ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"19" червня 2007 р. | Справа № 28/2-07-191 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 19.06.2007 р.
від позивача: Марченко О.В., довіреність б/н від 17.01.2007р.;
від відповідача: Гайдей М.А., довіреність №4-ю від 04.02.2007р.;
Розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка”
на рішення господарського суду Одеської області
від 14 травня 2007р.
по справі № 28/2-07-191
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сан-Ойл”
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка”
про стягнення 103492,95 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.05.2007р. по справі №28/2-07-191 (суддя Гуляк Г.І.) задоволено позов ТОВ „Сан-Ойл” до СТОВ „Південьагропереробка” про стягнення 103492,95грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 103492,95 грн., судові витрати: держмито – 1035 грн. та ІТЗ судового процесу –118 грн., з посиланням на те, що: 1) правовідносини, що склалися між сторонами на підставі ст. 173 –175 Господарського кодексу України, є господарськими зобов’язаннями, та повинні виконуватися відповідно до ст. 193 названого Кодексу; 2) між сторонами у справі було укладено усний договір поставки товару –сільськогосподарської продукції (огірки), позивачем відпущено відповідачу 101830 кг продукції на загальну суму 103492,95 грн.; 3) перевезення вантажу здійснювалося автомобілями відповідача, що підтверджується подорожніми листами, які наявні у матеріалах справи; 4)09.02.2007р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію щодо оплати поставленої продукції, проте відповідач залишив поза увагою вказану претензію та зобов’язання свої (оплатити продукцію) не виконав; 4) матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №26/с-6 от 26.05.2007р. звернулося СТОВ „Південьагропереробка”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2007 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що: 1) в матеріалах справи відсутні докази (документи) того, котрі б підтверджували б погодження позивачем з відповідачем істотних умов щодо поставки чи контрактації товару (огірків), отже наведене свідчить про неукладення між сторонами договору поставки чи контрактації товару, отже між сторонами не виникло і не існувало взаємо кореспондуючих майново-господарських прав та обов’язків, а тому у відповідача не виникло обов’язку поставляти огірки, а у відповідача не виникло, відповідно, обов’язку приймати огірки та сплачувати їх вартість; 2) посилання суду в оскаржуваному рішенні на ст. 175 Господарського суду без зазначення конкретної частини не є коректним, оскільки частина 4 вказаної статті передбачає добровільне виконання зобов’язань майнового характеру в односторонньому порядку без будь-якого зустрічного зобов’язання майнового характеру другої сторони, крім того в оскаржуваному рішенні суд посилається на ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України, що суперечить ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, яка вимагає застосування спеціальних норм та вимог до господарського договору, як одного з видів правочину, також неправильно застосовано судом ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, саме в порушення яких позивачем не надано доказів того, що нібито здійснене ним виконання господарського зобов’язання було прийнято управненою стороною чи уповноваженою особою; 3) факти передачі постачальником товарів одержувачу можуть підтверджуватись лише довіреністю встановленої форми, заповненої та оформленої в порядку встановленому в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, позивачем при цьому не надано жодного доказу в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України щодо отримання відповідачем товару, а надані позивачем видаткові накладні не лише не підтверджують факт передачі товару відповідачеві, але й не можуть бути первинними документами бухгалтерського обліку згідно зі ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги СТОВ „Південьагропереробка”, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід скасувати, з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила: господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що між ТОВ „Сан-Ойл” та СТОВ „Південьагропереробка” встановлено усні договірні стосунки –укладено усний договір поставки товару –сільськогосподарської продукції (огірки), за яким ТОВ „Сан-Ойл” поставив за накладними СТОВ „Південьагропереробка” 101830 кг огірків на загальну суму 103492,93грн..
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
За ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, при цьому п. 1 ч. 1 ст. 208 названого Кодексу встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Частиною 1 ст. 218 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здіснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо –безпосередньо після її закінчення.
Факти поставки, продажу товарів та передачі їх уповноваженій особі покупця повинні підтверджуватись відповідними документами, зокрема довіреністю на отримання цінностей, форма, обов’язковість обліку і порядок заповнення якої визначені в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99.
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (цінності) відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.
При цьому згідно з п. 12 названої Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.
Пунктом 13 вказаної Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов’язки з ведення бухгалтерського обліку.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. (п. 15 Інструкції).
Таким чином, факт передачі постачальником товарів одержувачу може підтверджуватися лише довіреністю встановленої форми.
Позивачем не надано до суду таких довіреностей, котрі б підтверджували отримання СТОВ „Південьагропереробка” товару.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Сан-Ойл” посилається на накладні та подорожні листи, на підставі яких здійснювалось перевезення товару.
Проте, на думку колегії суддів, вказані у рішенні господарського суду першої інстанції накладні не можуть бути належними доказами, котрі підтверджують факт отримання відповідачем товару, оскільки в графі „одержав” у деяких накладних міститься підпис невідомої особи, а в інших –взагалі відсутні будь-який підпис, теж саме стосується і відбитку печатки одержувача.
Щодо подорожніх листів, на які посилається господарський суд в рішенні, то в них не вказано, що товар забирався саме з ТОВ „Сан-Ойл”.
Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем товару в розумінні ст.ст. 33-34, 36 Господарського процесуального кодексу України, отже апеляційну скаргу СТОВ „Південьагропереробка” слід задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції –скасувати, у позові відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2007р. по справі №28/2-07-191 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Скасувати заходи до забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2007р. по справі №28/2-07-191 та зняти арешт, накладений на грошові кошти сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка” (67652, Одеська область, Біляївський район. с. Мирне, вул. Крайня, 1-а, код 31822249, р/р 2600730688980, р/р 2600730688980, р/р 2600830688980, р/р №2606330688980 в АБ „Інвестбанк” м. Одеса, МФО 328094, р/р 260074625, 2606902 в Одеській обласній філії АППБ „Аваль”, р/р 35249001002724 Управління ДК у Одеській області; р/р 2600030350 Одеської філії ЗАТ „Банк Петрокоммерц-Україна) на суму позовних вимог в розмірі 103492,95 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сан-Ойл” (67834, Одеська область, Овідіопольський район, с. Доброолександрівка, вул. Радгоспна, 14, кв. 1, р/р №26007310725101 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209, код ОКПО 3218481) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка” (67652, Одеська область, Біляївський район. с. Мирне, вул. Крайня, 1-а, код 31822249, р/р 2600730688980, в АБ „Інвестбанк” м. Одеса, МФО 328094) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 517 (п’ятсот сімнадцять) грн. 50 коп..
Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази.
Видати товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка” на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 7 (семи) грн. 50 коп., оплаченого за платіжним дорученням №104 від 24.05.2007р..
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О. Т. Лавренюк