Судове рішення #7765003

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа № 22-а-36231/08     Головуючий у 1 інстанції Невгад Л.М.    

Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі      


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ              

28 січня 2010 року                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:


головуючого

суддів    

       

при секретарі О.Г. Хрімлі,  

Н.М. Літвіної,    

О.Ф. Ситникова,      

Л.В. Архіповій,    


розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання рішення нечинним, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А:  

ОСОБА_6 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання рішення нечинним, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік.              

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.  

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.        

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в апеляційному розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.      

Колегією суддів встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України  для ветеранів війни – учасників бойових дій.    

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам  війни.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.  

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.    

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини  рішення Конституційного Суду України  визнані неконституційними положення Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України,   закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік у квітні 2007 року (а.с. 11) до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без  змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254  КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання рішення нечинним, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги – залишити без задоволення , постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року - без змін .            

Повний текст ухвали буде виготовлений 02 лютого 2010 року.        

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі к асаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.      

   



Головуючий суддя                 О.Г. Хрімлі

Судді                         Н.М. Літвіна

                                    О.Ф. Ситников

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація