Справа № 426/10257/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Попової О.М.,

при секретарях - Діброви А.О., Філіпенко А.С.,

за участю прокурорів - Ткаченка А.В., Тарасова О.С.,

за участю захисника Кузнєцової Т.А.,

за участю захисника Осьмак Я.В.,

за участю потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Сватівського районного суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сєвєродонецьк Луганської області, українця, громадянина України, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх дітей, маючого середню освіту, не працюючого, не маючого реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Сватівським РВ УДМС 22.09.2016 р., РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого:

29.08.2006 року Сватівським районним судом Луганської області за ст.ст.190 ч.2, 198, 297, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, з застосуванням ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

23.10.2009 року Сватівським районним судом Луганської області за ст.ст.185 ч.3, 309 ч.1 КК України у до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, заміна покарання згідно постанови Сватівського районного суду Луганської області від 14.10.2010 року відмінено іспитовий строк та направлений для відбуття покарання на 3 роки 6 місяців в місця позбавлення волі;

22.12.2010 року Троїцьким районним судом Луганської області за ст.185 ч.3 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на підставі ст.71 КК України остаточно до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

06.12.2017 року Куп'янським міськрайонним судом Харківської області за ст.186 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.28 ч.1, 187 ч.1 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, прізвище змінено з ОСОБА_6 на ОСОБА_5 у зв'язку з реєстрацією шлюбу 18.08.2017 р., уродженки м. Сватове Луганської області, українки, громадянки України, заміжньої, яка не має на утриманні малолітніх дітей, має середню спеціальну освіту, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, НОМЕР_2, виданий органом № 4455 від 23.10.2017, раніше судимої 01.03.2019 року Сватівським районним судом Луганської області за ст.185 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням ст.75 КК з іспитовим строком на 2 роки (вирок не набрав законної сили),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.28 ч.1, 187 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому групою осіб, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 187 КК України.

Як встановлено судом, 15.03.2017 року, приблизно о 20.20, обвинувачений ОСОБА_4 разом зі своєю знайомою ОСОБА_6 на автомобілі НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, котра займається приватним перевезенням громадян, приїхали з м.Куп'янськ Харківської області до с.Куземівка, Сватівського району Луганської області, де на відрізку польової дороги між вулицями Лісова та Молодіжна, поруч з електричною опорою 33-04, неподалік від домоволодіння № 5, ОСОБА_6 попрохала водія ОСОБА_3 зупинити автомобіль та висадити її, щоб вона начебто пішла за грошима додому. ОСОБА_6 вийшла з автомобіля та відійшла від автомашини. Чекаючи на ОСОБА_6, ОСОБА_3 стала прохати обвинуваченого ОСОБА_4 розрахуватися з нею за виконані послуги щодо перевезення. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка його зазнала (розбій). У момент, коли ОСОБА_6 повернулася до автомобіля та відчинила передні пасажирські двері, обвинувачений ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні вищевказаного автомобілю, лівою рукою схопив за шию ОСОБА_3, котра знаходилась на місці водія, стиснув її, погрожуючи застосуванням фрагментом розбитої скляної пляшки, а саме горлечком, із загостреними нерівними краями, котру він тримав у іншій руці біля обличчя потерпілої ОСОБА_3 Обвинувачений ОСОБА_4 зробив спробу нанести один удар фрагментом пляшки в область шиї ОСОБА_3, але вона відбила своєю лівою кістю удар фрагментом пляшки та правою рукою вибила його з руки ОСОБА_4 Відчувши опір ОСОБА_3, ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, наніс їй кулаком своєї правої руки приблизно 20 ударів в область голови та правого плеча, а також правою рукою кілька разів потягнув ОСОБА_3 за волосся назад. ОСОБА_3 при цьому намагалася захищатися від ударів руками. Далі ОСОБА_4 схопив ОСОБА_3 за шию в області кадика своєю правою рукою та почав душити. ОСОБА_3 стала відбиватися викруткою, яку вона взяла у водійських дверях. ОСОБА_4 відпустив шию ОСОБА_3 та наніс їй приблизно шість ударів кулаками в голову, вимагаючи при цьому віддати йому грошові кошти. ОСОБА_3 вказала, що грошові кошти знаходяться в її сумочці (гаманці), котра перебувала на передній панелі автомобілю біля керма. Після цього ОСОБА_4 сказав ОСОБА_6 взяти гроші. У ОСОБА_6, яка весь час знаходилась поруч з відкритими дверима переднього пасажирського сидіння автомобілю та спостерігала за протиправними діями ОСОБА_4, усвідомлюючи їх небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без попередньої змови з останнім до початку вчинення злочину раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад групою осіб з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка його зазнала. З метою реалізації умислу ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та дій ОСОБА_4, для досягнення спільного злочинного результату - заволодіння майном ОСОБА_3 - взяла вищевказану жіночу сумочку, в якій знаходилися візитні картки та грошові кошти у сумі 900 гривень. Таким чином ОСОБА_6 приєдналася до розбійних дій ОСОБА_4 Побачивши, що ОСОБА_6 забрала сумочку, ОСОБА_4 відпустив ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 втекли з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме викинувши сумочку з візитками біля автомобіля, а грошові кошти поділивши між собою.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 спричинили матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 900 гривень, оскільки жіноча сумочка та візитки згідно заяви потерпілої ОСОБА_3 не представляють для неї матеріальної цінності.

У результаті вчинення розбійних дій відносно ОСОБА_3 їй було завдано наступні тілесні ушкодження: поверхневі рани 1-го та 3-го пальців лівої кісті; садна долонної поверхні лівої кісті, лівої скроневої області обличчя, лівої біля вушної області обличчя, передньої та правої бокової поверхні шиї, синець лобу, крововилив у слизисту оболонку гортані, які згідно висновку експерта № 21 від 16.03.2017 як у сукупності, так і окремо, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому групою осіб без попередньої змови між собою, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.28, ч.1 ст.187 КК України.

ОСОБА_5 обвинувачується в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому групою осіб без попередньої змови між собою, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.187 КК України.

Як встановлено судом, 15.03.2017 року, приблизно о 20.20, ОСОБА_6 разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 на автомобілі НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, котра займається приватним перевезенням громадян, приїхали з м.Куп'янськ Харківської області до с.Куземівка Сватівського району Луганської області, де на відрізку польової дороги між вулицями Лісова та Молодіжна, поруч з електричною опорою 33-04, неподалік від домоволодіння № 5, ОСОБА_6 попрохала водія ОСОБА_3 зупинити автомобіль та висадити її, щоб вона начебто пішла за грошима додому. ОСОБА_6 вийшла з автомобіля та відійшла від автомобіля. Чекаючи на ОСОБА_6, ОСОБА_3 стала прохати ОСОБА_4 розрахуватися з нею за виконані послуги щодо перевезення. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка його зазнала (розбій). У момент, коли ОСОБА_6 повернулася до автомобіля та відчинила передні пасажирські двері, ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні вищевказаного автомобілю, лівою рукою схопив за шию ОСОБА_3, котра знаходилась на місці водія, стиснув її, погрожуючи застосуванням фрагментом розбитої скляної пляшки, а саме горлечком, із загостреними нерівними краями, котру він тримав у іншій руці біля обличчя потерпілої ОСОБА_3, ОСОБА_4 зробив спробу нанести один удар фрагментом пляшки в область шиї ОСОБА_3, але вона відбила своєю лівою кістю удар фрагментом пляшки та правою рукою вибила його з руки ОСОБА_4 Відчувши опір ОСОБА_3, ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, наніс їй кулаком своєї правої руки приблизно 20 ударів в область голови та правого плеча, а також правою рукою кілька разів потягнув ОСОБА_3 за волосся назад. ОСОБА_3 при цьому намагалася захищатися від ударів руками. Далі ОСОБА_4 схопив ОСОБА_3 за шию в області кадика своєю правою рукою та почав душити. ОСОБА_3 стала відбиватися викруткою, яку вона взяла у водійських дверях. ОСОБА_4 відпустив шию ОСОБА_3 та наніс їй приблизно шість ударів кулаками в голову, вимагаючи при цьому віддати йому грошові кошти. ОСОБА_3 вказала, що грошові кошти знаходяться в її сумочці (гаманці), котра перебувала на передній панелі автомобілю біля керма. Після цього ОСОБА_4 сказав ОСОБА_6 взяти гроші. У ОСОБА_6, яка весь час знаходилась поруч з відкритими дверима переднього пасажирського сидіння автомобілю та спостерігала за протиправними діями ОСОБА_4, усвідомлюючи їх небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без попередньої змови з останнім до початку вчинення злочину, раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад групою осіб з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка його зазнала. З метою реалізації умислу ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та дій ОСОБА_4, для досягнення спільного злочинного результату - заволодіння майном ОСОБА_3 - взяла вищевказану жіночу сумочку, в якій знаходилися візитки та грошові кошти у сумі 900 гривень, таким чином приєдналася до розбійних дій. Побачивши, що ОСОБА_6 забрала сумочку, ОСОБА_4 відпустив ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_6 разом з ОСОБА_4 втекли з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме викинувши сумочку з візитками біля автомобіля, а грошові кошти поділивши між собою.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 разом з ОСОБА_4 спричинили матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 900 гривень, оскільки жіноча сумочка та візитки згідно заяви потерпілої ОСОБА_3 не представляють для неї матеріальної цінності.

У результаті вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 їй було завдано наступні тілесні ушкодження: поверхневі рани 1-го та 3-го пальців лівої кісті; садна долонної поверхні лівої кісті, лівої скроневої області обличчя, лівої біля вушної області обличчя, передньої та правої бокової поверхні шиї, синець лобу, крововилив у слизисту оболонку гортані, які згідно висновку експерта № 21 від 16.03.2017 як у сукупності, так і окремо, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому групою осіб, ОСОБА_6 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.28, ч.1 ст.187 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні винною себе у вчиненні інкримінованого злочину визнала частково, щиро розкаялася у скоєному, попросила пробачення у потерпілої, заявила, що готова відшкодувати матеріальну шкоду. Пояснила наступне щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті. В березні 2017 року вона разом з ОСОБА_4 поїхали до м.Куп'янськ. Їй треба було повернутися додому, тому вони поїхали до вокзалу, там в барі напилися. Далі вона підійшла до машини потерпілої та попрохала довезти додому з умовою розрахуватися після приїзду. Для цього вона хотіла позичити гроші в своєї подруги, яка мешкає в с.Коломийчиха. Але по дорозі прийшло СМС від подруги, що грошей вона не дасть. Потерпіла сказала, щоб вона платила за проїзд грошима, або віддала телефон, після чого ОСОБА_4 напав на потерпілу. Він сидів ззаду, потерпіла намагалась чинити йому опір. ОСОБА_4 накинувся на потерпілу, держав її за горло, вдарив декілька разів. Барсетку з грошима вона не брала, і навіть її не бачила. Домовленості з ОСОБА_4 з приводу оплати проїзду не було, вона погодилась розрахуватися за проїзд мобільним телефоном. Вважає себе винною в тому, що підходила до автомобілю за вказівкою ОСОБА_4, після того, що сталося, не залишилася з потерпілою й не викликала поліцію, а втекла разом з ОСОБА_4, тобто «повелась».

