КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

при секретарі судового засідання Парсамян А.А.

за участю прокурора Гаврищука Я.І.

представника Мартинко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області МартинкоЮ.М. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання першого заступника військового прокурора Київського гарнізону Марушія О.А. та накладено арешт на майно, а саме на: металевий сейф; флеш накопичувач марки «rapoo» об'ємом 2.4 G; системний блок марки «ACER» інв. № 1040098; системний блок марки «hp» MXL 3332D77; системний блок марки «Delux» інв. № 931.390; мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_3, ІМЕІ НОМЕР_4.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області просить ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись не доведеність стороною обвинувачення наявності у арештованого майна ознак ст. 98 КПК України. Крім того, згідно доводів апеляційної скарги, майно, на яке накладено решт, не входить до переліку тих речей і документів на відшуковування яких надавалося дозвіл в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

Вказані обставини, на думку апелянта, не були враховані слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, що вказує на однобічність і неповноту судового розгляд у справи та є підставою для скасування постановленого рішення.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку, посилаючись на ті обстави, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення його власників, а копію оскаржуваного рішення ними було отримано 09 серпня 2018 року, у зв'язку з чим просить визнати причину пропуску строку поважною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та його представника, а надані суду матеріали не містять відомостей про направлення останнім копії постановленого судом рішення, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за можливе його поновити.

Що стосується посилань апелянта на відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Так, слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110350000079 від 25 травня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку травня 2018 року, точні дата та час не встановлені ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою реєстрації та затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5, інтереси яких він представляє, звернувся до виконуючого обов'язки начальника відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_6

В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 Так, ОСОБА_6, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи свої злочинні наміри направлені на одержання неправомірної вигоди повідомив ОСОБА_3, що він як виконуючий обов'язки начальника відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області зможе вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме посадовими особами Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо прийняття на черговій сесії Нижчедубечанської сільської ради рішення про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва громадянці ОСОБА_5 загальною площею 0,1200 га в с. Нижча Дубечня, кадастровий номер НОМЕР_5, а також затвердження проекту із ведення індивідуального садівництва громадянці ОСОБА_4 загальною площею 0,1200 га в с. Нижча Дубечня, кадастровий номер НОМЕР_6 та передачу у приватну власність вказаних земельних ділянок останнім.

Крім того, ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_3, що після одержання рішення Нижчедубечанської сільської ради про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 він також зможе вирішити питання щодо пришвидшення та безперешкодної реєстрації вказаних земельних ділянок в реєстраційній службі Вишгородської міської ради, шляхом впливу на прийняття цього рішення особою уповноваженою на реєстрацію такого нерухомого майна.

Однак, з метою вирішення вказаного питання ОСОБА_3 необхідно звернутись до його довіреної особи ОСОБА_7, який безпосередньо буде займатись питанням реєстрації та затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5

25 травня 2018 року, під час особистої зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_7, останній повідомив ОСОБА_3, що для вирішення вказаного питання він повинен передати грошові кошти в сумі 1 500 доларів США за кожну із земельних ділянок, тобто всього 3 000 доларів США, а у разі відмови від надання вказаної суми питання щодо виділення та реєстрації земельних ділянок вирішено не дубе. У зв'язку з цим ОСОБА_3 вимушений був погодитися на вказану пропозицію.

13 червня 2018 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_7 частину грошової суми, а саме 1 000 доларів США.

27 червня 2018 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_7, перебуваючи у власному автомобілі НОМЕР_1, одержав від ОСОБА_3 другу частину раніше обумовленої суми в розмірі 2 000 доларів США.

Того ж дня, в період часу з 14 год. 19 хв. по 16 год. 15 хв. у ході проведення обшуку автомобіля НОМЕР_2, яким користується ОСОБА_7 виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди в розмірі 2 000 доларів США, які ОСОБА_3 передав, як неправомірну вигоду за прийняття указаного вище рішення.

Крім того, під час проведення обшуку в приміщенні відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, пл. Шевченка 1, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року виявлено та вилучено:

- металевий сейф;

- флеш накопичувач марки «rapoo» об'ємом 2.4 G;

- системний блок марки «ACER» інв.. № 1040098;

- системний блок марки «hp» MXL 3332D77;

- системний блок марки «Delux» інв. № 931.390;

- мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_3, ІМЕІ НОМЕР_4;

Постановою старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 від 28 червня 2018 року зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018110350000079.

Також, в рамках даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт вилученого майна, зазначивши, що метою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів.

Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані прокурором матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучене в ході проведення обшуку майно може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.

Таким чином, доводи представника про відсутність у арештованого майна ознак речових доказів спростовуються вище наведеними обставинами.

Також є безпідставними і посилання апелянта на незаконність вилучення зазначеного майна, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі і документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як пояснив прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, після вилучення майна, а саме:

- металевого сейфу;

- флеш накопичувача марки «rapoo» об'ємом 2.4 G;

- системного блоку марки «ACER» інв.. № 1040098;

- системного блоку марки «hp» MXL 3332D77;

- системного блоку марки «Delux» інв. № 931.390;

- мобільного телефону марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_3, ІМЕІ НОМЕР_4; він звертався до суду з клопотанням в порядку ст. 233 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотанняпредставника Головного управління Держгеокадастру у Київській області МартинкоЮ.М. про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, якою задоволено клопотання першого заступника військового прокурора Київського гарнізону Марушія О.А. та накладено арешт на майно, а саме на: металевий сейф; флеш накопичувач марки «rapoo» об'ємом 2.4 G; системний блок марки «ACER» інв. № 1040098; системний блок марки «hp» MXL 3332D77; системний блок марки «Delux» інв. № 931.390; мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_3, ІМЕІ НОМЕР_4, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мартинко Ю.М. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/824/790/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Слободянюк П.Л.

Доповідач: Присяжнюк О.Б.