Справа N 2а-334/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2010 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

                                                                    В С Т А Н О В И В:

01.02.2010 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», мотивуючи тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист «дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу допомога не виплачувалась, оскільки Законом України № 3235- IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ст. 77 та ст.110 та ЗакономУкраїни № 489 V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» ст. 71, п. 12 була призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Як вказує позивач за адміністративним позовом, Конституційний Суд України своїм рішенням № брп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст.71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», п.З положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» № 489-У від 19.12.2006 року визнані неконституційними. Крім того, позивач зазначає, що, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, позивач вважає, що невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком , відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Як вказує позивач, згідно  до  Закону України «Про Державний бюджет на 2009-2010 роки» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 1 січня 2009 року  - 544 гривні, з 1 листопада 2009 року - 701 гривня, з 01.01.2010р.

    З початку 2008 року по теперішній час, він отримує соціальну допомогу лише  в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а не 30 % , як це передбачено законодавством.

    Таким чином, позивачем проведено розрахунок заборгованості, згідно якого сума невиплаченої соціальної допомоги за 2009 рік складає: 6842 х20%  =   1368,40 грн

                                     100    

  Сума недоплаченої  соціальної допомоги , за думкою позивача, в 2010 році  становить:

701х1х20% = 140,20 грн. щомісячно

      100

На підставі викладеного, позивач в адміністративному позові просить визнати відмову відповідача № 2353-Р/05 від 17.12.2009  в нарахуванні і виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, - протиправною; зобов'язати відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на користь  позивача невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за  період з початку 2009 року та до теперішнього часу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; адміністративний позов розглянути в порядку письмового провадження.

 Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача  ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у відповідності до яких відповідач вважає, що жодних підстав для задоволення адміністративного позову, немає, оскільки  строк зверненя до адміністративного суду, встановлений Кодексом Адмініістративного Судочинства України вже давно минув.

Згідно до ч.2 ст.99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.  

Крім того, як зазначає представник відповідача, дійсно позивач має статус «дитини війни» і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вправі отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

 Відносно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 30% мінімальної пенсії за віком.

З набранням чинності  01.01.2006 року Закону № 2195 дія ст..6 цього Закону була призупинена  на 2006 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до нього змін передбачено поетапне впровадження такого підвищення.

Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалося в порядку встановленому ст..111 Закону України «Про  державний бюджет України на 2007 рік»,  яка передбачала виплату такого підвищення  особам, що є  інвалідами війни, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Крім того, п.12 статті 71 вказаного Закону  дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2007 рік.

 Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Таким чином, дія ст. 6 цього Закону відновила дію з 09.07.2007 року, а не з 01.01.2006 року.

 Але відповідачем вказане підвищення виплачується позивачу з 01.01.2008 року на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  Статтею 19 Конституції України передбачено правовий порядок в Україні, який ґрунтується на принципах , згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України.

  Згідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2007 року, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел. Бюджет Пенсійного Фонду щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Однак, як зазначає представник відповідача у запереченні, законодавством України не визначено, за рахунок яких коштів та джерел повинно виплачуватися вказане підвищення, та в якому порядку і яким чином обчислювати розмір цих виплат. При цьому п. 9 Положення про Пенсійний Фонд України передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Таким чином, враховуючи те, що фінансування виплат «Дітям війни» проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду, то дії відповідача щодо відмови нарахування надбавки за період з 09.07.2007 року до 01.01.2008 року неможна визнати незаконними. Крім того, законодавством до 01.01.2008 року, як вказує представник відповідача, не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися зазначене підвищення, то об'єктивної можливості провести його нарахування відповідач не мав Єдиним нормативно-правовим актом, що визначає розмір пенсії за віком, є Закон України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», але ст..28 цього Закону , де встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, передбачені обмеження щодо його застосування.

Так ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»  зазначено, що даний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону.

Таким чином, з 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до 01.01.2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  передбачені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а сме: «дітям війни», крім тих, на яких поширюється  дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до пенсії  або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка становить  10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.01.2008 року по 01.04.2008 року 47 гривень, з 01.04.2008 року по 01.07.2008 року- 48,10 гривень, з 01.07.2008 року по 01.10.2008 року - 48,20 гривень, а з 01.10.2008 року   - 49,80 гривень.)

Згідно ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. У зв’язку з відсутністю бюджету на 2010 рік всі розрахунки проводяться в межах видатків і ставок бюджету минулого року. Враховуючи вищевикладене, позивач отримує вказане підвищення до пенсії з 01.01.2008 року по теперішній час 2010 року.

 Зазначені суми були нараховані та виплачені відповідачем позивачу у повному обсязі, що підтверджується наданою відповідачем довідкою.

Представник відповідача просив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Згідно ухвали суду, розгляд справи проводився у письмовому провадженні.

Розглянув матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Щодо заперечення представника відповідача відносно строку звернення позивача з адміністративним позовом до суду, суд виходить з наступного.

 За думкою суду, позивачем не був порушений строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки  позовні вимоги про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , стосуються періоду  з 01.01.2009 року, при тому що позивач звернувся до суду 01.02.2010 року, тобто в річний термін, як передбачено ст.99 Кодексу Адміністративного Судочинства України.

Щодо вимог позивача по виплатам за 2009 рік, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» викладено в наступній редакції: « установити в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (498 гр.). Установить з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність -573 грн гривні.Розміри державних соціальних гарантій на 2009 р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ України».

Статтею 1 Закону України  № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового  мінімуму та мінімальної заробітної плати» передбачено з 01.11.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність  в розмірі 573 гривні.

У відповідності до  п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530 встановлено, що «Дітям війни» виплачується підвищення з 1 жовтня 2008 р. у розмірі 49,8 гр.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Київа від 15.06.2009 р. за № 2/385 визнано незаконним п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530.

Тобто, за думкою суду при визначенні розміру підвищення вказаної категорії громадян необхідно виходити з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно зі  ст.6 Закону  «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком»

У відповідності зі ст.28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»  мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином позивачу повинно бути сплачено ( за період з січня по жовтень 2009 року) (498грн.х30%) х10міс.=1494 грн

( за період з листопада по грудено включно 2009 року)

(573грн.х 30%) х 2 міс.= 343,80 грн., тобто загальна сума щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік , яка підлягає сплаті з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року  складає 1837,80 грн.

 Згідно наданої  відповідачем довідки позивачу за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року було виплачено 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме:

Січень 2009р - 49,80 грн,  лютий 2009 р - 49,80 грн,березень 2009 р-49,80 грн, квітень 2009 р.-49,80 грн, травень 2009р-49,80 грн, червень 2009р-49,80 грн,  липень 2009р-49,80 грн, серпень 2009 р-49,80 грн., вересень 2009р.-49,80 грн., жовтень 2009р-49,80 грн., листопад 2009р.-49,80 грн., грудень 2009 р.-49,80 грн, що в загальній сумі складає 597,60 грн. Отже, різниця між сумою, яка повинна бути сплачена позивачу та /фактично сплаченого підвищення до пенсії за період з січня по грудень 2009 р.( включно)  становить 1837,80 грн.- 597,60 грн. = 1240, 20 грн.

Щодо вимог позивача по виплатам за 2010рік, суд виходить з наступного .

Згідно ч.4 ст.46 Бюджетного Кодексу України  до прийняття закону про Державний бюджет  України на поточний бюджетний період податки, збори (обов»язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Згідно  ст.1 Закону України № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01.01.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 695 грн.

Тобто, позивачу з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року повинно бути сплачено:

(695 грн. х30%) х1 міс.= 208,50 грн.

Згідно наданої  відповідачем довідки позивачу за період з 01.01.2010 року по теперішній час було виплачено 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме - 49,80 грн. Таким чином, в 2010 році за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року   позивачу повинно бути сплачено ( 208,50 грн. -49,80 грн. =158,70 грн.).

    Аналогічним чином  позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога за лютий місяць 2010 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо виплати йому  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік по день постановлення рішення, за думкою суду, підлягають задоволенню повністю. Але суд не згоден з  розрахунком  позивача відносно невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», бо суд дійшов висновку, що недоплачену допомогу необхідно розраховувати з мінімального прожиткового мінімуму  для непрацездатних осіб, а не з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

При цьому суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність коштів   для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Крім того, Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний Фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені у встановленому порядку територіальні управління.

 Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування та перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідне територіальне управління за місцем проживання позивача - ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області.

Відносно посилань відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру мінімального розміру пенсії для здійснення розрахунку та підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України І "Про соціальний захист дітей війни"  суд  вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при визначенні розміру 1 підвищення до пенсії за основу його нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не існує.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-ІУ, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.

Відповідно до п.4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В силу п.7 ст.9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому суд вважає, що наявність такої норми матеріального права (ч.1 ст.28 Закону N 1058-1V) та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Таким чином, посилання відповідача на  відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", визнається судом  безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб.

Нарахування щомісячного підвищення до пенсії і забезпечення його виплат в компетенції, саме ОСОБА_2 Пенсійного фонду України.

При цьому, в силу статті 7 Закону N 2195-1V за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та  належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005року)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії за період з  01.01.2009 року по  теперішній час, тобто по 11.02.2010 року( день постановлення рішення) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними і тому у частині нарахування цієї виплати за зазначені періоди вимоги позивача підлягають повному задоволенню, але суд не згоден з розрахунком позивача щодо невиплаченої йому щомісячної державної соціальної допомоги, бо суд дійшов висновку, що недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу необхідно розраховувати з мінімального прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а не з  мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які відносяться до основних і демографічних груп населення.

Керуючись ст. 1,3,6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»,  Рішенням  Конституційного Суду України №10- рп від 22 травня 2008 року, ст.54  Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ,  ст.1 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» ,  ст. ст. 9-12, 17, 21, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити повністю.

Визнати відмову ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області, викладену в листі № 2353-Р/05 від 17.12.2009 року, у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з  01 січня 2009 року по 11 лютого 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.

Суддя: