Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 489/3495/16-ц

провадження № 61-18896св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року в складі суддів: Лисенка П. П., Серебрякової Т. В., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

08 липня 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 як до поручителя за кредитним договором, у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором,

що складається з 135 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 145 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 29 343 грн заборгованості з пені, 2 735,27 грн пені з несплачених відсотків, 27 571,46 грн 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 10 800 грн простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції. Посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року в складі судді Олейникової С. С. в задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся з позовом до відповідача як поручителя з пропуском передбаченого статтею 559 ЦК України строку.

Короткий зміст та мотиви рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 рокускасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь», стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2013 року: 135 000 грн заборгованості за тілом кредиту; 12 145 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами; 29 343 грн заборгованості з пені; 2 735,27 грн пені з несплачених відсотків, 10 800 грн простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції. В частині стягнення з відповідача 27 571,46 грн 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк звернувся з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку, встановленого договором поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Ленінського районного суду м. Миколаєва зазначену справу.

25 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного судута розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року зазначену справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року зазначена справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» є необґрунтоване та незаконне, оскільки воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що порука припинилася на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки у договорі поруки не встановлений строк, після якого порука припиняється. Висновок суду про те, що банк, звернувшись у липні 2016 року до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів та штрафних санкцій, строк яких настав на 01 листопада 2015 року не пропустив позовну давність, зроблений з порушенням норм матеріального права.

Заперечення/ відзив на касаційну скаргу

12 квітня 2017 року від ПАТ «Банк «Київська Русь» до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, які мотивовані тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги про те, що договором поруки не встановлений строк її припинення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються умовами договору поруки, яким визначений строк її припинення. Касаційна скарга не підлягає задоволенню за безпідставністю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що25 квітня 2013 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_5 уклала з ПАТ «Банк «Київська Русь» кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 грн зі сплатою 24 % річних, зі строком його погашення до 24 жовтня 2014 року.

28 серпня 2014 року та 21 жовтня 2014 року сторони уклали договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 25 квітня 2013 року, відповідно до яких продовжено строк дії кредитного договору до 30 жовтня 2015 року, змінено графік погашення кредиту, збільшено процентну ставку з 24% на 25 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 жовтня 2014 року ОСОБА_4 уклав з ПАТ «Банк «Київська Русь» договір поруки, відповідно до якого зобов'язався солідарно в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (пункт 2. 1 договору поруки).

Підпунктом 2.2.4 пункту 2 договору поруки визначено, що остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, здійснюється до 01 листопада 2015 року.

Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4 вказаного договору сторони визначили, що дія договору поруки припиняється, якщо кредитор протягом 36 місяців з дати, зазначеної у п. п. 2.2.4 цього договору, не пред'явив позову до поручителя.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку становить 217 595, 63 грн, що складається з:135 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 145 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 29 343 грн заборгованості з пені, 2 735,27 грн пені з несплачених відсотків, 27 571,46 грн 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 10 800 грн простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції.

08 липня 2016 року банк звернувся до ОСОБА_4 як до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, банк пред'явив позов до поручителя в межах строку, визначеного договором поруки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом касаційного оскарження є судове рішення апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, заборгованості з пені, пені з несплачених відсотків, простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4 договору поруки від 21 жовтня 2014 року сторони визначили, що дія договору поруки припиняється, якщо кредитор протягом 36 місяців з дати, зазначеної у п. п. 2.2.4 цього договору, тобто з 01 листопада 2015 року, не пред'явить позову до поручителя.

Банк звернувся з позовом до відповідача як до поручителя за кредитним договором 08 липня 2016 року, тобто, в межах строку дії поруки.

Частково задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення з відповідача 135 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 145 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції суд апеляційної інстанції правильно виходив з наявності передбачених статтями 625, 1048 ЦК України підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, згідно з розрахунком на день закінчення строку дії кредитного договору. Доводи касаційної скарги в цій частині висновку суду не спростовують.

Задовольняючи позовні вимоги в частині заборгованості з пені, пені з несплачених відсотків, апеляційний суд не звернув увагу, що зазначені вимоги банку пред'явлені за період поза межами строку дії договору та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Після закінчення дії кредитного договору право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такого ж висновку дійшла ВеликаПалата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року в справі № 14-10 цс18 та від 04 липня 2018 року в справі №14-154цс18.

Порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК Україниє підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

За таких обставин, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2006 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з пені, пені з несплачених відсотків підлягає скасуванню з направлення справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заборгованості з пені та пені з несплачених відсотків скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»заборгованості за тілом кредиту, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська      М.  Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко      Н.  О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат       В. І. Крат