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе визнав частково, в тому, що спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження, підтвердив частково показання обвинуваченої ОСОБА_5, та пояснив наступне. Ідея найняти таксі, а потім втекти, не заплативши, була його, оскільки в них з ОСОБА_5 (ОСОБА_6) не було грошів. Він дійсно вдарив потерпілу, але не крав нічого у неї та не погрожував ніяким предметом. Потерпілу вдарив тому, що вона негарно висловилася в бік його батьків, вдарив 2-3 рази, 2 рази по обличчю в праву щоку, ще раз не знає куди, коли вибігав з автомобілю. Кров на руках у нього була від того, що потерпіла вдарила його в праву руку у великий палець. Звідки взялися уламки пляшки, він не знає, бачив в машині пусті пляшки з-під пива, але в руки їх не брав. Гроші не викрадав, вилучені гроші були від продажу каблучки, яку він подарував ОСОБА_5, цю каблучку продали десь за 320 грн. Пояснює факт знаходження крови на грошових купюрах тим, що потерпіла нанесла йому удар викруткою у великий палець. Визнає, що спричинив тілесні ушкодження потерпілій, але скоєння розбійного нападу заперечує. Вважає, що в діях ОСОБА_5 (ОСОБА_6) взагалі немає складу злочину, вона є тільки свідком у даній справі.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що займається перевезенням пасажирів на своєму власному автомобілі як таксі у м.Куп'янську. 15.03.2017 р. приблизно о 18.30 до неї підійшла незнайома їй раніше ОСОБА_6 (нині ОСОБА_5), та стала вмовляти відвезти її до с.Куземівка Сватівського району Луганської області з тією умовою, що гроші за поїздку вона віддасть після приїзду на місце, оскільки гроші є у її матері. ОСОБА_3 погодилась, оскільки пожалкувала її, та ОСОБА_6 при неї телефонувала своєї матері та домовилась про оплату поїздки. Також ОСОБА_6 сказала, що буде їхати не сама, а зі своїм знайомим. ОСОБА_6 сіла на переднє сидіння, а хлопець (як вона довідалась пізніше, його звати ОСОБА_4), сів на заднє сидіння. Після приїзду до с.Куземівка, приблизно о 20 годин, вона зупинилась на вул. Лісовій, де ОСОБА_6 вийшла з машини, сказавши, що пішла за грошима. Вона була відсутня біля 15 хвилин, тоді ОСОБА_3 попросила ОСОБА_4 зателефонувати їй, та розрахуватися за проїзд, але той відповів, що в нього немає з собою телефону, та запропонував їй подзвонити самій та назвав номер телефону ОСОБА_6. На дзвінок ОСОБА_6 відповіла, що не може розбудити свою матір. Після цього ОСОБА_3 побачила, як ОСОБА_6 підійшла до автомобілю та відкрила праві передні двері. У цей момент ОСОБА_4 схопив потерпілу лівою рукою ззаду за шию, та почав здавлювати. У той же час в його правій руці вона побачила уламок горлечка скляної пляшки типу «розочка», яким він хотів ударити її в область горла, але вона зуміла вибити уламок з руки нападника, та почала давити на сигнал автомобілю, щоб привернути увагу. Протягом цього часу ОСОБА_4 наносив їй кулаками удари в область голови и правого плеча та вимагав віддати гроші. Лівою рукою вона змогла взяти зі своїх дверей автомобіля викрутку та почала відбиватися від нападника, який продовжував наносити їй удари кулаками. ОСОБА_7 сказала ОСОБА_4, щоб він забрав гроші, які знаходяться в барсетці на торпеді автомобілю, та перестав її бити. ОСОБА_8 крикнув ОСОБА_5, щоб вона брала гроші. ОСОБА_5 взяла з торпеди барсетку з грошима, потім ОСОБА_8 вибіг з машини, та вони разом втекли. В барсетці було біля 900 грн.

ОСОБА_3 також заявила, що обвинувачена ОСОБА_5 (ОСОБА_6) раніше, в ході досудового слідства та при ознайомленні з матеріалами справи була повністю згодна з показаннями потерпілої, а зараз змінила показання з метою уникнути покарання, та вигородити ОСОБА_8, хоча й частково визнає свою вину. Наполягала на тому, що саме ОСОБА_5 (ОСОБА_6) забрала барсетку з грошима, стояла з нею біля машини, та дивилася, як ОСОБА_8 душить її.

Тому потерпіла ОСОБА_3 не заявляє цивільного позову, але просить призначити обвинуваченим максимально суворе покарання.

Свідок ОСОБА_9, допитана в судовому засіданні, пояснила, що є бабкою ОСОБА_6 Коли онучка прийшла до неї, вона побачила, що в неї з кишені випали гроші, на яких була кров.

Свідок ОСОБА_10, допитана в судовому засіданні, підтвердила факт залишення у неї ОСОБА_8 толстовки, яка належала ОСОБА_6, яку пізніше вилучила поліція.

Свідок ОСОБА_11, допитана в судовому засіданні, пояснила, що була пойнятою, коли в її присутності вилучались речі - куртка, ботинки, та ін.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту частини свідків зі сторони обвинувачення, зазначених у реєстрі, та яких не було допитано - ОСОБА_12 і ОСОБА_13, вказане клопотання ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

В судовому засіданні були досліджені наступні докази, зібрані та надані стороною обвинувачення:

Том 1 матеріалів КП:

- рапорт чергового Сватівського ВП ГУНП від 15.03.2017 ( арк. 7);

- протокол прийняття заяви ( арк. 8);

- протокол ст. 30 Конституції України (арк. 10);

- протокол ОМП та додатки до нього (арк. 11-27);

- розписка потерпілої ОСОБА_3 (арк. 32);

- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 16.03.2017 (арк. 38);

- висновок експерта № 21 (арк. 39-40);

- протокол ст. 30 Конституції України (арк. 44);

- протокол ОМП від 16.03.2017 та додатки до нього (арк. 45-52);

- протокол пред'явлення особи для впізнання (арк. 59-60, 62-63);

- протокол ст. 30 Конституції України (арк. 65);

- протокол ОМП від 16.03.2017 та додатки до нього (арк. 66-72);

- документи, які характеризують особу ОСОБА_14 ( арк. 78-82);

- документи, які характеризують особу ОСОБА_4 (арк. 85-90, 119, 120-122)

- вироки Сватівського та Троїцького р/с стосовно ОСОБА_4 (арк. 97-115 )

- довідка ТСЦ 4441 (арк. 118)

- ухвала Сватівського рс від 20.03.2017 (арк. 134)

- доручення слідчого (арк. 135)

- протокол тимчасового доступу до речей і документів та опис (арк. 138-139)

- доручення слідчого (арк. 140-141)

- рапорт (арк. 142)

- відомості про з'єднання абонентських номерів (арк. 144-146)

- ухвала суду від 20.03.2017 (арк. 149-150, 154-155)

- постанова про відібрання зразків для експертизи (арк. 158)

- постанова про призначення дактилоскопічної експертизи (арк. 159-160)

- довідка ЛНДЕКЦ (арк. 162)

- довідка про суму витрат на проведення експертизи (арк. 164)

- висновок дактилоскопічної експертизи (арк. 165-182)

- протокол огляду предмету (арк. 187-188)

- протокол пред'явлення речей для впізнання (арк. 193-196)

- заява ОСОБА_10 (арк. 197)

- протокол огляду предмету (арк. 198-199)

- ухвала Сватівського рс (арк. 202)

- заява ОСОБА_3 (арк. 205, 206)

- протокол огляду предмету (арк. 207-208, 209-210)

- ухвала Сватівського рс (арк. 212)

- протокол отримання зразків для проведення експертизи (арк. 215, 216)

- постанова про призначення судово-імунологічної експертизи (арк. 217-219)

- висновок експерта (арк. 222-228)

- постанова про призначення судово-імунологічної експертизи (арк. 230-232)

- висновок експерта (арк. 235-239)

- постанова про призначення судово-імунологічної експертизи (арк. 241-243)

- висновок експерта (арк. 247-254)

Том 2 матеріалів КП:

- протокол огляду предмету (арк. 1)

- постанова про призначення трасологічної експертизи (арк. 21-22)

- довідка про витрати (арк. 28)

- висновок експерта (арк. 29-36)

- постанова про визнання та долучення речових доказів до матеріалів провадження (арк. 38-38а)

- протокол огляду предмету (арк. 39)

- постанова про призначення судово-медичної експертизи (арк. 40)

- висновок експерта (арк. 42-44)

- протокол проведення слідчого експерименту (арк. 54-64)

- квитанція (арк. 65а)

- постанова про перекваліфікацію (арк. 66-67)

Сторона захисту - захисники та обвинувачені інших доказів не надавали та них не посилалися.

Згідно ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи зібрані докази, а також сукупність усіх встановлених в судовому засіданні обставин кримінального правопорушення, а також враховуючи одне із знаряддя злочину - уламок скляної пляшки, спосіб вчинення злочину, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, суд вважає, що вказане вище свідчить про наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 прямого умислу на скоєння розбійних дій щодо ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклого умислу, який виник безпосередньо перед скоєнням кримінального правопорушення. Оцінюючи показання потерпілої, у якої немає ніяких підстав для обмови обвинувачених, а також досліджені у судовому засіданні докази, зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону,зокрема, висновком судово-медичної експертизи потерпілої, протоколами ОМП від 16.03.2017, протоколами впізнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, висновками трасологічної, імунологічної, дактилоскопічної експертиз, які є допустимими та такими, що в їх сукупності вказують на вчинення обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, щовина обвинувачених у вчиненні інкримінованого ним злочину є повністю доведеною.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що вина всіх обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів в судовому засіданні доведена повністю, і кваліфікує дії:

- обвинуваченого ОСОБА_4 - за ч.1 ст.28, ч.1 ст.187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому групою осіб без попередньої змови між собою;

- обвинуваченої ОСОБА_5 - за ч.1 ст.28, ч.1 ст.187 України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому групою осіб без попередньої змови між собою.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд, керуючись ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Потерпіла ОСОБА_3 категорично заявила в судовому засіданні, що просить призначити обвинуваченим максимально суворе покарання.

Злочин, передбачений ст.ст.28 ч.1, 187 ч.1 КК України, які скоїв ОСОБА_4, є тяжким злочином. ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, тричі відбував покарання в місцях позбавлення волі (а.с. 89,90 т.1 м.к.п.), але на шлях виправлення не став. За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується посередньо, не працює (а.с. 120 т.1 м.к.п.). Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд не вбачає. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4, передбачені ст. 67 КК України: є рецидив злочинів. Враховуючи викладені обставини, роль та ступінь участі у скоєнні злочину обвинуваченого, а також позицію потерпілої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 максимальне покарання, передбачене ч.1 ст.187 КК України.

