ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2019Справа № 910/14431/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" (01133, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/7, кімната 606; код ЄДРПОУ 37702760)

до

1) Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13; код ЄДРПОУ

2) Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37567646)

про стягнення 35 729 306,27 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Бондаренко О.О. - довіреність № б/н від 12.11.2018 року;

від відповідача 1: Васіна І.О. - довіреність № 13573/20.3/22-18 від 20.12.2018 року;

від відповідача 1: Дармограй М.В. - довіреність № 13576/20.3/22-18 від 20.12.2018 року;

від відповідача 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про стягнення 35 791 346,99 грн. шкоди, завданої неправомірним рішеннями державного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається завдання йому збитків, а саме матеріальної шкоди в розмірі 35 791 346,99 грн., обумовленої неправомірним діями (рішенням) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зняття арешту з грошових коштів, які знаходились на поточних рахунках боржника - ТОВ "Зв'язоктехсервіс" у вказаному розмірі, постановою від 11.12.2017 року ВП № 54339026, в результаті чого виконавчий документ позивача було повернуто без виконання постановою від 21.08.2018 року ВП № 54339026 в зв'язку з відсутністю у боржника майна, на який може бути звернуто стягнення. Отже, на думку позивача, вказана сума підлягає відшкодуванню з бюджету на підставі ст. 1166 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14431/18, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2018 року.

29.01.2019 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність встановленого факту протиправної поведінки та причинного зв'язку і вини відповідача, а також перебування виконавчого документа на виконанні в межах виконавчого провадження № 57548950, що унеможливить здійснення повороту виконання рішення в подальшому, а також зазначив про подання стягувачем до суду заяви про звернення стягнення на дебіторську заборгованість боржника. Окрім цього, відзив містить клопотання відповідача про залучення до участі у справі боржника у виконавчому провадженні - ТОВ «Зв'язоктехсервіс».

В підготовчому засіданні 30.01.2019 року судом оголошено перерву до 19.02.2019 року.

Протокольною ухвалою від 30.10.2019 року судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі ТОВ «Зв'язоктехсервіс» як необґрунтоване.

13.02.2019 року позивачем через канцелярію суду подана відповідь на відзив, в якій позивач вважає доводи відповідача такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

15.02.2019 року представником позивач подано клопотання про витребування доказів, а саме копій постанов про закінчення виконавчого провадження та/або повернення виконавчого документа стягувачу, прийнятих у виконавчих провадженнях № 52419400, 54062613, 53532533, які перебували у зведеному провадженні № 54209375.

Розглянувши в судовому засіданні 19.02.2019 року клопотання позивача про витребування доказів та встановивши його відповідність вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, суд на місці ухвалив клопотання задовольнити та витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії постанов про закінчення виконавчого провадження та/або повернення виконавчого документа стягувачу, прийнятих у виконавчих провадженнях № 52419400, 54062613, 53532533, які перебували у зведеному виконавчому провадженні № 54209375.

В підготовчому засіданні 19.02.2019 року судом оголошено перерву до 20.02.2019 року в зв'язку з витребуванням нових доказів.

20.02.2019 року відповідачем подано заяву про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

В підготовчому засіданні 20.02.2019 року судом оголошено перерву до 27.02.2019 року.

26.02.2019 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач з урахуванням наданих відповідачем доказів зменшив розмір завданої позивачу шкоди у розмірі неотриманих грошових коштів до 35 729 306,27 грн., та просить суд стягнути вказану суму з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

З огляду на те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви іншим учасникам справи, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до закінчення підготовчого засідання, відповідна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 27.02.2019 року, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

В судовому засіданні 27.02.2019 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/14431/18 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 01.03.2019 року.

В судове засідання 01.03.2019 року з'явились уповноважені представники позивача, відповідача 1, представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився.

Про місце, дату та час засідань у справі відповідач 2 повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Про поважні причини неявки представника відповідача 2 в судові засідання суд не повідомлено.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/14431/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки Державна казначейська служба України не скористалась наданими їй процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами та за відсутності представника відповідача 2.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, оскільки Державна казначейська служба України не скористалась наданими їй процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

В судовому засіданні 01.03.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні 01.03.2018 року заперечували проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 01.03.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача 1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року у справі №910/3060/1 був задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ ПАУЕР ІНЖИНІРИНГ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» 46 298 506 грн. 95 коп. основного боргу, 1 065 499 грн. 89 коп. 17,5 % річних, 509 283 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 1 704 799 грн. 82 коп. пені та 240 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили, судом видано наказ у справі №910/3060/17 від 06.06.2017 року.

