Справа № 22-4701/2008     Головуючий у 1 інстанції Подколзін В.М.

Категорія 32     Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Хейло Я.В., Лук'янової С.В., при секретарі Шилковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС у м. Єнакієві про відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС у м. Єнакієво оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 9000 грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за змінами в законі, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову за рахунок відділення ФСС, тим більше, що відділення ФСС не є належним відповідачем по справі.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Клименко Р.А. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

31 березня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працював в підземних умовах на вугільному підприємстві більше 45 років.

Висновком МСЕК від 30 жовтня 2003 року в нього встановлено 40% втрати   працездатності   безстроково   та   3   групу   інвалідності   внаслідок

професійного захворювання антракосілікатозу, за яким вперше встановлено 30% втрати працездатності і за трудовим каліцтвом в 1980 році, за яким підтверджено 10% втрати працездатності.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди   100000грн.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 9000 грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 4-15 ) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягають задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом в повній мірі враховано тяжкість та характер спричинених захворюванням моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд не врахував межі достаньості та справедливості.

Крім того, всупереч доводам скарги відповідача, та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Апеляційний суд також вважає, що внесення змін до спеціальної норми закону, яка визначала порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло ще до внесення вказаних змін, які не мають зворотної сили в часі.

До того ж згідно з п.3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що діяла  на  час   виникнення   спірних   правовідносин,   висновок   МСЕК   про

встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Не грунтуються на вимогах чинного законодавства доводи скарги щодо притягнення судом неналежного відповідача.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування або зміни судового рішення немає."

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС у м. Єнакієво відхилити, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 26 травня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили