ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Справа № 916/667/18

м.Одеса, пр-т Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів: Л.О.Будішевської, І.Г.Філінюка

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату №19 від 08.01.2019р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019р.)

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за ордером;

від ОСОБА_3- не з'явився;

від ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - за довіреністю;

від ОСОБА_6- ОСОБА_7 - за довіреністю;

від ОСОБА_8 - не з'явився;

від ОСОБА_9 - не з'явився;

від ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1»- не з'явився;

від приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Таранської А.М. - не з'явився;

від ОСОБА_11 - не з'явився;

від ОСОБА_12 - ОСОБА_13 - за ордером

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 20 серпня 2018 року

у справі №916/667/18

за позовом ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6

до:

- ОСОБА_3;

- ОСОБА_1;

- ОСОБА_8

- ОСОБА_9

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-курорт-1"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_11;

- ОСОБА_12

залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна

про розірвання договору та скасування рішення загальних зборів, визнання права власності на частку в статутному капіталі

суддя суду першої інстанції: Петренко Н.Д.

час і місце ухвалення рішення: 20.08.2018р., 18:34год., м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №10,

повний текст рішення складений 30.08. 2018р.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судових засіданнях 11.12.2018р.та 22.02.2019р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 06.03.2019р. згідно ст.ст. 233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

10.04.2018р. ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-курорт-1" з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу частки у розмірі 80 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-курорт-1" від 03.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_9, з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, з іншої сторони, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (ОМНО) Таранською А.М., зареєстрованого за № 3080; скасування рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-курорт-1", оформленого протоколом від 03.06.2016 року.

25.04.2018р. позивач подала місцевому господарському суду заяву про зміну предмету позову, в якій просила суд:

- розірвати договір купівлі-продажу частки у розмірі 80 % статутного капіталу ТОВа "Інвест-курорт-1" від 03.06.2016 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_9, з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Таранською А.М., зареєстрований за № 3080;

- скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВа "Інвест-курорт-1", оформлене протоколом від 03.06.2016 року;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 40 %, яка належала ОСОБА_1, та на частку в статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 20 %, яка належала ОСОБА_3, а всього на частку у розмірі 60 % в статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що вона була учасником ТОВ "Інвест-курорт-1" та ТОВ "Інвест-курорт-2" із часткою у статутному капіталі по 60 % у кожному із товариств. 03.06.2016 року позивач разом із ОСОБА_9, в якості продавців, уклали договір купівлі-продажу корпоративних прав, за яким ОСОБА_4 відчужила частку у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 40 % на користь ОСОБА_1 та 20 % - на користь ОСОБА_3, а ОСОБА_9 відчужив частку у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 40 % на користь ОСОБА_8 Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Таранською А.М. та зареєстрований за № 3080. В день укладання договору відбулися загальні збори ТОВ "Інвест-курорт-1" та прийнято ряд рішень, оформлених протоколом № 03/06/2016, згідно якого ОСОБА_4 відступила свою частку у розмірі 60 % на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (питання № 1 порядку денного: про продаж учасником товариства ОСОБА_4 своєї частки в статутному капіталі товариства); включено до складу учасників ТОВ "Інвест-курорт-1" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (питання № 2 порядку денного: про прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3.). Сума коштів, яка мала бути сплачена їй внаслідок продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" становить 4 140 000,00 грн. Однак в порушення умов договору вказані кошти позивач не отримала ані в готівковій формі, ані в безготівковій формі, ані до підписання договору, ані в період після підписання договору та до дати звернення до суду. Позивач також пояснює, що причиною відчуження нею частки у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" була неможливість повернення коштів ОСОБА_6 за договором позики від 16.03.2015 року, строк повернення коштів - 05.06.2016 року.

З посиланням на норми ст. ст. 3, 15, 89, 392, 526, 591, 651, 655, 656, 692, 1087, 1088 ЦК України, ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", пункти 1 та 2 постанови Правління Національного Банку України від 06.06.2013р. № 210 «Про встановлення граничних сум розрахунку готівкою» у редакції, що діяла під час виникнення спірних відносин, п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року №22, позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранську Аліну Миколаївну.

Ухвалою місцевого господарського суду від 13.06.2018р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6.

Ухвалою суду від 02.08.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_11.

14.05.2018р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачі просили відмовити у задоволенні позову.

16.05.2018р. ОСОБА_8 подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Також відзив на позов був поданий ОСОБА_9, який просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. (суддя Петренко Н.Д.) позовні вимоги задоволено частково - розірвано договір купівлі-продажу частки у розмірі 80 % статутного капіталу ТОВа "Інвест-курорт-1" від 03.06.2016р., укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_9, з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований за № 3080, в частині продажу ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своєї частки у розмірі 60 % статутного ТОВа "Інвест-курорт-1"; скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВа "Інвест-курорт-1", оформлене протоколом від 03.06.2016р., в частині рішень по наступним питанням: - питанню № 1 порядку денного про відступлення ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВа "Інвест-курорт-1" у розмірі 40 % та ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВа "Інвест-курорт-1"у розмірі 20%.; - питанню №2 порядку денного про включення до складу учасників ТОВа "Інвест-курорт-1" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано посиланням на норми ч.1 ст.691, ч.ч.1,2 ст.209, ст.545, ч.1 ст.626, ч.1 ст.656, ч.ч.1,2,4 ст.692, ч.2 ст.651, 392 ЦК України, ч.1 ст.15, ст.ст. 5,8 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та вмотивовано наступним. Пунктом 5 договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року, який оспорюється ОСОБА_4, встановлено, що продаж частки за 80% у статутному капіталі товариства за домовленістю сторін вчиняється за 5 520 000,00 грн. Гроші у вказаній сумі продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання вказаного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі товариства здійснені повністю та про те, що немає претензій до покупців по оплаті з боку продавців. Судом досліджені надані ОСОБА_4 з метою доведення відсутності факту проведення розрахунків довідки органів ДПІ, довідки та листи комерційних банків та виписки з банківських рахунків, з яких вбачається відсутність зарахування коштів від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі 4 140 000,00 грн. у якості оплати за придбану ними частку 60% статутного капіталу ТОВ "Інвест-курорт-1"; дослідженням наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів проведення безготівкового розрахунку між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 4 140 000,00 грн. або на будь-яку іншу суму.

В частині можливості проведення та доказів проведення готівкового розрахунку суд зазначив, що ухвалою суду від 13.06.2018 року зобов'язано відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надати до господарського суду Одеської області докази, що підтверджують сплату ними на користь позивача ОСОБА_4 коштів у розмірі 4 140 000,00 грн. у якості оплати вартості придбаної ОСОБА_1 та ОСОБА_3 частки ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 03.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. за №3080. Будь-які документи на виконання ухвали від 13.06.2018 року з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надані. Будь-які розрахункові документи, зокрема, розписки, квитанції, чеки тощо, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надані. Із врахуванням вимог ст. 545 ЦК України та відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" належним документом і доказом розрахунку відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з позивачем ОСОБА_4 за придбану частку у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" має бути платіжний документ про перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті), однак у справі такий документ відсутній.

Отже судом встановлені обставини, які відповідно до ч.2 ст.651, ч.4 ст.692 ЦК України достатні для розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року за рішенням суду у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною, а саме покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року у повному обсязі, тобто, щодо продажу 80% статутного капіталу ТОВ "Інвест-курорт-1".

Виходячи з мети подання позову та цілей захисту порушених прав ОСОБА_4, враховуючи, що ОСОБА_4 належала частка 60% статутного капіталу ТОВ "Інвест-курорт-1", суд не вбачає підстав для повного розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016р. Договір купівлі-продажу від 03.06.2016 року містить в собі два окремих договори купівлі-продажу часток, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_3, між ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Враховуючи, що протягом розгляду справи позивачем не доводився факт наявності або відсутності розрахунків між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а вимоги та заперечення стосувались лише продажу частки ОСОБА_4 (60%) та користь ОСОБА_1 (40%) та ОСОБА_3 (20%), то суд вважає можливим розірвати договір купівлі-продажу від 03.06.2016 року в частині продажу ОСОБА_4 своєї частки розміром 60% статутного капіталу у ТОВ "Інвест-курорт-1" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Враховуючи складну структуру договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року розірвання його окремої частини не вплине на договірні правовідносини між ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Крім того, суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що розірвання договору від 03.06.2016р. тягне за собою відповідні зміни у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1", а відтак рішення загальних зборів ТОВ "Інвест-курорт-1", оформлене протоколом від 03.06.2016 року, підлягає частковому скасуванню. Після часткового розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року, є підстави для захисту порушеного права ОСОБА_4 у заявлений спосіб шляхом скасування рішення загальних зборів ТОВ "Інвест-курорт-1", оформленого протоколом № 03/06/2016 від 03.06.2016 року, в частині рішень, які стосуються саме корпоративних прав позивача, зокрема, пунктів 1 (один), 2 (два) оспорюваного рішення загальних зборів учасників товариства щодо відступлення частки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та включення їх до складу учасників ТОВ "Інвест-курорт-1".

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню- договір купівлі-продажу частки у розмірі 80 % статутного капіталу Товариства від 03.06.2016р. розірванню в частині продажу ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своєї частки у розмірі 60 % статутного капіталу Товариства, та скасування рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом від 03.06.2016 року, в частині рішень по наступним питанням: питанню № 1 порядку денного про відступлення ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 40 % та ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 20 %.; питанню № 2 порядку денного про включення до складу учасників Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3

В іншій частині позовних вимог суд відмовив з посиланням на ст.ст.392 ЦК України та ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

12.09.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 (подана скаржником 07.09.2018р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у відмовити у задоволенні позову; в решті рішення залишити без змін.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилаючись на невідповідність висновків господарського суду обставинам справи.

ОСОБА_1 аргументує вимоги апеляційної скарги наступним:

- п.5 спірного договору передбачено, що гроші продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання договору, та підписання договору свідчить , що розрахунки здійснені повністю та відсутні претензії до покупців. Підписи на договорі нотаріально посвідчені, а отже ОСОБА_4, підписавши вказаний договір, підтвердила факт отримання нею коштів за продану частку. Таким чином договір купівлі-продажу від 03.06.2016р. виконаний належним чином , а тому у господарського суду були відсутні підстави передбачені ст.651 ЦК України для розірвання вказаного договору;

- відсутність з боку ОСОБА_4 доказів пред'явлення будь-яких претензій чи вимог до ОСОБА_1 т ОСОБА_3 щодо оплати договору та звернення з позовом лише майже через два роки свідчить про відсутність у позивача порушеного права, оскільки розрахунки були проведені;

-ОСОБА_4 була присутня на загальних зборах учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» під час прийняття рішення про відступлення ОСОБА_1 частки у статутному капіталі та голосувала «за» таке рішення, тобто схвалила вказаний правочин;

- господарським судом порушено приписи ст.86 ГПК України щодо оцінки доказів, оскільки не надана належна оцінка п. 5 спірного Договору;

- господарським судом в порушення ч.2 ст.80, ч.4 ст. 88 ГПК України безпідставно прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи заяви ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_15, в яких ОСОБА_4 посилається на те, що зазначення в договорі про те, що гроші передані до його підписання, не свідчить про дійсне проведення розрахунків , оскільки вказані заяви додані до матеріалів справи поза встановленим строком для подання доказів;

- суд безпідставно витребовував у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 докази, що підтверджують оплату за договором, оскільки ст. 545 ЦК України передбачає, що прийнявши на себе зобов'язання, кредитор повинен (не зобов'язаний) на вимогу боржника надати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі;

- безпідставним є скасування рішення загальних зборів, оскільки задоволення цієї вимоги є передчасним, так як рішення суду про розірвання договору не набрало законної сили та не є підставою для скасування реєстраційної дії та запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

- судом не враховано приписи ч.4 ст. 653 ЦК України відносно того, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, а тому ОСОБА_4 не має права повернення частки, переданої за договором;

- господарським судом порушено ч.7 ст.98 ГПК України стосовно вимог до висновку експерта, має місце неправильність установлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, тому скаржник заперечує проти висновку судового експерту як доказу використаного судом першої інстанції;

- в даному випадку штучно створено обставину існування договірних правовідносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4В, задля підстав для звернення з позовом.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.09.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1; запропоновано іншим представникам учасників процесу протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншій стороні у справі в порядку ч.2 ст.263 ГПК України.

