Справа № 2-250/10

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2010 року   Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:                      

                                       головуючого-судді Циганка М.О.,

                       при секретарі Чміль С.І.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

    Мотивує свої вимоги тим, що з 08 лютого 2001 року він був прийнятий на роботу в пошуково-зйомочну експедицію № 60 казенного підприємства «Кіровгеологія» робітником на топографічні роботи 3-го розряду з наступними переведеннями на інші роботи підприємства. З 01 квітня 2004 року – переведений на посаду техніка геофізика 1 категорії. 28.12.2009 року позивача було звільнено у зв»язку із скороченням штату на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України. Проте при звільненні з ним відповідачем не проведено остаточного розрахунку по заробітній платі, в результаті чого сума заборгованості станом на 21 січня 2010 позивача складає 7062 грн. 08 коп. Крім того підприємство заборгувало позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2004, 2007, 2008 роки та не виплатило середнього заробітку за час затримки невиплаченої заробітної плати, тому позивач і просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказані заборгованості, 5000 грн. моральної шкоди та 200 грн. витрат на правову допомогу.

    Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду  від 09 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі в частині стягнення з казенного підприємства «Кіровгеологія» 7062,08 грн. заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2004, 2007, 2008 роки та 5000 грн. моральної шкоди - залишено без розгляду .

Позивач в попередньому судовому засіданні позовні вимоги змінив та просив суд остаточно стягнути з відповідача 644 грн. 22 коп. середнього заробітку за час затримки невиплаченої заробітної плати та 200 грн. витрат на правову допомогу.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні змінені позовні вимоги визнав повністю, попередньо надавши письмове заперечення проти позову, згідно з яким вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем утворилась через нестабільність фінансування підприємства, проте при першому надходженні коштів на рахунок експедиції 22.01.2009 року позивачу була виплачена заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при скороченні, компенсація за порушення строку виплати заробітної плати та компенсація за час затримки розрахунку в розмірі 396,18 грн. Тому на даний час підприємство винне позивачу 644,22 грн. середнього заробітку за час затримки невиплаченої заробітної плати, виходячи з того, що з 28.12.2009 по 22.01.2010 року затримка в розрахунку із звільненим працівником складає 24 дні, що становить 24*43,35=1040,40 грн. і позивач отримав з цієї суми 396,18 грн..

    Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

            згідно з копією трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 з 08.02.2001 року по 28.12.2009 року перебував у трудових відносинах з пошуково-зйомочною експедицією № 60 казенного підприємства «Кіровгеологія» (а. с. 6).

    Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 6 від 20 січня 2010 року вбачається, що АО АК «Логос»  надала ОСОБА_1 правову допомогу в розмірі 200 грн. (а. с. 10).

    Відповідно до ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

            Відповідно до ст. 117 ч. 1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а вданому випадку розрахунок з позивачем в частині стягнення середнього заробітку за час затримки невиплаченої заробітної плати було проведено частково в сумі 396,18 грн., а тому решта середнього заробітку за час затримки невиплаченої заробітної плати в сумі 644,22 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 84 ч. 1 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    На підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 79, 84, 88, 130, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України , суд –

вирішив:

        Позов ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

    Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» в користь ОСОБА_1 644 грн. 22 коп. середнього заробітку за час затримуи невиплаченої заробітної плати.

    Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» в користь ОСОБА_1 200 грн. витрат на правову допомогу.

    Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» в дохід держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в користь державного бюджету м. Прилуки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення  рішення, а апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст 295 ЦПК України.

             Суддя                                                                                                       М. Циганко