справа № 2-356/10

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

Іменем України

м. Арциз                                                                                                                       04 лютого 2010 року

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді                          Гусєвої Н.Д,,

при секретарі                          Максимчук О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в який просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 борг в сумі 4 020 гривень, посилаючись на те, що 06 квітня 2009 року передав відповідачу в борг грошові кошти в розмірі 4 020 гривень, про що відповідач написав власноруч позивачу розписку та зобов’язався повернути гроші, взяті в борг 06 липня 2009 року. Після спливу строку повернення боргу, позивач звертався до відповідача з претензією щодо повернення йому грошей, але відповідач не відповів йому та грошові кошти, взяті в борг не повертає.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, просив суд стягнути з відповідача на його користь 3 020 гривень.

Представник позивача, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки про виклик до суду, долучене до матеріалів справи. Причину своєї неявки до суду відповідач не повідомив.

Відповідачем на адресу суду були направлені заперечення проти позову ОСОБА_1, в яких відповідач посилається на те, що між ним та позивачем ніколи не укладався договір позики (займу), а надана позивачем розписка не доводить факту укладення договору позики. Насправді він мав бажання придбати у позивач автомобіль, а розписку написав, зобов’язуючись передати ОСОБА_1 завдаток за придбання автомобіля. Крім того, відповідач в своїх запереченнях зазначив, що між ним та позивачем виникли правовідносини, пов’язані з купівлею-продажем, а не з договором позики (займу), тому він вважає, що позивач в своєму позові необґрунтовано посилається на норми ст.ст.1047, 1049 ЦК України.

На такі заперечення відповідача позивач надав письмові пояснення про те, що він продав відповідачу свій автомобіль. Відповідач передав йому за продаж цього автомобіля певну суму грошей та при розрахунку у відповідача не вистачило коштів в сумі 4 020 гривень, тому він написав позивачу розписку, яку позивач надав до суду, та яку позивач розцінив як боргову. На неодноразові вимоги позивача сплатити борг, відповідач відповідав відмовою, тому позивач звернувся до суду. Також позивач вказує, що в розписці не іде мова про завдаток, правовідносини по отриманню або видачі якого регулюються ст.ст.570, 571 ЦК України.

В зв’язку з неявкою належним чином повідомленого про час і місце судового засідання відповідача в судове засідання, за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивач, його представника, дослідивши матеріали справи, надані докази позивачем, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Судом в судовому засіданні були встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Так, відповідно до розписки від 06 квітня 2009 року, ОСОБА_2, що є відповідачем по справі, зобов’язався виплатити позивачу до 06 липня 2009 року суму грошей в розмірі 4 020 гривень (а.с.5). Таким чином суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, пов’язані борговими зобов’язаннями і це підтверджується поясненнями позивача та письмовими доказами, дослідженими судом.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, в яких він зазначив, що між ним та позивачем ніколи не укладався договір позики (займу), а надана позивачем розписка не доводить факту укладення договору позики, насправді він розписку написав, зобов’язуючись передати ОСОБА_1 завдаток за придбання автомобіля, оскільки такі свої заперечення відповідач нічим не підтвердив та не надав суду відповідні докази. Такі заперечення відповідача суд розцінює як обраний ним засіб захисту з метою уникнення цивільної відповідальності.

Крім того, такі заперечення відповідача спростовуються поясненнями позивача, який не заперечував факту укладення з відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля, вказавши, що відповідач передав йому за продаж цього автомобіля певну суму грошей та при розрахунку у відповідача не вистачило коштів в сумі 4 020 гривень, тому він написав позивачу розписку, яку позивач надав до суду, та яку позивач розцінив як боргову.

Згідно ч.1 ст. 1046 ГК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) кошти або інші речі, з певними родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або така ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ГК України на підтвердження укладання договору позики і його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що завіряє передачу йому позикодавцем певної суми або певної кількості речей.

У відповідності зі ст. 1049 ГК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і встановлений строк відповідно до умов договору та вимогою закону.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно зобов’язався повернути позивачу суму грошей, в зазначені ним в розписці строки, тобто між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору позики (займу). В порушення норм закону та даних зобов’язань, відповідач борг позивачу не повернув, тобто відповідач зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, а тому, сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку з відповідача на користь позивача, в розмірі, заявленому позивачем.

Крім того, судові витрати по сплаті судового збору і витрат ІТЗ слід покласти на відповідача ОСОБА_2, так як з його вини позивач змушений звертатись до суду за захистом своїх порушений прав та його вимоги задовольняються судом.

Таким чином суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки викладені позивачем в позові обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 1046, 1049-1052 ЦК України, керуючись ст.ст. 6, 15, 30, 62, 88, 208, 212-215, 224-226, 228, 233 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 020 (три тисячі двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривні та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя

Арцизького районного суду                                                      ОСОБА_3