Справа №295/5905/17

Категорія  1

2/295/385/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складi:

головуючого - суддi ОСОБА_1,

при секретарi ОСОБА_2,

за участю позивачів ОСОБА_3

за участю представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщені Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_6 реєстрації Житомирської міської ради, Дочірнього підприємства «Промжитлобуд» фірми ВАТ «Житомирінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкант Груп» про визнання незаконним та скасування рішень Житомирської міської ради про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна, визнання незаконним (недійсним) і скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна, скасування реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, витребування майна, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про скасування рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради, скасування свідоцтва про право власності на підвальні приміщення, скасування реєстрації права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування підвальних приміщень у спільну сумісну власність та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником квартири № 141 та відповідно співвласником багатоквартирного житлового будинку по вул. Небесної Сотні (Московська), 60 у м. Житомирі, тому йому на праві спільної сумісної власності має належати також підвальне приміщення, частина якого на підставі рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради передана у власність відповідача ДП «Житомирінвест». Вважає такі рішення незаконними, оскільки він позбавлений можливості користуватися частиною нерухомого майна, у зв’язку з чим йому спричинено моральної шкоди.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 01.06..2017 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Відповідач, виконавчий комітет Житомирської міської ради, подав заперечення, в якому позов не визнав, зазначив, що спірні рішення прийняті виконавчим комітетом у межах, повноважень, у спосіб та у порядку, визначеному законодавством, зокрема відповідно Закону України «Про місцеве самоврядування» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Вказав також, що позивачем не доведено порушення його прав, які підлягають захисту судом.

Представник відповідача ДП «Житомирінвест» позов не визнала, заперечила щодо доцільності відкривати доступ до спірних приміщень, оскільки підприємство несе відповідальність за додержанням порядку в інтересах мешканців будинку.

Відповідачі ОСОБА_6 реєстрації Житомирської міської ради та ТОВ «Юкан Груп» у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Протокольною ухвалою Богунського районного суду в судовому засіданні від 06.12.2017 р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала показання та зазначила, що у 2008 р. вона заселилась до квартири та не одноразово зверталась до «Житомирпромжитлобуду» для виділення їй частини підвального приміщення. Рішення виконкому Житомирської міської ради вважає незаконним.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що купила у 2006 р. квартиру, але у договорі не було обумовлено, що їм як власникам не будуть належати підвальні приміщення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира за клопотанням позивача витребувано з КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризаці» копії документів про реєстрацію права власності на підвальні приміщення № 159-3, 158-4,158-5 за адресою: вул Небесної Сотні, 60 та інвентарну справу № 17853.

Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності, змагальності сторін, при цьому суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Повно, всебічно та об’єктивно встановивши обставини справи, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наявні у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (Московська) у місті Житомирі на підставі договору купівлі-продажу № 5908 від 07.10.2007 року, що підтверджено копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно ( а. с. 26).

Підставою позову ОСОБА_3 зазначив порушення оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради його прав як співвласника багатоквартирного будинку на володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю, а саме допоміжними підвальними приміщеннями.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

З указаної вище статті вбачається, що власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в будинку вже згаданих приміщень загального користування, опорних конструкцій та обладнання і, відповідно, співвласниками самого будинку.

Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Умовами ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Як зазначено у п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09 листопада 2011 року у справі №1-22/2011, в аспекті конституційного звернення положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09 листопада 2011 року, за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.        Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 р. допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Згідно статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76 допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку(сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Отже, законодавець розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, призначених для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, які віднесені до житлового фонду, і нежилих приміщень, призначених для побутових та інших потреб непромислового характеру, що є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, необхідно виходити як з місця їх розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

При вирішенні спору суд з'ясувує не лише характеристику спірного приміщення за наданими документами, але й має виходити з того, чи дійсно спірне приміщення є допоміжним; в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Судом встановлено, що ДП «Промжитлобуд» фірми Житомирінвест ВАТ у відповідності до свідоцтва про право власності на підвальні приміщення від 13.08.2010 р. (а. с. 100) є власником нежитлових приміщень, розташованих у підвальному приміщенні будинку № 60 по вул. Небесної Сотні (Московська) у м. Житомирі. Згідно технічного паспорта на громадський будинок підвальне приміщення має статус офісного приміщення (154-157).

При цьому позивачем не доведено, що у спірному приміщенні знаходиться технічне обладнання будинку, призначене для експлуатації житлового будинку та забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації його квартир, тобто що нежилі приміщення з № 159-3,158-4,158-5 у буд. 60 по вул. Небесної Сотні (Московська) у м. Житомирі є допоміжними приміщеннями цього будинку. При цьому суд відхиляє надані позивачем фототаблиці із зображенням елементів системи опалення, дверей з навісним замком (а. с. 74-80), оскільки з наданих документів не вбачається їх належність до спірних приміщень.

Також суд не бере до уваги показання свідків, оскільки їх доводи також зводяться лише до бажання використовувати підвальні приміщення в якості допоміжних приміщень.

Окрім того, суд враховує, що пункт 8 «Нумерація квартир (кімнат, жилих блоків, секцій у гуртожитках) та інших приміщень» Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 р. стосується нумерації квартир та допоміжних приміщень, що знаходяться в таких квартирах, водночас, нумерація допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування, тобто тих, що належать до загального майна та не підлягають приватизації, здійснюється римськими цифрами, а тому зважаючи, що згідно з технічним паспортом нежитлове приміщення позначене під номерами «159-3,158-4,158-5», то вказане підтверджує, що нежитлове приміщення є окремим самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, на які розповсюджуються вимоги щодо порядку нумерації квартир, визначеного вищезазначеною Інструкцією.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 826 від 10.11.2006 р. затверджено акт державної комісії про готовність закінченого будвівництвом 10-поверхового житлового будинку на 76 квартир по вул Московській, 60 у м.Житомирі, дозволено КП «Житомирбудзамовник» передати дочірньому підприємству «Промжитлобуд» фірми «Житомирінвест» ВАТ на баланс та експлуатаційне обслуговування 76-квартирного житлового будинку та зобов’язати утримувати його в належному санітарно-технічному стані (а. с. 160).

Судом встановлено, що саме для забезпечення виконання покладених на ДП «Промжитлобуд» обов’язків виконавчим комітетом Житомирської міської ради було надано дозвіл на оформлення права власності на підвальні приміщення загальною площею 185,60 кв. м.

На підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2013 р. підвальні приміщення № 159 - 3,158 - 4,158 - 5 за адресою: вул. Московська, 60 у м. Житомирі були відчужені у власність ТОВ «Юкант Груп» (а. с. 16-17).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», додатку Б ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Окрім того, суд вважає, що приватизація спірних нежитлових приміщень здійснена з дотриманням порядку, визначеного Законом України «Про приватизацію державного майна», Законом України «Про місцеве самоврядування» та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Разом з тим, позивачем не доведено у чому полягає порушення його прав, не надано жодних належних, допустимих доказів на підтвердження неналежного функціювання багатоквартирного будинку внаслідок порушення будь-яких внутрішньобудинкових комунікацій, прокладених у частині підвального приміщення будинку, яке належить відповідачу, а також фактів виникнення аварій чи зменшення оперативності усунення надзвичайних ситуацій.

У силу ст. 2 ЦПК України судовому захисту підлягає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. Уявне порушення права позивача та право, яке може бути порушене у майбутньому, судовому захисту не підлягає.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірні нежитлові приміщення підлягали приватизації, оскільки протилежного суду доведено не було.

Вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна, скасування реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, витребування майна, стягнення моральної шкоди є похідними, й, відповідно, задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 355, 369, 382 ЦК України, Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»,  Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_6 реєстрації Житомирської міської ради, Дочірнього підприємства «Промжитлобуд» фірми ВАТ «Житомирінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкант Груп» про визнання незаконним та скасування рішень Житомирської міської ради про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна, визнання незаконним (недійсним) і скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна, скасування реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна, витребування майна, стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюєтьс - з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі пододання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2019 року.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира                                                  І.Г. ОСОБА_1