ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-6349/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2010  року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді                                                              Матковської З.М.

при секретарі судового засідання                                        Подібка М.З.

з участю представників: позивача  Надала І.В., відповідача Попович М.Я., Сай Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ «Галичина» до ДПІ у Буському  районі Львівської області про скасування податкового повідомленя – рішення

в с т а н о в и в :

    ТзОВ «Галичина» звернулось із позовом до ДПІ у Буському  районі Львівської області. Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.09.2009 року № 0000762311/0. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення є безпідставним, незаконним та підлягає скасуванню з тих підстав, що  твердження ДПІ про безпідставність включення вказаних сум до податкового кредиту не відповідає дійсності, суми включені правомірно та законно, що підтверджується документальними доказами.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини позовної заяви та просив позов задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає, що податкове повідомлення – рішення, яке винесене за результатами перевірки позивача є законним та правомірним. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

З 31.08.2009 року по 11.09.2009 року працівниками ДПІ у Буському районі Львівської області   проведено перевірку ТзОВ «Галичина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами   якої складено Акт про результати перевірки № 240/23-1/22341960 від 16.09.2009 року.

На підставі Акту перевірки  встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання на загальну суму 82943, 00 грн., у тому числі за основним платежем 55295,00 грн., за штрафними ( фінансовими ) санкціями 27648,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.4.4 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідач, ДПІ у Буському районі Львівської області, вважає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за період  з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року за 2008 рік в сумі  55295,00 грн., у тому числі у квітні 2008 року – 5618,00 грн., в серпні 2008 року – 47020,00 грн., у жовтні 2008 року 2667,00 грн.

Вказане порушення виникло внаслідок безпідставного включення вказаних вище сум до податкового кредиту, а саме ТзОВ «Галичина»  неналежним чином  оформлено Акти приймання виконаних робіт та відсутні податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 3958,00 грн., 1660,00 грн., 47010,00 грн., 2667,00 грн.

Такі твердження ДПІ спростовуються представленим позивачем Протоколом виїмки від 25 березня 2009 року, з якого вбачається що вказані податкові накладні були вилучені УПМ ДПА у Львівській області.

Посилання відповідача на Наказ ДПА України від 08.11.2005 року № 493 «Про затвердження Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово – господарських та бухгалтерських документів» щодо представлення копій документів судом не приймається з наступних підстав.  Вказана Інструкція регламентує порядок вилучення оригіналів документів платників податків. Згідно даної Інструкції при вилученні оригіналів документів, орган державної податкової служби залишає платнику податків копії вилучених документів із зазначенням на них підстави, дати вилучення оригіналів, посади, прізвища, ініціалів особи, яка проводила вилучення. У разі відсутності копіювальної техніки у платника податків або його відмови в їх наданні, копії вилучених оригіналів документів із зазначенням на них вищенаведеної інформації передаються платнику податків не пізніше наступного робочого дня після їх вилучення.

Отже,  наведене вище свідчить про обов’язок посадових осіб державної податкової служби, які проводять вилучення документів, забезпечити передачу платнику податків їх копій.

Що стосується неналежного оформлення Актів приймання виконаних робіт, то з представлених як позивачем, так і відповідачем копій Актів:  № 2/суб приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року,  № 2/ф приймання виконаних  підрядних робіт за травень 2008 року, № 4/лук приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року  вбачається, що такі підписані підрядником та замовником та зазначена дата підписання.

Крім цього, у Акті перевірки зазначено, що ТзОВ «Галичина» використано не у господарській діяльності підприємства будівельні матеріали ( цемент ) придбані від ПП «Гал-Юрбуд» на суму 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2667,00 грн., оскільки відсутні документи, що свідчать про використання вказаних будівельних матеріалів у господарський діяльності підприємства та податкова накладна на суму 2667,00 грн.

Однак, позивачем ТзОВ «Галичина», представлено копії податкової та видаткової накладних від 12.08.2008 року та Акт виготовлення цементних розчинів та бетонів на будівельному майданчику, яким зафіксовано використання вказаних будівельних матеріалів ( цементу ) для виготовлення розчинів та бетонів.

Відповідно до Довідки № 1457 з ЄДРПОУ, одним із видів діяльності за КВЕД ТзОВ «Галичина» є загальне будівництво будівель ( нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення ).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставним твердження  відповідача про те, що будівельні матеріали ТзОВ «Галичина» використано не у господарській діяльності, оскільки одним із видів діяльності позивача є будівництво, використання цих матеріалів для будівництва підтверджується Актом про виготовлення цементних розчинів та бетонів на будівельному майданчику та копіями податкової та видаткової накладних від 12.08.2008 року.

Посилання позивача на ту обставину, що ТзОВ «Лікмед» за юридичною адресою не знаходиться та за серпень 2008 року декларація з ПДВ даним підприємством не подавалась судом не приймається, оскільки в даному випадку ТзОВ «Галичина», яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язане нести відповідальність за дії інших осіб.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2  ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково підставними і обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення частково.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи з положень вказаної статті, суд вважає що оскаржуване податкове – повідомлення рішення підлягає визнанню його протиправними з підстав зазначених у мотивувальній частині постанови.

Що стосується вимоги позивача про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, то така до задоволення не підлягає, оскільки визнання судом рішення суб’єкта владних повноважень, яке носить індивідуальний характер, протиправним не тягне за собою його скасування.  

Керуючись ст. ст.  7- 14, 18, 19, 24, 71 – 86, 143, 146, 158, 160 -  163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

    Позов задовольнити частково.

    Визнати протиправним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Буському районі Львівської області від 23.09.2009 року № 0000762311/0

    Стягнути з Державного бюджету України на користь  ТзОВ «Галичина»  3,40 грн.  судових витрат.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в  разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України  - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст постанови виготовлений 10.02.2010 року.

Суддя                                                                                                     Матковська З.М.

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.