СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. Справа № 917/965/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», м.Полтава (вх. № 1489 П/3 від 26.12.2018) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 по справі № 917/965/17 (суддя Паламарчук В.В.; повне рішення складено та підписано 26.11.2018)

за позовом Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», м.Полтава

про стягнення 131 053,50 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 по справі № 917/965/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» на користь Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни 55 921,82 грн. - суми основного боргу, 16 739,78 грн. - пені, 3 603,51 грн. - 3% річних, 22 596,11 грн. - інфляційних втрат, а також 1600,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 по справі № 917/965/17 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

26.12.2018 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №917/965/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В.; суддя Попков Д.О.; суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 у справі №917/965/17 залишено без руху на тій підставі, що апеляційна скарга подана відповідачем з пропуском встановленого частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду на 1 день і в апеляційній скарзі скаржником не порушувалось питання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення.

15.01.2019 на виконання вимог ухвали суду від заявника апеляційної скарги надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 по справі №917/965/17. Зазначена заява мотивована тим, що повний текст рішення був отриманий відповідачем 28.11.2018, що підтверджується відповідною роздруківкою з сайту ПАТ «Укрпошта», отже процесуальний термін на подачу апеляційної скарги спливає 18.12.2018 з урахуванням вимог статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Медуниці О.Є. та відпусткою судді Попкова Д.О., які входять до складу колегії суддів, що визначені для розгляду даної справи, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 16.01.2019, для її розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 у справі № 917/965/17. Поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі № 917/965/17. Позивачу надано строк до 31.01.2019 для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 у справі №917/965/17 до закінчення розгляду справи апеляційним господарським судом.

На виконання вимог ухвали позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 779 від 23.01.2019), в якому посилаючись на необґрунтованість вимог апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 у справі № 917/965/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 справу № 917/965/17 призначено до апеляційного розгляду на 19.02.2019 о 15:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 задоволено клопотання Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни, м. Київ (вх. № 1069 від 31.01.2019) про участь представника позивача у судовому засіданні 19.02.2019 о 15:00 год. при розгляді справи № 917/965/17 в режимі відеоконференції. Доручено Київському районному суду м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3 б) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/965/17, розгляд якої відбудеться 19.02.2019 о 15:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

18.02.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (вх. № 1765), в якому ФОП Мілютіна Н.О. просить визнати дії ТОВ «Завод Укрбудмаш» зловживанням процесуальними правами та постановити ухвалу про стягнення з ТОВ «Завод Укрбудмаш» в дохід державного бюджету штрафу в сумі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами та вчинення дій з метою перешкоджання судочинству. Дане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем було подано декілька позовів, направлених на затягування процесу розгляду справи № 917/965/17, через що провадження у даній справі неодноразово зупинялося, хоча відповідач мав право подати зустрічну позовну заяву про визнання договорів, які є предметом даного судового розгляду, - недійсними. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.01.2018 у справі №917/2/18, яка набрала законної сили та не оскаржувалась, встановлено штучну зміну територіальної підсудності при подачі ТОВ «Завод Укрбудмаш» позовної заяви до ПП «Промінвестенерго» та ТОВ «Профітекс-проджект» та розцінено це як зловживання процесуальними правами. Договір поруки, укладений між ТОВ «Завод Укрбудмаш» та ПП «Промінвестенерго» (поручителем) 14.04.2015, як фіктивний правочин, взагалі не має правової мети, вчинений лише для виду та виключно з метою зміни територіальної підсудності справи, що встановлено Господарським судом Полтавської області в ухвалах від 28.11.2017 у справі № 917/1995/17 та від 03.01.2018 у справі №917/2/18, які набрали законної сили. Крім того, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції був безпідставно заявлений відвід судді, що розглядає дану справу.

У судовому засіданні 19.02.2019 уповноважений представник позивача підтримав вказане клопотання.

Уповноважений представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами заперечував.

У судовому засіданні 19.02.2019 колегія суддів зазначила, що для вирішення вказаного клопотання необхідно повно та всебічно з'ясувати обставини, які мають значення для справи, а тому дане клопотання підлягає вирішенню в ході розгляду справи.

Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2019 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги; просив рішення суду першої інстанції скасувати; в позові відмовити.

Під час проведення судового засідання 19.02.2019, яке проводилось в режимі відеоконференції, виникли технічні проблеми, внаслідок яких не вдалося заслухати думку представника позивача по суті спору та виявилося неможливим завершити судове засідання в режимі відеоконференції, про що свідчить відповідна довідка відділу інформаційного забезпечення суду від 19.02.2019, яка долучена до матеріалів справи.

З огляду на технічні проблеми в системі відеоконференцзв'язку, колегія суддів апеляційної інстанції з метою повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у судовому засіданні 19.02.2019 оголосила перерву до 28 лютого 2019 року о 15:30 год. в межах строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, а наступне судове засідання визнала доцільним провести без застосування засобів відеоконференцзв'язку.

28.02.2019 відповідач факсограмою направив суду письмові заперечення на клопотання позивача про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, в якому вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідачем було подано декілька позовів, направлених на затягування процесу розгляду справи 917/965/17, адже всі позови були подані з різними підставами та предметом, та націлені на настання реальних правових наслідків, в межах та в строки надані Господарським процесуальним кодексом. Відповідач стверджує, що він використовував належним чином власні права, та намагався захистити свої порушені права та законні інтереси.

Уповноважені представники позивача та відповідача у судове засідання 28.02.2019 не з'явилися.

Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчить наявна у справі розписка представника відповідача та відомості, отримані судом на он-лайн сервісі Укрпошти Відстеження поштових пересилань за штрихкодовими ідентифікаторами №№6102227606583, 6102227606591, про вручення копій ухвал про оголошення перерви позивачу та його представникові.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 28.02.2019 судом обов'язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п'ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» (Постачальник) 11 липня 2014 року було укладено Договір поставки обладнання №11/07-14/1 (далі - Договір поставки) (том 1 аркуші справи 12-26).

Відповідно до умов Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку технологічного обладнання, асортимент та кількість якого вказані в Специфікації (Додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Обладнання та сплатити за нього ціну у відповідності до умов Договору (пункт 1.1. Договору поставки).

Відповідно до пункту 3.2. Договору поставки ціна Договору встановлена в Специфікації (Додатки до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору поставки встановлено, що ціна Договору складається з ціни обладнання, вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт, вартості навчання персоналу, суми компенсації курсової різниці.

Розділом 4 Договору поставки (пункти 4.1 - 4.6 Договору) сторони погодили порядок проведення розрахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до підписаної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» Специфікації до Договору загальна вартість Специфікації визначає загальну вартість обладнання, що базується на еквіваленті Євро.

Вартість зафіксована в гривні при курсі продажу гривні до Євро ( з врахуванням ПДВ) в розмірі 869 539,36 грн. згідно курсу на міжбанківській валютній біржі на кінець дня, що передує дню підписання договору на 14.07.2014 за Євро, відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur, та становить 54179,00 (п'ятдесят чотири тисячі сто сімдесят дев'ять Євро).

Ціна обладнання складає суму всіх додатків, які є невід'ємними частинами даного Договору в гривні разом з ПДВ та визначається сукупністю оплат за даним Договором.

Вартість послуги шеф-монтажу та пусконалагоджувальних робіт складає 0,5% від вартості обладнання в гривні.

Вартість навчання персоналу складає 0,1% від вартості Обладнання в гривні.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що поставка Обладнання здійснюється Постачальником на склад Покупця за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 15, в строк упродовж - 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту зарахування на банківський рахунок Постачальника оплати Покупця за пунктом 4.1.1. Договору поставки, та своєчасної оплати за пунктом 4.1.2. При цьому, якщо Покупець затримав оплату відповідно до пункту 4.1.2. Договору, то Постачальник має право затримати строки поставки Обладнання на відповідну кількість днів.

Відповідно до пункту 7.2. Договору поставки, приймання-передача здійснюється уповноваженими представниками Сторін за видатковою накладною на Обладнання, проект якої надається Постачальником до підписання Покупцю. Підписання видаткової накладної здійснюється в момент прийняття Обладнання в місці, що вказане в пункті 6.1. Договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із статтями 525-527 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору поставки Постачальник згідно видаткової накладної №138 від 26.11.2014 здійснив поставку Обладнання на загальну суму 902553,37 грн. (том 1 аркуші справи 27-29).

Крім того, Постачальником були здійснені монтажні, пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу, що підтверджується підписаним сторонами без зауважень Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №27 від 26.11.2014 на загальну суму 5415,32 грн. (том 1 аркуш справи 30).

Також судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» умови Договору виконало належним чином, здійснивши поставку Обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» в повному обсязі, згідно умов Договору поставки. Однак Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконало, не оплативши в повному обсязі поставлене постачальником Обладнання та надані послуги з монтажних, пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу, відповідно до умов Договору.

Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» за Договором поставки №11/07-14/1 від 11.07.2014 склала суму 58675,96 грн.

На підставі правової оцінки наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції також встановив, що 25 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» було підписано Протокол погашення зустрічних однорідних вимог, згідно пункту 4 якого після проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» складає 55921,82 грн. (том 1 аркуш справи 31).

24 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» (Первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Мілютіною Наталією Олександрівною (Новий кредитор) було укладено Договір №1 про відступлення права вимоги (Договір №1), згідно умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014, укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» (36034, м.Полтава, вул. Садовського, будинок 8, код ЄДРПОУ 32174727) (Боржник) на підставі Статуту (том 1 аркуші справи 32-33).

Відповідно до пункту 1.2. Договору №1 Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного та реального виконання зобов'язань за Основним договором, включаючи, але не обмежуючись наступним: вимагати оплати робіт з встановлення технологічного обладнання, включаючи закупівлю та постачання усіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних, монтажних та інших робіт, встановлення та пусконалагодження обладнання, а також здачу цього обладнання приймальним комісіям, що вже були надані Первісним кредитором і отримані Боржником до дати набрання чинності цим Договором, а також сплати штрафних санкцій, інфляційного збільшення суми заборгованості, процентів за користування грошовими коштами і відшкодування збитків у розмірі, строки і у випадках, передбачених Основним договором та чинним законодавством України, а також виконати інші умови Основного договору, які на час укладання цього Договору не були виконані його сторонами.

Повідомленням від 25.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» про відступлення права вимоги за Договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014, на користь Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни, згідно Договору №1 про відступлення права вимоги (том 1 аркуші справи 34-35).

10 жовтня 2016 року Фізична особа - підприємець Мілютіна Наталія  Олександрівна направила на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» письмову Вимогу №2 щодо погашення протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання вимоги заборгованості за Договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 та Договором №1 про відступлення права вимоги в сумі 55921,82 грн. (том 1 аркуші справи 36-38).

Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання згідно умов Договору поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 та Договору № 1 про відступлення права вимоги щодо сплати заборгованості в сумі 55921,82 грн. не виконав, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області із вимогою про її стягнення в судовому порядку.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 48932,06 грн. - пені, 3603,51 грн. - 3% річних та 22596,11 грн. - інфляційних витрат.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належним чином доведений та документально підтверджений факт наявності у відповідача основної заборгованості за Договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 в сумі 55921,82 грн., а в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов Договору поставки та Договору №1 про відступлення права вимоги щодо сплати заборгованості в сумі 55921,82 грн.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 3603,51 грн. за період з 25.03.2015 по 17.05.2017 та інфляційних втрат в розмірі 22596,11 грн. за період з 25.03.2015 по 17.05.2017, суд першої інстанції приймаючи до уваги приписи статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також підтверджений належними доказами факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, перевіривши арифметичну правильність вказаних нарахувань, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині позову.

Пунктом 10.3 Договору поставки №11/07-14/1 від 11.07.2014 передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем платежів, що передбачені цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми прострочення за кожен день прострочення сплати відповідного платежу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення позивачем суми пені у розмірі 48932,06 грн. за період з 25.03.2015 по 17.05.2017, суд першої інстанції з огляду на визначені в Договорі поставки строки оплати, встановив, що позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню за період з 25.09.2015 по 17.05.2017, адже вказані нарахування здійснені після спливу 6-місячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 16739,78 грн. за період з 25.03.2015 по 25.09.2015.

Відповідно до положень частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, зокрема, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив всі матеріали справи та не надав належну правову оцінку наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Однак з даними доводами скаржника категорично не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Разом із тим стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на договорі № 1 про відступлення права вимоги 24.06.2015, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» передало Фізичній особі - підприємцю Мілютіній Наталії Олександрівні право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» сплати заборгованості в сумі 55921,82 грн. за Договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем були ініційовані три судові процеси, а саме: про визнання недійсним Договору № 1 про відступлення права вимоги 24.06.2015 (справа № 910/11905/17), про визнання недійсним Договору поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 (справа № 917/2/18) та про визнання недійсним пункту 1.3. Договору № 1 про відступлення права вимоги 24.06.2015 (справа № 910/12369/18).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 по справі № 910/11905/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72008310) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод УКРБУДМАШ» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» та 2) Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни про визнання недійсним договору №1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015, укладеного між відповідачами, залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/11905/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70282515), яким відмовлено в задоволенні означених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 917/2/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74280482) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» до Приватного підприємства «Промінвестенерго» та Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни про визнання недійсним договору поставки № 11/07-14/1 від 11.07.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект», - відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/12369/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79338840) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Укрбудмаш до Товариства з обмеженою відповідальністю Профітекс-Проджект та Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни про визнання недійсним пункту 1.3. Договору № 1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015, - відмовлено.

Рішення господарських судів у справах № 910/11905/17, № 917/2/18 та № 910/12369/18 набрали законної сили.

Таким чином, в процесі апеляційного розгляду даної справи колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що відповідач не спростував, у тому числі й на підставі рішення суду, правомірність Договору поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 та Договору №1 про відступлення права вимоги 24.06.2015 (як в частині, так і в цілому), а тому всі права, набуті сторонами правочину за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення вказаних договорів, підлягають беззаперечному виконанню.

Як вбачається з наявних у справі доказів, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» за Договором поставки № 11/07-14/1 від 11.07.2014 складає 55921,82 грн.

Наявність заборгованості в означеній сумі підтверджена позивачем доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями:

-видаткової накладної № 138 від 26.11.2014, якою підтверджується поставка Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» товару на суму 902553,37 грн. (у т.ч. ПДВ - 150425,56 грн.) на виконання умов Договору поставки № 11/07-14/1 від 11.07.2014;

-актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27, підписаним 26.11.2014 відповідальними особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» на суму 5415,32 грн., який підтверджує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт та робіт з навчання персоналу;

-протоколом погашення зустрічних однорідних вимог від 25.03.2015, який підписаний директорами та головними бухгалтерами підприємств (ТОВ «Профітекс-Проджект» та ТОВ «Завод Укрбудмаш»), і підтверджує заборгованість ТОВ «Завод Укрбудмаш» перед ТОВ «Профітекс-Проджект» за Договором поставки № 11/07-14/1 від 11.07.2014 в сумі 55921,82 грн.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Користуючись наданим правом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профітекс-Проджект» передало Фізичній особі - підприємцю Мілютіній Наталії Олександрівні відповідно до Договору № 1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015 підтверджену суму заборгованості в розмірі 55921,82 грн., що в свою чергу породжує реальне настання у Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни правових наслідків щодо набуття права вимоги до боржника (ТОВ «Завод Укрбудмаш») згідно Договору про відступлення права вимоги.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Профітекс-Проджект» повідомленням від 25.06.2015 проінформувало ТОВ «Завод Укрбудмаш» про відступлення права вимоги за Договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014, на користь Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни, згідно Договору №1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015.

Направлена на адресу ТОВ «Завод Укрбудмаш» письмова вимога Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни від 10 жовтня 2016 року №2 щодо погашення протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання вимоги заборгованості за Договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 та Договором №1 про відступлення права вимоги в сумі 55921,82 грн., відповідачем залишена без реагування.

Враховуючи вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем належним чином доведений та документально підтверджений факт наявності у відповідача основної заборгованості за Договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 в сумі 55921,82 грн., а в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов цього Договору та Договору № 1 про відступлення права вимоги щодо сплати заборгованості в сумі 55921,82 грн., строк виконання яких для відповідача вже настав, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Поряд із цим, колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши здійснений місцевим судом розрахунок пені, з урахуванням вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, погоджується з ним та дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 16739,78 грн. за період з 25.03.2015 по 25.09.2015.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення виконання відповідачем основного грошового зобов'язання з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, надало право позивачу нарахувати інфляційні та 3% річні на суму боргу за таке прострочення.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3603,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22596,11 грн.

Отже, з'ясувавши всі ці обставини та провівши їх перевірку доказами, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Втім, заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що судом першої інстанції були грубо порушені вимоги процесуального закону. Це виявилося у тому, що суд першої інстанції безпідставно відхилив заяву відповідача на поновлення процесуального строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про зупинення провадження у справі №917/965/17 до вирішення Господарським судом м. Києва, пов'язаної з нею справи №910/12369/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» до Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни про визнання недійсним пункту 1.3 Договору №1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015. Поряд із цим, відповідач вказує, що на адресу ТОВ «Завод Укрбудмаш» не надходило судової повістки про призначення підготовчого засідання на 11.10.2018, тобто належним чином не було повідомлено про розгляд справи, що унеможливило вирішення всіх передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України питань.

Однак доводи апеляційної скарги в цій частині повністю повторюють доводи відповідача, що вже були предметом судового дослідження під час розгляду Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 у справі №917/965/17, та спростовані висновками суду апеляційної інстанції у постанові від 17.12.2018 по справі №917/965/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78681428). Судом апеляційної інстанції було переглянуто в апеляційному порядку ухвалу суду від 08.11.2018 у справі №917/965/17, якою було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Завод Укрбудмаш» на поновлення процесуального строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №10429 від 08.11.2018).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на які вказує відповідач, не відбулися.

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Натомість доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а тому в їх задоволенні судом апеляційної інстанції відмовляється.

Окрім цього, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (вх. № 1765 від 18.02.2019), колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в межах даної справи не вбачає в діях ТОВ «Завод Укрбудмаш» зловживання процесуальними правами та не знаходить правових підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу в сумі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи своє клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, позивач послався на те, що ТОВ «Завод Укрбудмаш», зловживаючи процесуальними правами ініціювало «штучні» судові процеси про визнання недійсними Договору №1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015, Договору поставки №11/02-14/1 від 11.07.2014 та про визнання недійсним п. 1.3. Договору №1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015, які (судові процеси) направлені виключно на безпідставне затягування розгляду даної справи та перешкоджання судочинству. Натомість відповідач не скористався наданим йому статтею 180 ГПК України правом подання зустрічного позову про визнання недійсними договорів, на підставі яких повинно бути здійснено стягнення боргу у даній справі.

Позивач також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.01.2018 у справі №917/2/18, яка набрала законної сили та не оскаржувалась, встановлено штучну зміну територіальної підсудності при подачі ТОВ «Завод Укрбудмаш» позовної заяви до ПП «Промінвестенерго» та ТОВ «Профітекс-проджект» та розцінено це як зловживання процесуальними правами (ч. 4 ст. 43 ГПК України). При цьому, Договір поруки, укладений між ТОВ «Завод Укрбудмаш» та ПП «Промінвестенерго» (поручителем) 14.04.2015, як фіктивний правочин, взагалі не має правової мети, вчинений лише для виду та виключно з метою зміни територіальної підсудності справи, що встановлено Господарським судом Полтавської області в ухвалах від 28.11.2017 у справі № 917/1995/17 та від 03.01.2018 у справі №917/2/18, які набрали законної сили.

Позивач також стверджує, що відповідачем було заявлено завідомо безпідставний відвід судді, який розглядає дану справу, мета якого (відводу) зводилась до подальшого затягування розгляду справи №917/965/17 та зловживання процесуальними правами, оскільки за результатами розгляду даної заяви судом було відмовлено з огляду на те, що подана заява про відвід судді зводиться до незгоди відповідача з процесуальними рішеннями судді стосовно відмови в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для подання клопотання про зупинення провадження по даній справі. Інших, конкретних існуючих підстав для відводу, передбачених ч. 1 статті 35 ГПК України, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Паламарчук В.В., через які суддя не може розглядати справу №917/965/17, відповідачем не було зазначено.

Пунктом 2 частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Отже одним з різновидів зловживання процесуальними правами, яке є підставою для накладення штрафу в порядку статті 135 Господарського процесуального кодексу України, є подання штучного позову з метою затягування судового процесу.

