже порушити нормативні акти особа може лише у випадку, якщо була повинна ними керуватися.

Крім того, в резолютивній частині не зазначена стаття кримінального закону, яка передбачає вчинений ОСОБА_3 злочин (злочини), а в абзаці другому арк. 2 обвинувального висновку наявна вказівка на вчинення ОСОБА_3 злочинів у множині, що протирічить вступній частині обвинувального висновку. Аналогічне протиріччя містить і постанова про притягнення особи як обвинуваченого. До того ж резулятивна частина обвинувального висновку складена таким чином, що ОСОБА_3 різними своїми діями (викладені окремо на арк. 20 та на арк. 21 обвинувального), одна з яких у вину ОСОБА_3 не ставилась під час висунення звинувачення, спричинив одні й ті самі наслідки – незаконне переміщення через державний кордон України наркотичного засобу.

Відповідно до вимог ст. 249-1 КПК України підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228-229 КПК України при перевірці справи з обвинувальним висновком, зокрема таким порушенням у даній справі суд визнає затвердження прокурором обвинувального висновку, який складений із суттєвими порушеннями вимог ст. 223 КПК України. А оскільки виявлені порушення виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту в судовому засіданні і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку, справа на підставі ст. 249-1 КПК України підлягає поверненню прокурору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 237, 240, 244, 249-1 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 2253 ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого   ст. 419 КК України, повернути військовому прокурору Чернігівського гарнізону для усунення виявлених порушень при затвердженні обвинувального висновку.

Постанова оскарженню не підлягає, на неї може бути внесено апеляційне подання прокурором до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення постанови.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.

КОПІЯ ЗВІРЕНА З ОРГИНАЛОМ:

СУДДЯ ВІЙСЬКОВОГО МІСЦЕВОГО СУДУ

КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ С.І. ДЯЧУК