За заявою стягувача 20.07.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. відкрито виконавче провадження №54339026 з примусового виконання вказаного наказу від 06.06.2017 року у справі № 910/3060/17.

Окрім цього на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало зведене виконавче провадження № 54209375, з примусового виконання виконавчих документів, в яких боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс».

У складі вказаного зведеного виконавчого провадження № 54209375 перебували:

виконавче провадження № 52419400 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/9162/16 про стягнення з ТОВ «Зв'язоктехсервіс» на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" боргу у сумі 82 301,37 грн.;

виконавче провадження № 54062613 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 року у справі № 910/19917/15 про стягнення з ТОВ «Зв'язоктехсервіс» на користь ДП НЕК «УКРЕНЕРГО» боргу у сумі 4203,17 грн.;

виконавче провадження № 53532533 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 року у справі № 910/7545/16 про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року по справі № 910/7545/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г; ідентифікаційний код 32829329) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 43 900 925 грн. 25 коп. основного боргу, 2 011 023 грн. 20 коп. пені, 274 230 грн. 43 коп. - 3% річних, 658 513 грн. 87 коп. збитків від інфляції, 206 700 грн. 00 коп. судового збору.

Отже, на підставі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 14 розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції наказу Мінюсту України № 2832/5 від 29.09.2016 року), постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. 20.07.17 дане провадження № 54339026 було приєднане до зведеного виконавчого провадження №54209375.

04.08.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. постановою у ВП № 54339026 був накладений арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках боржника в ПАТ «ЮНЕКС БАНК» (МФО 322539), ПАТ «АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), ПАТ «Фінансовий партнер» (МФО 380872), ПАТ «БМ Банк» (МФО 380913), ПАТ «АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» (МФО 313849), ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору 54 882 200,63 грн.

Листом від 06.11.2017 року №176/10-1-1 ПАТ «АБ «РАДАБАНК» на запит повідомив державного виконавця, що станом на 02.11.2017 року вихідний залишок коштів на рахунку ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» 26005300001645 складав 34 840 678,47 грн.

Листом від 30.10.2017 року №102-6Г ПАТ «ЮНЕКС БАНК» на запит повідомив державного виконавця, що станом на 27.10.2017 року залишок коштів на рахунку ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» 26005000388601 складав 950 668,52 грн.

З метою примусового виконання рішення суду у справі № 910/3060/17 позивач 29.11.2017 року звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням про списання арештованих коштів ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» на користь ТОВ «СИСТЕМ ПАУЕР ІНЖИНІРИНГ» (вх.№36164-01-33-17 від 29.11.2017 року).

Проте, з посиланням на норми ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, 11.12.2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. була прийнята постанова про зняття арешту з грошових коштів, які знаходилися на поточному рахунку боржника №26005300001645 в ПАТ «АБ»РАДАБАНК» МФО 322539 у розмірі 34 840 678 грн. 47 коп. та на поточному рахунку №26005000388601 в ПАТ «ЮНЕКС БАНК» МФО 306500 у розмірі 950 668 грн. 52 коп. у ВП №54339026 (зведене ВП №54209375), всього у розмірі 35791346,99 грн.

Зокрема, як зазначено у вказаній постанові, до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява представника за довіреністю боржника Кіптенко О.О. від 06.12.2017 року (вх. від 08.12.2017 року № 37126-0-33-17) про зняття арешту з грошових коштів, разом із заявою до відділу надано рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2017 року у справі №910/18588/17, яким визнано право власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35 791 346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС". Знято арешти з грошових коштів у розмірі 34840678,47 грн., що знаходяться на поточному рахунку № 26005300001645 в ПАТ "АБ РАДАБАНК" (МФО 306500) та знято арешти з грошових коштів у розмірі 950 668,52 грн., що знаходяться на поточному рахунку № 26005000388601 в ПАТ "ЮНЕКС БАНК" (МФО 306500), на які накладено арешт згідно постанов про арешт коштів боржника ВП №54339026 від 04.08.2017 року та ВП № 54962294 від 23.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ ПАУЕР ІНЖИНІРИНГ" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 54339026 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року у справі №910/3060/17 постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП№54339026 від 11.12.2017 року про зняття арешту з коштів була визнана недійсною з огляду на відсутність підстав для зняття арешту.

Так, Господарським судом міста Києва було встановлено, що справа №910/18588/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варлейт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЯЗОКТЕХСЕРВІС» про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35791346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВЯЗОКТЕХСЕРВІС" та зняття арешту не розглядалась; рішення про задоволення позову про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35791346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВЯЗОКТЕХСЕРВІС" та зняття арешту господарським судом міста Києва не приймалось.

При цьому ухвалу суду від 11.01.2018 року у справі № 910/3060/17 обґрунтовано тим, що державний виконавець прийняв постанову про зняття арешту від 11.12.2017 року за відсутністю передбачених підстав для зняття арешту, в зв'язку з чим постанова державного виконавця про зняття арешту з коштів від 11.12.2017 року є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, в позовній заяві позивач зазначає, що неправомірність рішення державного виконавця підтверджується ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2018 р. №910/3060/17, якою постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №54339026 від 11.12.2017 року про зняття арешту з коштів була визнана недійсною, та, за твердженням позивача, вказані обставини неправомірності зняття арешту з коштів боржника згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи.

В подальшому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. 21.08.2018 року була прийнята постанова ВП №54339026 про повернення виконавчого документа від 06.06.2017 року у справі № 910/3060/17 стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.

Як зазначає позивач в позовній заяві, боржник позивача мав на поточних рахунках грошові кошти у розмірі 35791346, 99 грн., однак внаслідок незаконного зняття арешту з вказаних коштів боржником вжиті заходи щодо перерахування коштів на інші рахунки та, як наслідок, кошти на рахунках ТОВ «ЗВЯЗОКТЕХСЕРВІС» відсутні, в зв'язку з чим державним виконавцем була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.08.2018 року ВП №54339026.

Таким чином, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про завдання йому шкоди неправомірними рішеннями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо безпідставного зняття арешту з коштів, належних боржникові, внаслідок чого, враховуючи неможливість примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3060/17 на підставі наказу від 06.06.2017 року, позивачем було понесено збитки в розмірі 35 729 306,27 грн. неотриманих коштів, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 35 729 306,27 грн. матеріальної шкоди, завданої неправомірним рішенням та діями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 вказаного Закону).

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Як визначено ст. 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

При цьому згідно ст. 8 вказаного Закону державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суд зазначає, що дана стаття є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться: а) Суб'єктний склад завдавачів шкоди: органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, якими відповідно до положень ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; б) Завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень: 1) діяння, які можуть мати різноманітні види та форми (накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи, які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані), 2) протиправна бездіяльність; в) Завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Так, незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 року № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007, як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи (п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 року № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007).

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної податкової служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, фактичні обставини (в частині, що стосується протиправності винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту з грошових коштів боржника - ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС») як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року у справі № 910/3060/17, яка набрала законної сили, зокрема, обставини необґрунтованості та протиправності дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №54339026 щодо прийняття постанови від 11.12.2017 року про зняття арешту з коштів за відсутності передбачених підстав для такого зняття арешту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, після зняття арешту з коштів за неіснуючим судовий рішенням, боржником вчинені заходи з метою виведення грошових коштів з власних арештованих рахунків на рахунок у АТ «КБ «Приватбанк» з подальшим перерахуванням грошових коштів третім особам, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Зв'язоктехсервіс» в АТ «КБ «Приватбанк» за період з 01.12.2017 року по 05.07.2018 року, яка міститься в матеріалах ВП №54339026.

Зокрема, згідно даної виписки з рахунків ТОВ «Зв'язоктехсервіс», з яких було незаконно знято арешт, на рахунок боржника у АТ «КБ «Приватбанк» після 12.12.2017 року зараховані грошові кошти, зокрема, 26.12.2017 року - 952 700,00 грн., 28.12.2017 року - 34 630 800,00 грн., у період з 29.12.2017 року по 15.01.2018 року з вказаного рахунку боржником перераховані спірні грошові кошти на загальну суму 35 610 000,00 грн. за «цінні папери» третім особам.

У зв'язку з наведеними обставинами за заявою ТОВ «Систем Пайер Інжиніринг» Шевченківським управлінням поліції ГУ Національної поліції у м. Києві 12.01.2018 року порушене кримінальне провадження №42018101100000014 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме подання невстановленими особами до Департаменту державної виконавчої служби МЮУ заяви про зняття арешту грошових коштів, до якої додано підроблене рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 року, що унеможливило виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року. Вказаний факт підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданим позивачем.

