№ 2а-35/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

9 лютого 2010 року  

Гайсинський районний суд Вінницької області      

в складі: головуючої – судді О.В.Бондар

при секретарі – І.М.Новіковій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі про визнання бездіяльності протиправною та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009 рік, -

встановив:

12.01.2010 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі нарахувати на її користь щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона належить до соціальної групи «діти війни», оскільки народилася 20.05.1939 року і на час закінчення Другої світової війни, їй було менше 18 років, в зв`язку з чим має право на соціальні пільги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала повністю, просила здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, та провести відповідні виплати за період з 1.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, в поданому запереченні позовні вимоги не визнала, пояснила, що ст. 6 Закону передбачено підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, проте не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, не зазначено, яким чином обчислювати зазначений розмір підвищення; статтею 7 Закону № 2195 встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України; з 01.01.2008 року набрали чинності зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», відповідно до яких розмір виплати було змінено та прирівняно таку надбавку до розміру надбавки, передбаченої для учасників війни, а саме: 10 % прожиткового мінімуму; надбавка у вказаному розмірі була виплачена пенсіонерам категорії діти війни, просила справу розглянути у її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних й інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є відповідач. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі є належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій  редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2009 року позивачці було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру, що підтверджується відповідною довідкою управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду У Гайсинському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду У Гайсинському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за 2009 рік з 12 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 12 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була йому нарахована, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.4,11,70,71,159,160,161,162,163 КАС України,–

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі протиправною, в частині ненарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 12 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням їй на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 12 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: підпис.      

Копія вірна.

Постанова законної сили не набула.

Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі Гайсинського районного суду

№ 2а-35/2010 р.    

Голова Гайсинського

районного суду                          ОСОБА_3