Також 12.09.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 (подана 07.09.2018р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у відмовити задоволенні позову; в решті рішення залишити без змін.

Зміст апеляційної скарги ОСОБА_3 є аналогічним змісту апеляційної скарги ОСОБА_1, суттєвих інших аргументів не містить

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.09.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3; запропоновано іншим представникам учасників процесу протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншій стороні у справі в порядку ч.2 ст.263 ГПК України.

20.09.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому заявник просить приєднати до матеріалів справи копію судового рішення.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.09.2018р. призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №916/667/18 до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на 22.10.2018р.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно із ч.6 ст.147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.5 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання положень абз.2 ч.6 ст.147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", ч. 5 ст. 31 ГПК України, матеріали справи №916/667/18 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

26.10.2018р. апеляційні скарги зареєстровані відповідальним працівником відділу документообігу (канцелярії) Південно-західного апеляційного господарського суду (вх. №627/18 та 628/18).

У відповідності до вимог ч.1 ст.32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 26.10.2018р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів Л.В. Поліщук, І.Г.Філінюка.

26.10.2018р. учасники справи подали суду:

- ТОВ «Інвест-курорт-1» - відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило скасувати рішення в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в позовних вимогах у повному обсязі;

- ОСОБА_1 - клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів;

- ОСОБА_4 - заяву про продовження їй строків на подання відзивів на апеляційні скарги;

- ОСОБА_3 - клопотання про приєднання до матеріалів справи копії судового рішення та заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також зазначила, що підтримує вимоги обох апеляційних скарг у повному обсязі.

ТОВ «Інвест-Курорт-1» у відзиві на апеляційну скаргу просить скасувати рішення господарського суду в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Відповідач вказує, що підписи сторін на договорі купівлі-продажу, в тому числі i підпис ОСОБА_4, нотаріально засвідчені. Отже, позивач діяла свідомо та цілеспрямовано та бажала реального настання наслідків вказаного правочину, підтверджуючи отримання від покупців (ОСОБА_1 та ОСОБА_3.) оплати за відчужувану нею частку в Статутному капіталі Товариства у повному обсязі. Посилання позивача на невиконання умов договору ОСОБА_1 та ОСОБА_1. А.А. по розрахунку за відчужування Позивачем частки в статутному капіталі Товариства з посиланням на недотримання відповідачами Постанови Правління НБУ № 210 від 06.06.2013р. «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» є необґрунтованим. Законодавством встановлено вичерпний перелік договорів купівлі-продажу, нотаріальне посвідчення яких є імперативною вимогою, порушення якої тягне за собою нікчемність правочину. Договір купівлі-продажу частки в статному капіталі не відноситься до договорів, нотаріальне посвідчення яких є обов'язковим, проте таке посвідчення може відбутись за домовленістю сторін, що i мало місце у випадку з нотаріальним посвідченням оскаржуваного договору купівлі-продажу від 03.06.2016. Отже, за твердженнями відповідача, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства є диспозитивним, що дає підстави стверджувати, що обмеження, встановлені НБУ від 06.06.2013 року, не стосуються такого договору.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року в частині розірвання договору, що регулює правовідносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 i ОСОБА_3.

Щодо скасування рішення загальних зборів учасників ТОВа «Iнвест-курорт-1», оформленого протоколом від 03.06.2016р., відповідач вказує, що перехід права власності на спірну частку в товаристві не пов'язаний з оплатою вартості частки, оскільки залежить виключно від прийнятого рішення загальних зборів, укладання договору купівлі-продажу частки та внесення відповідних змін до установчих документів товариства.

З посиланням на ст.653 ЦК України відповідач вважає, що у разі невиконання покупцями свого обов'язку з оплати товару продавець має право відмовитись від виконання, розірвати договір в судовому порядку, вимагати відшкодування збитків та має право вимагати повернення товару, проданого до моменту розірвання договору. Однак невиконання покупцями умов договору купівлі-продажу щодо здійснення оплати не може бути підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оскільки на момент прийняття цього рішення не пов'язані з фактом його виконання в частині повної оплати за частку, яка продається.

Крім того, під час прийняття спірного рішення, оформленого Протоколом Загальних зборів учасників ТОВа «Iнвест-курорт-1», ОСОБА_4 була присутня особисто, яка в подальшому i здійснювала всі необхідні дії та заходи для внесення до статуту ТОВ «Iнвест-курот-1» реєстраційних змін щодо власників товариства та не заперечувала щодо продажу належної їй частки.

Також з посиланням на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» ТОВ «Інвест-Курорт-1» зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а саме визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Iнвест-курот-1» від 03.06.2016р., з викладених у позові підстав, не заснований на нормах закону, договору або статуту ТОВ «Iнвест-курорт-1», а тому позовні вимоги не підлягали задоволенню. Позивач була присутня на Загальних зборах 03.06.2016р., особисто брала участь у обговоренні порядку денного i особисто голосувала за прийняті на цих зборах рішення. Таким чином, суд першої інстанції неправильно стверджує про наявність підстав для визнання рішень недійсними та скасування прийнятих рішень. Адже у даному випадку права позивача ніяким чином не порушені, а рішення прийняті виключно в межах компетенції загальних зборів учасників i в рамках законодавства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2018р. прийнято справу №916/667/18 до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів Л.В. Поліщук, І.Г.Філінюка; розгляд справи розпочато спочатку; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення учасникам справи) на апеляційні скарги до 20.11.2018р.; роз'яснено учасникам справи їх право в строк до 20.11.2018р. подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань; призначено справу до розгляду на 11.12.2018р.

21.11.2018р. ОСОБА_6 подав суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги вважаючи її безпідставною та залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін як законне та обґрунтоване.

ОСОБА_6, зокрема, зазначає, що господарським судом здійснено повний та всебічний розгляд справи та встановлено всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, всебічно та об'єктивно досліджено всі наявні у справі докази. За твердженнями ОСОБА_6 скаржниками не надано суду доказів здійснення розрахунків з ОСОБА_4, хоча сам ОСОБА_1 в апеляційній сказі наголошує на положення ст. 74 ГПК України щодо тягаря доказування.

ОСОБА_6 вважає помилковим посилання ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2017р. та постанову Верховного Суду від 03.09.2018р. у справі №520/4921/17, якими начебто встановлено факт розрахунку ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за продаж частки у розмірі 60%, оскільки Апеляційний суд Одеської області не посилався та не встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснили розрахунок з ОСОБА_4 за придбані у неї корпоративні права - частку розміром 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт -1». На думку ОСОБА_6, апелянт підмінює поняття «недоведеність обставин стороною» та «встановлення обставин судом».

ОСОБА_1 невірно тлумачаться умови договору позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, факт укладання якого його сторонами не заперечується. Посилання ОСОБА_1 на безготівковість договору позики є власною думкою ОСОБА_1 ОСОБА_6 мав достатній дохід для надання позики 5 млн. грн., що підтверджується декларацією про доходи та відносини які виникли між сторонами договору позики ніяким чином не впливають на відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу корпоративних прав. Твердження ОСОБА_1 про черговість задоволення вимог кредитора ОСОБА_6, для даної справи також не має ніякого значення, оскільки на думку ОСОБА_6, право обрання черговості звернення стягнення майно боржника належить виключно кредитору, за винятком коли черговість встановлена нормами законодавства. Наявність належним чином зареєстрованого права застави також має значення виключно при розгляді спору про звернення стягнення на такі частки , тоді як в межах даної справи питання про звернення стягнення не виникло.

22.11.2018р. представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційні скарги, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг.

ОСОБА_4 не погоджується з вимогами та доводами апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважає їх безпідставними та такими, що відповідно до ст. 277 ГПК України не є підставами для скасування законного та обґрунтованого рішення. ОСОБА_4 зазначає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України скаржниками під час розгляду справи у суді першої інстанції не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту проведення розрахунків за спірним Договором. У свою чергу, ОСОБА_4 було зібрано та надано до суду сукупність належних та допустимих доказів, що свідчать про невиконання скаржниками головного обов'язку покупців за спірним Договором - сплати грошових коштів ОСОБА_4 за придбану у позивачки частку в розмірі 60°/о статутного капіталу Товариства. Крім того, позивачем було доведено, що на час укладання спірного Договору скаржники не мали достатнього рівня доходів та грошових коштів для виконання грошового зобов'язання за спірним Договором. Відповідач ОСОБА_1 ані під час попереднього розгляду справи, ані пiд час розгляду справи по суті та надання відповідей на запитання суду та інших учасників процесу не зміг пояснити жодну фактичну обставину щодо нібито сплати ним грошових коштів за спірним Договором, а надані ОСОБА_1 пояснення прямо суперечили його попереднім поясненням у справі та поясненням стосовно цих же обставин, наданих в інших, пов'язаних справах, що розглядаються з цим же складом учасників.

Позивачка повністю погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності факту розрахунку між скаржниками та нею на виконання умов спірного договору . На думку позивачки, господарський суд Одеської області за наслідком дослідження матеріалів справи встановив відсутність доказів здійснення розрахунків за спірним Договором мiж скаржниками та позивачем у встановленій законодавством формі. ОСОБА_4 зазначає, що у випадку якби в дійсності вона отримала у 2016 р. від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доход в сумг 4 140 000,00 грн. вiд продажу належної їй частки у статутному капіталі Товариства, зазначені грошові кошти були б відображені у її річному оподаткованому доході. Однак вказані доходи не відображені в податкових деклараціях ОСОБА_4, оскільки розрахунки не були проведені і ніяких грошових коштів від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вона не отримувала.

ОСОБА_4 вважає, що господарський суд обгрунтовано відхилив доводи скаржників про проведення ними розрахунків за спірним Договором у готівковій формі та факт проведення готівкового розрахунку за спірним Договором спростовується поясненнями самого відповідача ОСОБА_1, наданими ним під час розгляду справи по суті. Позивачка також стверджує, що пояснення ОСОБА_1 щодо нібито передачі коштів є надуманими, неправдивими та спростовними, а також в поясненнях наявні розбіжності, що додатково доводять те, що не відбулося ніякого розрахунку між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та нею за спірним Договором.

Також ОСОБА_4 зазначає, що обов'язок доведення на підставі належних та допустимих доказів факту розрахунку за спірним Договором покладався саме на ОСОБА_1 та ОСОБА_3, однак скаржниками не було доведено на підставі належних, допустимих та достовірних доказів факт розрахунку між ними та Позивачкою.

Крім того, за твердженнями позивачки, факт розрахунку повинен був перевірятися, але не перевірявся нотаріусом під час укладання спірного Договору, що додатково підтверджує відсутність такого розрахунку. У випадку, якби дійсно покупцями були проведені розрахунки за спірним Договором, у нотаріуса повинні були залишитися документи на підтвердження здійснення ним перевірки факту здійснення фінансової операції, на суму, що перевищує встановлений законодавством ліміт в 150000грн. Посилання скаржників у апеляційних скаргах на те, що нотаріус нібито відповідно до ст. 9 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» має право, а не "зобов'язаний" перевіряти фінансову операцію на думку позивачки не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч.1,4 ст.9 вказаного закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта). Суб'єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Позивачка вважає, що посилання скаржників на п.5 спірного Договору як на доказ проведення розрахунків є безпідставним та суперечить чинному законодавству, оскільки з вказаного пункту договору неможливо встановити кому з продавців, хто з покупців нібито сплатив грошові кошти i в якій сумі, вказаний пункт також не містить посилання на те, яка саме сума та в якій формі нібито була сплачена ОСОБА_1 за себе та його дружину ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та не підтверджує факт передачі коштів ОСОБА_4, як це намагаються стверджувати скаржники.

ОСОБА_4 зазначає, що судовим експертом в межах економічної експертизи у даній справі на запит позивачки надано висновок експертного дослідження, яким підтверджено те, що у матеріалах цієї справи відсутнє документальне підтвердження здійснення розрахунку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спірним договором. Позивачка вважає вказаний висновок належним та допустимим доказом у цій справі , що має бути досліджений судом поряд з іншими доказами.

Також ОСОБА_4 вважає, що судом першої інстанції було правомірно розірвано спірний Договір в частині правовідносин позивачки зі скаржниками, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порушили свої зобов'язання за договором щодо оплати та не сплатили ОСОБА_4 4140000грн. за відчужену їм частку у статутному капіталі.

19.12.2018р. ОСОБА_1 заявив (письмово) відвід головуючому судді Мишкіній М.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018р. (головуючий суддя М.А. Мишкіна, судді Л.В, Поліщук, І.Г.Філінюк) визнано необґрунтованим відвід головуючому судді Мишкіній М.А., заявлений ОСОБА_1; апеляційне провадження у справі №916/667/18 зупинено до вирішення питання про відвід; справу №916/667/18 передано на автоматичний розподіл для визначення судді в порядку ч.3 ст.39 ГПК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 22.12.2018р. (суддя Я.Ф. Савицький) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді М.А.Мишкіної відмовлено.

У зв'язку із перебуванням судді Л.В.Поліщук у відпустці з 06.01.2019р. по 11.01.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №19 від 08.01.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/667/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, І.Г.Філінюк.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.01.2019р. прийнято справу №916/667/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, І.Г.Філінюк; поновлено апеляційне провадження у справі №916/667/18; розпочато розгляд справи №916/667/18 по суті повторно та призначено справу до розгляду на 05.12.2019р.

05.02.2019р. ОСОБА_18 подав суду апеляційної інстанції клопотання про вступ у справу №916/667/18, в якому просив залучити його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019р. залучено до участі у справі №916/667/18 ОСОБА_12 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1, його представник та представник ОСОБА_12 підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг.

Представники ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

ОСОБА_3, ОСОБА_8, ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Таранської А.М. та ОСОБА_11 своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, які з'явились у судове засідання, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також додатково встановлені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

16.03.2015р. між ОСОБА_4 (Позичальник) та ОСОБА_6 (Кредитор) укладено договір позики, за умовами п.п..1, 1.2, 2.2 якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6 позику у розмірі 5000000грн., зі строком повернення до 05.06.2016р. (т.1, а.с.22).

Виконання Позичальником зобов'язань по своєчасному та повному поверненню суми отриманого за договором позики забезпечуються наступним майном: частка в статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», в розмірі 60% статутного капіталу, що становить 4140000грн.; частка в статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-2», в розмірі 60% статутного капіталу, що становить 3060000грн. (пункт 3.1 Договору від 16.03.2015р.)

Станом на 03.06.2016р. ОСОБА_4 була учасником ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1»; її частка складала 60% статутного капіталу Товариства.

Також учасниками Товариства станом на 03.06.2016р. були ОСОБА_9 (частка 20 відсотків) та ОСОБА_11 (частка 20 відсотків).

03.06.2016р. були проведені загальні збори учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» оформлені протоколом загальних зборів учасників №03/03/2016.

На зборах були присутні учасники: ОСОБА_4, представник за дорученням ОСОБА_11 та ОСОБА_25 - ОСОБА_19

Також були присутні запрошені особи: ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_3

На порядок денний загальних зборів ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» були винесені питання:

1. Про продаж учасником товариства ОСОБА_4 своєї частки в статутному капіталі товариства.

2. Про прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

3. Про продаж учасником товариства ОСОБА_9 частки в статутному капіталі товариства.

4. Про прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_8.

5. Про внесення змін до статуту товариства та державну реєстрацію Статуту товариства у новій редакції.

З протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» від 03.06.2016р. вбачається, що по пункту 1 порядку денного ОСОБА_4 повідомила, що має намір відступити свою частку на користь ОСОБА_1 40%, що становить 2760000грн. та ОСОБА_3 20%, що становить 1380000грн., шляхом укладання договору купівлі-продажу. Будь-яких вимог або претензій до ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» вона не має.

Збори вирішили погодити рішення ОСОБА_4 відступити належну їх частку у статутному капіталі, рішення прийнято одностайно.

Згідно п.2 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» від 03.0.2016р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 включено до складу учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» із частками 40% та 20% відповідно.

Пунктами 3 та 4 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» зафіксовано погодження рішення ОСОБА_9 про відступлення своєї частки у розмірі 20% на користь ОСОБА_8 та включено ОСОБА_8 до складу учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» .

Пунктом 5 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» погоджено внести відповідні зміни до Статуту товариства та викласти його в новій редакції. 03.06.2016р. між ОСОБА_4, ОСОБА_20 (Продавці) та ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (Покупці) був укладений договір купівлі-продажу (т.1, а.с.23-26), за умовами п.1 якого продавці передають (продають) у власність Покупців належні ОСОБА_4 частку 60%, що становить 4140000грн., ОСОБА_9 частку 20%, що становить 1380000грн. у статутному капіталі ТОВа «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», а Продавці приймають у власність (купують) частку у статутному капіталі вищевказаного Товариства у таких частках: ОСОБА_1 частку 40 %, що становить 2760000грн.; ОСОБА_3 частку 20%, що становить 1380000грн.; ОСОБА_8 частку 20 %, що становить 1380000грн.

Відповідно до п.1.1 Договору від 03.06.2016р. вищевказана частка належить продавцям відповідно до Статуту ТОВа «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1».

Відповідними положеннями договору визначені відомості про Товариство (п.1.2.), розмір відчужуваної частки та відсутність майнових претензії продавців до товариства (п.2), інформованість сторін договору про вартість та натуральний склад частки у статутному капіталі товариства (п.3), перехід до покупців прав та обов'язків учасника товариства згідно розміру придбаних часток продавців в статутному капіталі товариства (п. 4), продаж частки у розмірі 80 % у статутному капіталі товариства за домовленістю сторін за 5520000,00 грн. та отримання грошів у вказаній сумі продавцями повністю до підписання вказаного договору, відсутність претензій до покупців по оплаті з боку продавців (п.5), відсутність обтяжень часток (п. 6), вчинення договору за згодою подружжя продавців, факт подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (п.7), вчинення договору без будь-якого тиску та підставі вільного волевиявлення (п. 8), узгодження договору протоколом № 03/06/2016 загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-Курорт-1» від 03.06.2016 року (п. 9), згоду співзасновника про вчинення договору (п. 10), момент виникнення права власності у покупців на частку статутного капіталу (п. 13), обов'язок покупців оформити та зареєструвати у державних органах зміни до установчих документів , зумовлені зміною учасників (п. 14) тощо.

Згідно із п.5 Договору від 03.06.2016р. продаж частки 80 % у статутному капіталі товариства за домовленістю сторін вчиняється за 5520000грн. Гроші у вказаній сумі продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання вказаного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі товариства здійснені повністю та немає претензій до покупців по оплаті з боку продавців.

Цей договір узгоджений Протоколом №03/06/2016 Загальних зборів ТОВа «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» від 03.06.2016р.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською  А.М. та зареєстрований в реєстрі за №3080.

Відповідно до даних, які містяться у Витязі №3643619 від 19.02.2018р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, учасниками ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» є ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначала, що фактично не отримала оплату у буді-якій формі за договором купівлі-продажу від 03.06.2016р., що є підставою для розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення загальних зборів та визнання за ОСОБА_4 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», яка їй належала до укладання вищезазначеного договору, пояснюючи також причини, з яких вона своїм підписом на договорі посвідчила отримання розрахунку, необхідністю прискорення укладення договору без погодження умов здійснення розрахунків, довірительними відносинами з покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які обіцяли їй здійснити розрахунок в подальшому, чого так і не відбулось.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, дійшовши висновку про недоведеність відповідачами обставини проведення покупцями розрахунку за частку ОСОБА_4, істотність такого порушення договору, та необхідність його розірвання в частині з метою відновдення порушених прав позивачки згідно ч.4 ст.692, ч.2 ст.651 ЦК України, а також скасування рішення загальних зборів учасників товариства в частині, що стосується ОСОБА_4, з метою поновлення її в корпоративних правах учасника ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1».

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Договір купівлі-продажу від 03.06.2016р. (надалі - Договір) за своєю правовою природою є договором купівлі- продажу, за яким товаром виступають частки у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», що належали ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Будь-яких особливостей щодо договорів купівлі-продажу корпоративних прав чинне законодавство не встановлює, тому до таких договорів застосовуються загальні положення цивільного законодавства про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ціна продажу часток ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в Договорі не визначена, сторони домовились виключно про ціну продажу частки 80% у Статутному капіталі Товариства за 5520000грн., що є номінальною вартістю такої частки.

Учасниками справи, разом з цим, не заперечується, що продавці здійснили продаж належних їм часток за ціну, що є номінальною вартістю часток, а саме: ОСОБА_4 - за 4140000грн., ОСОБА_23 - за 1380000грн.

Оскільки підставою позовних вимог ОСОБА_4висувається неотримання нею плати за договором за відчуджені нею корпоративні права (частку у статутному капіталі у розмірі 60%) та ніким з учасників справи не заперечується, що позивачка продала свою частку саме подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, до предмету доказування в даному спорі входить встановлення обставини проведення відповідачами розрахунку з ОСОБА_4 у будь-якій формі (готівковій чи безготівковій).

Відповідно до ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Договір купівлі-продажу від 03.06.2016р. посвідчений нотаріально за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Станом на 03.06.2016р. була чинною постанова Національного банку України №210 від 06.06.2013р. «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», відповідно до п.1 якої (в редакції від 06.06.2013р.) було установлено граничну суму розрахунків готівкою фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

Спірний договір був посвідчений нотаріусом за угодою сторін, отже відповідно до приписів ч.2 ст.209 ЦК України, така форма є обов'язковою для цього договору, у зв'язку з чим та з урахуванням положень Постанови НБУ, розрахунки за Договором від 03.06.2016р. мали відбуватися у безготівковій формі та вони мають підтверджуватися лише відповідними розрахунковими документами.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунки з ОСОБА_4 у безготівковій формі покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проводились, що визнається цими відповідачами та підтверджується зібраними в ході розгляду спору в суді доказами.

Так, з метою встановлення факту отримання ОСОБА_4 коштів за Договором від 03.06.2016р., як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом досліджені надані позивачем документи.

У довідці ДПІ у Приморському районі м Одеси від 11.05.2018р. №478/П/15-53 зазначено, що загальний одержаний дохід ОСОБА_4 за 2016 рік складає 140015,97 грн., сума одержаного доходу за 2017 рік складає 121936,72 грн.

Податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016 рік підтверджується отримання ОСОБА_4 доходу на суму 140015,97 грн., та за 2017 рік - на суму 121936,72 грн.

У листі АБ «Південний» №232-26734БТ від 15.05.2018р. зазначено, що грошові кошти на поточний рахунок №26003010008542, відкритий на ім'я ОСОБА_4, у сумі 4 140 000,00 грн. та 3 060 000,00 грн. від ОСОБА_1В, та ОСОБА_3 не надходили. Вказана відповідь підтверджується випискою з рахунку за період 01.01.2016 року про 14.05.2018 року.

Листом АБ «Південний» від 16.05.2018р. №233-27130БТ підтверджується, що ОСОБА_4 має у банку відкриті рахунки №26255000198793 та 26258001506251, валюта - українська гривня. Виписками із вказаних банківських рахунків підтверджується, що на рахунки ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4140000,00 грн. та 3060 000,00 грн. або в будь-якому іншому розмірі від ОСОБА_1, ОСОБА_3 або від їх імені, або за їх дорученням від інших осіб у якості оплати за продаж належних ОСОБА_4 часток розміром 60% статутного капіталу ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» та ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-2» на підставі договорів купівлі-продажу від 03.06.2016р. у період з 01.01.2016р. та по теперішній час (16.05.2018р)., не надходили.

У листі КБ «МТВ Банк» від 21.06.2018р. № 975/01-бт, наданим разом з випискою по рахунку за період з 05.01.2016р. по 11.05.2018р., зазначено, що на ім'я ОСОБА_4 в рамках зарплатного проекту відкрито картковий рахунок № 26256000230187 від 23.06.2016р. З дати відкриття вказаного рахунку окрім зарахувань заробітної плати, інші кошти на нього не надходили.

Згідно листа комерційного банку АТ «ОТП БАНК» від 14.05.2018р. №500-4/540 ФОП ОСОБА_4 має у банку відкритий поточний рахунок № НОМЕР_6 у валюті "гривня"; в період з 01.01.2016р. по 14.05.2018р. жодних операцій по даному рахунку не проводилось.

Випискою з карткового рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_4, відкритого в ПАТ «Укрсоцбанк», підтверджується, що за період з 01.01.2016р. - 11.05.2018р. грошові кошти у сумі 4 140 000,00 грн. та 3 060 000,00 грн. або в будь-якому іншому розмірі, від ОСОБА_1, ОСОБА_3 не надходили

Згідно довідок по карткових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, відкритих ОСОБА_4 у ПАТ "Укрсоцбанк", в період з 01.01.2016р. по 11.05.2018р. будь-які кошти від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надходили.

Листом ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 14.05.2018р. №55090 підтверджується, що серед відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України відсутні відомості про оплату ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 4 140 000,00 грн.

Отже допустимі та належні докази щодо розрахунку за договором у розумінні ст.ст.76,77 ГПК України та вимог законодавства (постанови Нацбанку України від 06.06.2013р. №210) відповідачами не надані.

Натомість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стверджують, що розрахунок був проведений у готівковій формі перед підписанням договору, а саме ОСОБА_1 передав повну суму 4140000грн. ОСОБА_4 особисто до підписання договору, поза межами нотаріальної контори, без свідків, після чого договір був підписаний та посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.ст.76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи позицію відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка ґрунтується виключно на факті підписання позивачкою договору від 03.06.2016р., із посвідченням обставини проведення розрахунку та відсутності претензій до продавців власним підписом на договорі (пункт 5 договору), цілеспрямованістю дій та усвідомлення їх результату (пункт 8 договору), тощо, суд першої інстанції обґрунтовано дослідив наявність доказів на підтвердження обставини проведення готівкового розрахунку з ОСОБА_4

Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи будь-які докази стосовно обставини передачі ОСОБА_4 готівкових коштів у будь-якій сумідо укладення договору купівлі-продажу відсутні.

В контексті з'ясування спірної обставини, з приводу якої позиції сторін договору кардинально не збігаються, належна правова оцінка має бути надана змісту та формі пункту 5 Договору купівлі-продажу від 03.06.2016р. як доказу, що підтверджує отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошових коштів в оплату за відчужену частку.

Відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Пункт 5 Договору від 03.06.2016р. не є розпискою про одержання позивачкою оплати за частку, що відчужується, позаяк не містить притаманних розписці відомостей: яка особа, кому, коли, у якій сумі та згідно якого правочину (або у зв'язку та перед укладенням якого правочину) передала грошові кошти.

Враховуючи складну структуру договору, який є багатостороннім правочином (2 продавця та 3 покупця), невизначеність ціни продажу окремо щодо частки ОСОБА_4 та частки ОСОБА_9, а також застереження, що кошти отримані до укладення договору, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідачів на доведеність передачі грошових коштів в оплату частки ОСОБА_4 змістом пункту 5 Договору та обставиною його підписання позивачкою.

Під час розгляду справи судом першої інстанції приватний нотаріус ОМНО Таранська  А.М. 16.05.2018р. подала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що при посвідченні Договору від 03.06.2018р., з моменту прибуття сторін та уповноважених представників до нотаріальної контори, нотаріус не бачила того, що між сторонами проводились розрахунки ані до, ані після підписання та посвідчення договору (т.1, а.с.227).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, тобто вважається укладеним з моменту досягнення угоди щодо усіх його істотних умов.

Тому посилання відповідачів на розрахунок за Договором від 03.06.2016р. до його укладення, тим більше, зважаючи на відсутність відповідних доказів, колегія суддів оцінює критично та вважає обґрунтованими їх відхилення судом першої інстанції, оскільки ані прямий, ані опосередкований зв'язок між розрахунком за правочином, який ще не відбувся, та самим Договором від 03.06.2016р. встановити не видається за можливе.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд першої інстанції, виконуючи завдання господарського судочинства згідно ст.2 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, вжив всіх необхідних заходів із витребування доказів від відповідачів з метою встановлення належними, допустимими та достовірними доказами обставини, на яку відповідачі посилались як на підставу своїх заперечень проти розірвання договору, витребувавши докази проведення розрахунку за Договором в порядку ч.3 ст.81 ГПК України від ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до ч.2 ст.74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Оскільки таких доказів суду відповідачами не було надано, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про недоведеність проведення розрахунку з ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 03.06.2016р., оскільки ненадання таких доказів суду надає підстави для визнання обставини невчинення відповідних дій відповідачами встановленою.

Статтею 651 ЦК України встановлені підстави для зміни або розірвання договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 : «Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Зрозумілим та очевидним є те, що при укладанні договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року, продавець ОСОБА_4 очікувала отримання оплати від продажу корпоративних прав у ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1». При цьому ціна договору купівлі-продажу є однією з основних його умов. Відсутність проведення розрахунку за частку 60% статутного капіталу ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», а саме передання майнових прав без отримання зустрічного грошового задоволення, дає підстави для висновку, що позивач була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що істотне порушення договору покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є доведеним і достатнім для розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016 року відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, погоджуючись із висновком суду першої інстанції в цій частині.

В частині відмови у позові про розірвання повністю договору рішення суду першої інстанції учасниками справи, у тому числі апелянтами, не оскаржується, отже виходячи із приписів ч.1 ст.269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Аналогічно, не є предметом апеляційного розгляду рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на частку 60 % у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1».

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВа «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», оформленого протоколом від 03.06.2016р., колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, враховуючи наступне.

Договір купівлі-продажу від 03.06.2016р. та рішення, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства, є взаємопов'язаними юридичними фактами та направлені на перехід часток у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» від учасників, що вибувають (продавців) - ОСОБА_4, ОСОБА_9, до (покупців) - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_24 та включення останніх до складу учасників Товариства.

При цьому, розірвання договору купівлі- продажу частки у статутному капіталі не може не мати юридичних наслідків у вигляді відновлення становища, що існувало до порушення права, враховуючи сутність спірних правовідносин, в межах яких ОСОБА_4 позбавилась корпоративних прав як учасник ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1» та втратила право на частку у статутному капіталі, не отримавши при цьому належної грошової компенсації.

Посилання відповідачів на те, що рішення загальних зборів може бути визнано недійсним, не мають відношення до обставин справи та не враховуються судом, оскільки за своєю правовою природою такі вимоги як «визнання рішення недійсним» та «скасування рішення» є альтернативними, мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в дії у часі. У разі визнання акта недійсним у суду немає потреби скасовувати його, оскільки визнання недійсним означає, що він не породив правових наслідків із дня його вчинення. Скасування ж акта означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Враховуючи встановлене законом право продавця вимагати оплату товару чи вимагати повернення неоплаченого товару у спірних відносинах, вимога повернення неоплачених за спірним договором корпоративних прав повністю узгоджується із наведеними нормами ЦК України.

У вирішенні корпоративних спорів слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Отже повернення корпоративних прав позивачці, шляхом припинення корпоративних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», які набули такого статусу на підставі рішення загальних зборів учасників від 03.06.2016р., та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правах ОСОБА_4, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації, є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується із нормою п.4 ч.2 ст.16 ЦК України.

Оскільки позивач не має статусу учасника ТОВ ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», то вона позбавлена можливості провести загальні збори його учасників, а також не вправі спонукати відповідачів провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників. Неможливо в такому випадку провести реєстрацію змін до статуту на підставі правочинів, оскільки для їх вчинення вимагається волевиявлення сторін.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Такий спосіб захисту як скасування акта (що має правовим наслідком припинення його дії/чинності з моменту набрання чинності рішенням як суду, так і іншого компетентного органу (в тому числі, наприклад, зборів учасників господарського товариства чи органу управління товариством)) не протирічить чинному законодавству, не обмежений у використанні судами різних юрисдикцій та може бути реалізований у судовому порядку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із рішенням господарського суду Одеської області про скасування рішень загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», оформлених протоколом №03/06/2016 від 03.06.2016р., в частині рішень, що стосуються відступлення частки ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом її продажу та включення останніх як нових учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», приймаючи до уваги, що саме у такий спосіб забезпечується повне відновлення порушених прав позивачки у зв'язку із розірванням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1».

Розірвання Договору купівлі-продажу від 03.06.2016р. у судовому порядку тягне за собою відповідні зміни у складі учасників ТОВа «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», отже рішення загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ-КУРОРТ-1», яким було включено до складу учасників Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3, підлягає скасуванню у відповідній частині (пункти 1,2 протоколу від 03.06.2016р.), а не у повному обсязі, як того вимагала ОСОБА_4 у своєму позові, проте фактично погодилась із рішенням суду в цій частині.

Доводи апеляційних скарг колегія суддів відхиляє, мотивуючи відхилення аргументів скаржників наступним.

Щодо доведеності розрахунку з позивачкою за придбані частки у статутному капіталі Товариства самим фактом підписання договору ОСОБА_4 з пунктом 5, що слід сприймати як доказ оплати, судом апеляційної інстанції наведені вище у постанові мотиви відхилення таких доводів.

Колегія суддів констатує, що умови договору купівлі-продажу відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України можуть встановлювати виключно права та обов'язки сторін з моменту його укладення, не спроможні посвідчувати обставини, що мали місце до його укладення, у тому числі щодо проведення розрахунків за цим договором, що ще не був вчинений.

Суд апеляційної інстанції встановив обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи доказів проведення розрахунку з ОСОБА_4 у будь-якій формі до укладення договору від 03.06.2016р.

Стосовно безпідставності скасування рішення загальних зборів у зв'язку із не набранням чинності рішенням суду про розірвання договору (передчасність рішення) аргументи скаржників не враховують пов'язаність цих вимог та похідний характер скасування рішення загальних зборів, обумовлений тим, що відповідні рішення про включення до складу учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були прийняті виключно у зв'язку із відступленням ОСОБА_4 своєї частки шляхом її продажу, отже із розірванням договору купівлі-продажу має припинити існування підстава для прийняття загальними зборами таких рішень та відповідних змін у складі учасників Товариства.

Решта аргументів апелянтів не спроможна вплинути на результати вирішення спору та спричинити висновок про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 20.08.2018р. ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. залишається без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг), покладаються на скаржників, оскільки вимоги апеляційних скарг відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. у справі №916/667/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 11 березня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О.Будішевська

Суддя І.Г.Філінюк