Справа № 355/632/18

Провадження № 2/355/13/19

У Х В А Л А

Іменем України

про стягнення штрафу

        28 лютого 2019 року Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді       Лисюка О.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ющенко Л.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Баришівського районного суду Київської області знаходиться справа № 355/632/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заходів процесуального примусу за невиконання ухвали Баришівського районного суду від 20 липня 2018 року.

Заслухавши клопотання представника позивача, думку позивача ОСОБА_1, який клопотання підтримав, думку захисника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_5, який заперечує щодо накладення штрафу на його довірительку, оскільки остання повідомила суд про неможливість виконання ухвали суду, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ухвалою Баришівського районного суду від 20 липня 2018 року було задоволено клопотання представника позивача – адвоката ОСОБА_4 про витребування доказів, якою було витребувано у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оригінали договору позики від 11.11.2013 року та оригінал розписки від 11.11.2013 року.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності , встановленої законом.

Згідно частини четвертої статті 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Із положень статті 143 ЦПК України випливає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

Згідно пункту 5 частини першої статті 144 ЦПК України, заходом процесуального примусу є штраф.

Пунктами 1 частини другої статті 148 ЦПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб  у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючись щодо наявності підстав для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, суд вказує на наступне.

Частинами шостою, сьомою, восьмою статті 84 ЦПК України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 навмисно не отримує направлені на її адресу судові повістки, які надіслані судом 01.08.2018, 22.08.2018, 30.08.2018, 22.12.2018, 30.01.2019 року. Конверти повертаються на адресу суду із повідомленням про закінчення строку зберігання. Окрім того, ОСОБА_3 викликалася до суду 30.01.2019 року через Єдиний Контакт - центр судової влади України.

Суд звертає свою увагу на ту обставину, що в аналогічній справі, яка знаходилася в провадженні судді Баришівського районного суду Литвиненко О.Л. та яка 26.02.2019 року ухвалою суду була залишена без розгляду, ОСОБА_3 отримала повістку до суду, яка була направлена за тією ж адресою, що і попередні повістки та звернулася із заявою про розгляд справи за її відсутність ( копія заяви додається).

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_3 не виконує покладені на неї обов’язки, а саме:

- щодо сприянню своєчасному, всебічному , повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;

-з’являтися в судове засідання за викликом суду;

-подавати усі наявні докази в порядку та строки , встановлені судом;

-виконувати інші процесуальні обов’язки встановлені законом або судом.

За таких обставин, суд доходить висновку, про необхідність застосування до ОСОБА_3 заходу процесуального примусу, шляхом стягнення з останньої в дохід Державного бюджету штрафу в розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік"  від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921 гривень. Відтак, сума штрафу складає 1921 грн. х 2 = 3842 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Керуючись ст.ст. 143, 144, 148,260 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_3, паспорт серії НК 161952 виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 09.08.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: 17584, АДРЕСА_1 в дохід Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) штраф в розмірі 3842 ( три тисячі вісімсот сорок дві грн.)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Баришівський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Баришівського

районного суду     Київської області                                                     ОСОБА_6