При цьому, з аналізу частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України випливає, що необхідною ознакою штучного позову є або його завідома безпідставність, або відсутність предмету спору за вимогами такого позову.

Позивач у своєму клопотанні вказує на штучний характер поданого ТОВ «Завод Укрбудмаш» позову про визнання недійсним договору поставки обладнання № 11/07-14/1 від 11.07.2014, однак позивач не навів обґрунтованих доводів щодо завідомої, тобто очевидної безпідставності вказаного позову або того, що за вимогами цього позову відсутній предмет спору.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, позовна вимога у справі № 917/2/18 відповідає підставам та предмету спору.

Позов у справі № 917/2/18 обґрунтований тим, що, передбачивши у розділі 4 договору порядок проведення розрахунків тільки в євро, сторони не виразили ціну договору у грошовій одиниці України - гривні, чим порушили вимоги статті 524 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 189 та частини 2 статті 198 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ Завод Укрбудмаш просив визнати такий договір недійсним.

У справі № 910/11905/17 Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» було оскаржено договір №1 про відступлення права вимоги від 24.06.2015, укладений між ТОВ «Профітекс-Проджект» та ФОП Мілютіної Н.О. з підстави того, що договір відступлення права вимоги не відповідає правовій конструкції Договору відступлення права вимоги, а натомість за своєю суттю є договором факторингу.

У справі № 910/12369/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітекс- Проджект» та Фізичної особи - підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни про визнання недійсним пункту договору про відступлення права вимоги, предметом позову було визнання недійсним пункту договору про відступлення права вимоги, на підставі якого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з відповідача по даній справі № 917/965/17.

Відповідно до частин першої та третьої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною (ч.ч.1-4).

Положеннями статті 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, зумовлений демократизмом процесуальної форми, є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає сторонам змогу вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Зазначений принцип є правилом, відповідно до якого особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини другої статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Принцип диспозитивності в господарському процесі - це закріплені в нормах господарського процесуального права положення про можливість осіб, які беруть участь у справі, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, а також засобами їхнього захисту, що активно впливають на виникнення, рух і закінчення господарського процесу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаних норм, кожній особі гарантовано право на судовий захист його права або охоронюваного законом інтересу, у реалізації якого особі не може бути створено перешкод або перепон. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці (справи Delcourt v. Belgium , Bellet v. France та інші) наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Отже, подані ТОВ «Завод Укрбудмаш» позовні заяви у справах № 917/2/18, № 910/11905/17 та № 910/12369/18 є реалізацією вказаною особою невід'ємного права на судовий захист свого права, гарантованого державою.

Посилання ж позивача на те, що відповідач мав можливість подати зустрічний позов про визнання недійсними договорів, на підставі яких повинно бути здійснено стягнення боргу, в порядку статті 180 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися обґрунтованим, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк подання відзиву.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, подання зустрічного позову є виключно правом, а не обов'язком сторони, а тому вказану процесуальну дію вона здійснює лише на власний розсуд і не може бути примушена до її вчинення.

Подання відповідачем заяви про відвід судді узгоджується із приписами пункту 3 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що учасникам справи надано право на подання заяв та клопотань, в тому числі згідно з частиною другою статті 38 - на заявлення відводу судді з підстав, передбачених статтями 35 - 37 цього Кодексу.

Встановлення судами обставин зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» своїми процесуальними правами під час розгляду справ № 917/1995/17 та № 917/2/18 не може свідчити про вчинення таких дій відповідачем під час розгляду даної справи № 917/965/17.

В той же час, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змісту вказаної норми, преюдиціальними, тобто такими, що не потребують доказування при розгляді іншої справи, можуть бути лише обставини, встановлені у іншій справі між тими ж особами, а не юридична оцінка конкретних обставин судом.

При цьому розцінювання судом дій ТОВ Завод Укрбудмаш як недобросовісне користування процесуальними правами є саме оцінкою конкретних обставин судом, а тому посилання позивача на вказані судові акти у справах № 917/1995/17 та № 917/2/18 є безпідставним.

На підставі наведеного клопотання позивача про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами не підлягає задоволенню.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», м.Полтава залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 по справі № 917/965/17 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», м.Полтава залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2018 по справі № 917/965/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.03.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Н.М. Пелипенко