При цьому при визначенні розміру завданої неправомірними діями ДВС шкоди судом враховано, що у зведеному виконавчому провадженні № 54209375 перебували на виконанні виконавчі провадження № 52419400, № 54062613, № 53532533, № 54339026.

Так, відповідачем 1 до матеріалів справи надані постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 52419400, № 54062613, та постанова про повернення виконавчого документу до суду №53532533, відповідно до яких:

- у виконавчому провадженні № 52419400 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9162/16 від 12.08.2016 року про стягнення на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» боргу в сумі 82 301,37 грн. з боржника частково стягнуто 2,06 грн. Залишився не виконаним зазначений виконавчий документ на суму 82 299,31 грн.

- у виконавчому провадженні № 54062613 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/19917/15 від 29.03.2016 року про стягнення на користь ДП «НЕК «Укренерго» боргу в сумі 4 203,17 грн. з боржника частково стягнуто 0,11 грн. Залишився не виконаним зазначений виконавчий документ на суму 4 203,06 грн.

- у виконавчому провадженні № 53532533 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/7545/16 від 09.02.2017 року здійснено поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/7545/16 від 14.07.2016 року про стягнення на користь ДП «НЕК «Укренерго» основного боргу в сумі 43 900 925,25 грн. пені, 2011023,20 грн., 3% річних 274 230,43 грн., збитків від інфляції 658 513,87 грн. судового збору 206700,00 грн. виконавчий документ повернуто до суду.

Разом з цим відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.08.2018 року у виконавчому провадженні №54339026 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3060/17 від 06.06.2017 року про стягнення на користь ТОВ «Систем Пауер Інжиніринг» 46 298 506,95 грн. основного боргу, 1 065 499,89 грн. 17,5 % річних, 509 283,58 грн. інфляційних втрат, 1 704 799,82 грн. пені та 240 000,00 грн. витрат по сплаті судового збору з боржника частково стягнуто 1 248,74 грн. Залишився не виконаним зазначений виконавчий документ на суму 49 816 841,50 грн.

За змістом ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами у встановленій черговості та вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

За наведених обставин сума коштів, яка підлягала перерахуванню кожному стягувачу при належному виконанні зведеного виконавчого провадження №54209375 та надходженні з рахунку боржника суми 35 791 346,99 грн. мала становити: у виконавчому провадженні № 52419400 - 59 026,17 грн., у виконавчому провадженні № 54062613 - 3 014,49 грн., у виконавчому провадженні №54339026 - 35 729 306,27 грн.

Таким чином, позивачу завдана шкода у розмірі неотриманих грошових коштів у сумі 35 729 306,27 грн.

Станом на час розгляду даної справи судове рішення від 20.04.2017 року у справі № 910/3060/17 є невиконаним, незважаючи на реальну можливість такого виконання у листопаді 2017 року за фактичної наявності на рахунках боржника - ТОВ «Зв'язоктехсервіс» грошових коштів в сумі 35 791 346,99 грн., які в подальшому в зв'язку з неправомірним прийняттям державним виконавцем постанови від 11.12.2017 року про зняття арешту з грошових коштів у межах виконавчого провадження № 54339026 були перераховані боржником на інші рахунки.

Таким чином, зважаючи на встановлення факту вчинення неправомірних дій державного виконавця при примусовому виконанні наказу суду у справі № 910/3060/17, наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями державного виконавця та втратами позивача, що полягали у неможливості примусового стягнення з боржника грошових коштів внаслідок зняття арешту з рахунків останнього саме внаслідок неправомірних дій ВДВС, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди у заявленому розмірі.

В свою чергу позивачем суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Виходячи з положень статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (у даному випадку органу державної податкової служби) при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, яка визначена позивачем відповідачем у даному спорі, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Отже, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів Державної виконавчої служби, які входять до системи органів примусового виконання рішень, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зважаючи на наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За таких обставин, оскільки позов заявлено позивачем про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями відповідача 1, судовий збір за подання такого позову в порядку п. 13 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не справляється, отже відсутні і підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" (01133, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/7, кімната 606; код ЄДРПОУ 37702760) 35 729 306 (тридцять п'ять мільйонів сімсот двадцять дев'ять тисяч триста шість) грн. 27 коп. - шкоди.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.03.2019 року.