Злочин, передбачений ст.ст.28 ч.1, 187 ч.1 КК України, які скоїла ОСОБА_5, є тяжким злочином, обвинувачена на час вчинення злочину не була судима (а.с. 79 т. 1 м.к.п.), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 80 т. 1 м.к.п.). Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні у скоєному злочині щиро розкаялася, попросила вибачення у потерпілої, що є обставиною, що пом'якшує покарання. Запевняла, що відшкодує потерпілій матеріальну шкоду, але до постановлення цього вироку жодних заходів до відшкодування не вживала. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає. Враховуючи викладені обставини, роль та ступінь участі обвинуваченої, а також позицію потерпілої, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання, передбачене ч.1 ст.187 КК України, але вважає за неможливе застосування ст.ст. 69,75,76 КК України, а покарання належить відбувати реально в місцях позбавлення волі.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ч.1 ст.70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Враховуючи викладене, вирок Сватівського районного суду Луганської області від 01.03.2019 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання на 2 роки іспитового строку, належить виконувати самостійно.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст.72 КК України викладено у такий редакції: «попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.58 Конституції України та ч.1 ст.5 КК України під законом, що іншим чином поліпшує становище особи, слід розуміти закони, які змінюють на користь особи такі визначені в Кримінальному кодексі України наслідки вчинення злочину, які не пов'язані з кримінальною відповідальністю.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд вважає, що станом на 20 червня 2017 року обидва обвинувачених - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали право на застосування до себе положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК відсутні підстави для застосування відносно них положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цих осіб, а тому при зарахуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5О.в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 06 травня 2015 року по дату набрання вироком законної сили слід застосувати ч.5 ст.72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/154е від 30.03.2017 р. в сумі 2116 гривень 96 копійок та судової трасологічної експертизи № 19/113/6-2/157е від 22.05.2017 р. в сумі 1237 гривень 00 копійок підлягають стягненню з обвинувачених в рівних частках на користь держави.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - тримання під вартою - до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.

Строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 - домашнього арешту сплив. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 призначається покарання у вигляді позбавлення волі, що належить відбувати реально, їй слід обрати до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та взяти її під варту в залі суду.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.1, 187 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ст.70 ч.4 КК України міру покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 06.12.2017 року більш суворим покаранням за цім вироком та призначити остаточну міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - тримання під вартою - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з дня затримання 16.03.2017 р. по день набрання вироком законної сили включноз розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.1, 187 ч.1 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 01.03.2019 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання на 2 роки іспитового строку, - виконувати самостійно.

ОСОБА_15 Олександрівні до набрання вироком законної сили запобіжний захід - тримання під вартою. Взяти ОСОБА_5 під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з дня затримання 11.03.2019 р. по день набрання вироком законної сили включноз розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках по Ѕ частині з кожного витрати на залучення експерта на користь держави за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/154е від 30.03.2017 р. в сумі 2116 гривень 96 копійок та судової трасологічної експертизи № 19/113/6-2/157е від 22.05.2017 р. в сумі 1237 гривень 00 копійок.

Речові докази - чоловіча кепка, штани синього кольору, светр білого кольору, кеди синього кольору, рюкзак різнокольоровий, футболка жовтого кольору «Adidas», куртка чорного кольору, темно-сині кросівки, куртка синього кольору, які зберігаються в кімнаті збереження речових доказів Сватівського ВП ГУНП, повернути володільцю ОСОБА_4

Речові докази - мобільний телефон SAMSUNG, куртка чорного кольору, джинси синього кольору, толстовка синього кольору, які зберігаються в кімнаті збереження речових доказів Сватівського ВП ГУНП, повернути володільцю ОСОБА_5

Речові докази - жіночий гаманець, грошові кошти в сумі 454 гривні НБУ, викрутку, які зберігаються в кімнаті збереження речових доказів Сватівського ВП ГУНП, повернути володільцю ОСОБА_3

Речові докази - 11 шт. слідів папілярних ліній, дактилокарти на трьох осіб на 5 аркушах, фрагменти тканини, схожої на волосся, два уламки скляної пляшки, слід взуття, які зберігаються в кімнаті збереження речових доказів Сватівського ВП ГУНП, - знищити.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку. Копію вироку негайно після його проголошення надати обвинуваченим та прокурору. Копію вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.М. Попова