АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 109/10 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 46, 48 Смоляр О.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Іскрі І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 6 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: відділ ДВС Соснівського району м. Черкаси про зміну порядку стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
встановила:
Позивачка у вересні 2007 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа відділ ДВС Соснівського району м. Черкаси про зміну порядку стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. В позовній заяві зазначила, що вона перебувала з відповідачем у шлюбних відносинах до 1993 року. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 1997 року ухвалено стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини.
ОСОБА_3 постійно ухилявся від сплати аліментів. Кошти на утримання дитини надавались нерегулярно, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів.
Постановою державного виконавця ДВС у Соснівському районі м. Черкаси від 12 грудня 2006 року була нарахована заборгованість по аліментах в розмірі 11 353, 15 грн. 19 грудня 2007 року ОСОБА_3 був ознайомлений з даною постановою. В подальшому розмір заборгованості перераховувався неодноразово, остаточно визначена сума заборгованості на 01 березня 2007 року становить 16 685,85 грн. Із загальної суми заборгованості відповідачем визнається лише заборгованість в сумі 3 685, 85 грн., тобто мінімум, який був визначений законом для нарахування заборгованості по аліментах. Вимога державного виконавця від 23 лютого 2007 року про зобов‘язання погасити заборгованість в розмірі 3 685, 85 грн. залишена без реагування. Таким чином, сума заборгованості, яка не оспорювалась відповідачем, станом на 01 січня 2007 року становила 3 351, 05 грн. З урахуванням заборгованості по аліментах за 2007 рік загальна сума заборгованості складає 4 294 гривні 85 копійок. Виходячи із суми заборгованості по аліментах станом на 1 січня 2007 року сума неустойки за 273 дні складає 9148 гривень 23 копійки /3351.05 х1% х273 дні/. Загальна сума неустойки з урахуванням заборгованості по аліментах за 2007 рік складає 9672 гривні 99 копійок. Просила змінити порядок стягнення аліментів, а саме стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно починаючи з 1 жовтня 2007 року з подальшою індексацією до повноліття дитини. Стягнути заборгованість по аліментах в сумі 4 294 гривні 85 копійок та пеню за затримку виплати аліментів в сумі 9 672 гривні 99 копійок.
В ході розгляду справи судом ОСОБА_4 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги і остаточно по заяві про уточнення позовних вимог від 09 лютого 2009 року /а.с.60 т.2/ просила змінити порядок стягнення аліментів, а саме стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно починаючи з 1 жовтня 2007 року з подальшою індексацією до повноліття дитини. Також просила стягнути пеню за затримку виплати аліментів виходячи із заборгованості по аліментах станом на 01 січня 2007 року, яка відповідно до довідки-розрахунку державного виконавця за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2007 року складала 2 718 гривень 60 копійок. Пеня підлягає до нарахування за період з 01 січня 2007 року по 23 жовтня 2007 року і виходячи із розрахунку 1% від суми заборгованості за кожен день складає 7 885, 10 гривень /27.19 х 290/.
В судовому засіданні представник позивачки відмовилася від позовних вимог в частині зміни порядку стягнення аліментів з ОСОБА_3 щодо стягнення їх в твердій грошовій сумі. Просила стягнути з відповідача на користь позивачки пеню за затримку виплати аліментів за період з 01.01.2007 року по 23.10.2007 року в розмірі 7 885, 10 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 6 жовтня 2009 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 пеню за затримку виплати аліментів за період з 01 січня 2007 року по 23 жовтня 2007 року в розмірі 7 885, 10 грн. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати дане рішення як незаконне і необгрунтоване та відмовити позивачці в задоволенні її вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які з‘явились в судове засідання, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої відповідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 1997 року відповідач ОСОБА_5 зобов»язаний сплачувати аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментах № 609/22, заборгованість по аліментах на користь ОСОБА_4 з березня 1998 року станом на 01 березня 2007 року становила 16 685 гривень 85 копійок, за період з 01січня 2004 року по 01 січня 2007 року 2718 гривень 60 копійок.
Ст. 196 СК України передбачає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки /пені/ в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в повному об»ємі, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність стягнення пені за період з 01 січня 2007 року по 23 жовтня 2007 року.
Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість по аліментах державним виконавцем нараховувалась неодноразово, а саме постановою від 12.12.2006 року в сумі 11 353 гривні 13 копійок, постановою від 22 грудня 2006 року в сумі 19 864 гривні 47 копійок та довідкою - розрахунком № 609/22 відповідно до відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01 березня 1998 року по 01 березня 2007 року в сумі 16 685 гривень 85 копійок.
Відповідно до вимоги № 609/22 /а.с. 71 т. 1/ ОСОБА_3 було зобов»язано до 05 березня 2007 року сплатити нараховану заборгованість по аліментах відповідно до довідки-розрахунку № 609/22 /за виключенням оспорюваної ним суми/ в сумі 3 685 гривень 85 копійок. Дана вимога була отримана відповідачем 26 лютого 2007 року, про що свідчить його особистий підпис на вимозі /а.с. 71 т. 1/.
З»ясувавши загальну суму заборгованості, суд першої інстанції стягуючи на користь позивачки пеню за період з 01 січня 2007 року по 23 жовтня 2007 року, тобто за 290 днів, не врахував, що про наявність такої заборгованості ОСОБА_3 був належним чином повідомлений саме вимогою № 609/22 від 23 лютого 2007 року та не врахував визначений державним виконавцем строк її погашення останнім, оскільки колегія суддів вважає, що саме з цієї дати слід нараховувати пеню.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2007 року вищевказана заборгованість по аліментах була перерахована ДВС Соснівського району позивачці, однак ОСОБА_3 на рахунок виконавчої служби дана сума була внесена 17 жовтня 2007 року, а тому стягнення пені необхідно проводити саме до вказаної дати, а не по 23 жовтня 2007 року включно.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що допущені судом помилки необхідно виправити шляхом зміни рішення суду від 06 жовтня 2009 року, зменшивши суму за прострочення сплати заборгованості по аліментах, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивачки до 6 144 гривень 94 копійок, тобто за період з 05 березня 2007 року по 17 жовтня 2007 року включно.
Колегія суддів вважає, що строк погашення заборгованості відповідачу державним виконавцем був встановлений саме вимогою від 27 лютого 2007 року до 05 березня 2007 року, оскільки вимогою від 12 грудня 2006 року /а.с. 69 т. 1/ та попередженням /а.с. 70/, такий строк не встановлювався і сума заборгованості, що підлягала сплаті також не визначалась.
Колегія суддів критично оцінює твердження ОСОБА_3 викладені в апеляційній скарзі про відсутність підстав до стягнення пені в зв»язку з відсутністю його вини щодо виникнення заборгованості по аліментах, оскільки відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» на платника аліментів не можна покладати відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки тільки якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв»язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Відповідач же не надав суду доказів наявності вищевикладених обставин, а його пояснення щодо необізнаності про наявність рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 1997 року про стягнення з нього аліментів спростовується наявною в виконавчому провадження його особистою заявою щодо необхідності сплати аліментів датованою 1998 роком, оглянутою колегією суддів в судовому засіданні.
Також колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про те, що до даного часу сума його заборгованості по аліментах є невизначеною, а тому не може вирішуватись питання про нарахування на неї пені, оскільки пеня нарахована на визнану відповідачем та сплачену 17 жовтня 2007 року заборгованість по аліментах.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення і в частині стягнення з відповідача судового збору та стягнути з останнього на користь держави судовий збір в сумі 61 гривню 44 копійки.
Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідно до викладеного підлягає до зміни, а апеляційна скарга – до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 6 жовтня 2009 року змінити, зменшивши суму пені за прострочення сплати аліментів, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 до 6 144 гривень 94 копійок за період з 05 березня 2007 року по 17 жовтня 2007 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 61 гривня 44 копійки.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили одразу після його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя Н.І. Гончар