УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "14" серпня 2006 р. Справа № 12/1599
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Левченко О.Є., дов. від 29.12.05 № 309/102.
від відповідача Заруцький В.К., Лихольот А.В., - представники за довіреністю;
Розглянув справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)
про стягнення 3 311 014,37 грн.
В порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалийтермін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Позивач пред'явив до відповідача позов про стягнення на свою користь 3311014,37 грн., з яких 2474763,89 грн. заборгованості за поставлений природний газ; 235951,41 грн. пені; 470107,93 грн. інфляційних; 130191,14 грн. 3% річних.
Предстаник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 04.07.2006р. Вважає, що ВАТ "Житомиргаз" не набував права володіння, користування та розпорядження коштами, що надійшли від споживачів, оскільки ці кошти установи банків розподіляють згідно з Алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових, газотранспортних підприємств.
Позивач вважає, що договір, укладений сторонами, є договором доручення, а не договором постачання, а ВАТ "Житомиргаз" не набувало права власності на газ, оскільки не могло розпоряджатися цим газом на власний розсуд, а було зобов'язане передавати цей газ виключно бюджетним установам.
В судовому засіданні представники відповідача заявили клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну комісію регулювання електроенергетики України.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Необхідність залучення НКРЕУ відповідач обгрунтовує тим, що Алгоритм розподілу коштів, який розробляється НАК "Нафтогаз України", затверджується НКРЕУ; контроль за виконанням алгоритму розподілу коштів здійснює НКРЕУ; НКРЕУ здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в нафтогазовому комплексі та бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин ринків газу.
Вивчивши підстави, на яких відповідач грунтує своє клопотання про залучення Національної комісії регулювання електроенергетики України, суд дійшов висновку що рішення суду не вплине на її права або обов'язки щодо відповідача, а тому клопотання відповідача відхилено.
Крім того, в судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст.233 ГК України.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
24 грудня 2003 року між ВАТ "Житомиргаз" та ДК "Газ України" був укладений договір на постачання природного газу № 06/03-3038 з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей від 28.01.04.(а.с.29-35).
На підставі договору №06/04-3038 на постачання природного газу від 24.12.2003р. та додаткових угод № 1 від 17.05.04, № 2 від 18.05.04, № 3 від 31.12.04 (а.с.36-38), в січні - грудні 2004 року поставлено (передано) відповідачу природний газ у кількості 47303,484 тис. м куб на загальну суму 7349320,69 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 17-28).
Відповідно до п. 6.1. договору, сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у сумі 4874556,80 грн. На момент звернення з позовом до суду основна заборгованість відповідача за розрахунками позивача становила 2474763,89 грн.
Відповідно до п.п. 7.2 договору, позивачем відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну оплату за спожитий газ за період з 10.11.2005р. по 12.05.2006р. в розмірі 235951,41 грн., про що свідчить розрахунок пені позивача (а.с.3).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу обраховано борг з урахуванням інфляційних процесів (індексу інфляції) за період з лютого місяця 20045 року по квітень місяць 2005 року у сумі 470107,93 грн. (а.с.3); нараховано до сплати відповідачу 3% річних від простроченої суми по постачанню природного газу за період з 11.02.2004р. по 12.05.2006р. у розмірі 130191,14 грн.(а.с.3-8).
Відповідач не заперечує факт наявного боргу за договором в сумі 2474763,89 грн., однак заперечує проти позовних вимог позивача.
Наголосив, що оплата за газ, поставлений ДК "Газ України" проводилась відповідно до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженого постановою НКРЕУ від 12.07.00 № 759. Вплинути на суму та дату оплати, тобто самостійно виконувати вимоги п. 6.1 договору № 06/03-3038 від 24.12.03 ВАТ "Житомиргаз" не мало можливості, оскільки перерахування коштів відбувалось згідно з імперативними нормами права.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.11.98 № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір № 06/03-3038 від 24.12.03.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у 2004 році природний газ виключно для потреб Споживачів, а саме - установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, як вбачається з договору, який узгоджений сторонами, у позивача виникло зобов'язання щодо поставки природного газу для подальшої його поставки установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а у позивача виникло зобов'язання щодо прийняття та оплати отриманого природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятого на себе зобов'язання позивач здійснив поставку газу відповідачу.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, заборгувавши суму 2474763,89 грн.
Щодо заперечень відповідача, що розрахунки за за спожитий природний газ здійснювались у відповідності до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженого постановою НКРЕУ від 12.07.00 № 759 слід зазначити, що відповідно до п. 1.1 цей Алгоритм визначає та встановлює послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів.
В договорі сторонами погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, що не суперечить Алгоритму. Однак, остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця наступного за звітним і не залежать від наявності або відсутності коштів на рахунку із спеціальним режимом використання.
Відповідно до 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обгрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 2474763,89 грн.
Згідно з п.7.2. Договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1. даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі проводив розрахунки за постачання природного газу позивач обгрунтовано нарахував відповідачу пеню за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 235951,41 грн.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як уже наголошувалось вище, за договором від 24.12.2003р. №06/03-3038 відповідачу поставлено природний газ на суму 7349320,69 грн. Відповідач виконав грошове зобов'язання на суму 4874556,80 грн., що свідчить про високий ступінь виконання зобов'язання.
Господарський суд встановив, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані, зокрема, через низький ступінь розрахунків за газ споживачами. Стягнення з відповідача штрафних санкцій в повному обсязі може призвести до кризи в сфері газозабезпечення в Житомирській області.
Оцінивши дані обставини, суд вважає їх винятковими і зменшує розмір пені до 20% від нарахованої, а саме до 47190,28 грн.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 470107,93 грн. та 3% річних в сумі 130191,14 грн. є обгрунтованими та відповідають чинному законодавству.
Враховуючи викладене позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню в сумі 3122253,24 грн., з яких 2474763,89 грн. - заборгованість за поставлений природний газ; 47190,28 грн.- пеня; 470107,93 грн. - інфляційні нарахування; 130191,14 грн. - 3% річних.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625, 626 ЦК України, ст. 233 ГК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 47190,28 грн.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", 10002, м.Житомир, вул. Фещенко-Чопівського,35, код 03344071,
на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, вул. Шолуденка,1, код 31301827,
- 2474763,89 грн. - заборгованість за поставлений природний газ;
- 47190,28 грн.- пеня;
- 470107,93 грн. - інфляційні нарахування;
- 130191,14 грн. - 3% річних;
- 25500,00 грн. - витрати по сплаті держмита;
- 118,00грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу