Справа № 629/511/17

Номер провадження 2/629/26/19

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретарів судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права на частку у спільному майні, -

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідача в якій просять припинити права на ј частину, що належить ОСОБА_7 у спільній частковій власності на нежитлове приміщення салону краси, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку, цегл.літ.«А-5», загальною площею 43,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м.Лозова, мкрн.1, буд.23, нежитлове приміщення №10. Присудити ОСОБА_7 грошову компенсацію за належну їй ј частину вказаного нежитлового приміщення в сумі 29673 грн. та визнати за кожним з позивачів по 1/3 частині у спільній частковій власності на нежитлове приміщення, посилаючись на те, що 02.03.2006 року, з метою спільного використання його якостей (розташування, тощо) для можливості надання населенню парикмахерських послуг та подальшого використання як салону красоти, між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, за адресою: Харківська область, м.Лозова, мікрорайон №1АДРЕСА_1, з наступними характеристиками: загальна площа - 44,6 кв.м.; житлова площа - 30,7 кв.м.; кількість кімнат – 2, посвідчений ОСОБА_9, приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області, зареєстровано в реєстрі за №203. Після проведення реконструкції та відповідних ремонтних робіт та переведення квартири з житлового фонду, 01.11.2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, було укладено договір дарування 3/4 частини нежитлового приміщення, посвідчений ОСОБА_10, приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального кругу Харківської області, зареєстровано в реєстрі за №4777. На підставі вказаного правочину щодо об’єкт нерухомості у сторін виникло право спільної часткової власності, по 1/4 частині кожному. Фактично одразу після введення в експлуатацію нежитлового приміщення, між співвласниками було встановлено порядок користування вказаним нерухомим майном, що полягав у наступному: нежитлове приміщення використовувалося ними спільно, з метою надання парикмахерських послуг. Слід зазначити, що при цьому кожен з співвласників, як суб’єкт господарської діяльності (фізична особа - підприємець) надавав свої парикмахерські послуги окремо (тобто діяльність щодо цього між ними не була спільною), сам обліковував свій прибуток та витрати. У «Нежитловому приміщенні» за кожним з співвласників закріплювалося робоче місце. Спільний порядок передбачав спільні витрати на утримування та обслуговування «Нежитлового приміщення», прибирання, охорона, придбання меблів розвиток інфраструктури тощо. Встановлений порядок передбачав вільний доступ до «Нежитлового приміщення» для клієнтів (споживачів парикмахерських послуга) кожного з співвласників. З цією метою було також спільно визначено початок робочого часу та його закінчення. Вказаний порядок влаштовував всіх співвласників та існував фактично до червня 2016 року. Позивачами, які мали намір у подальшому розвивати та використовувати можливості нежитлового приміщення, як салону красоти, було запропоновано, оновити інтер’єр салону та відремонтувати або придбати нові меблі. Також, з метою розвитку інфраструктури послуг було запропоновано залучити до роботи в салоні косметолога та спеціаліста з манікюру. До співпраці були запрошені фізична особа - підприємець ОСОБА_11 (косметолог) та фізична особа - підприємець ОСОБА_12 (спеціаліст з манікюру). Для цього для вказаних спеціалістів було влаштовано та обладнано відповідні місця для обслуговування клієнтів. Невідомо в зв’язку з чим, але вказані дії чомусь почали обурювати ОСОБА_7, яка категорично відмовилася від участі у спільних витратах на оновлення інтер'єру салону, ремонті меблів та придбанні нових меблів. ОСОБА_1 того, поява та робота вказаних спеціалістів почали викликати у ОСОБА_7 різкі сполохи гніву та численні спроби завдяки сваркам з’ясувати з ними стосунки та вигнати. Слід зазначити, що вказані дії ОСОБА_7 вчиняла у присутності відвідувачів салону (клієнтів), що безперечно негативно позначилося на його іміджі та репутації. З метою, врегулювання окремих питань, щодо порядку спільного користування належним їм на праві спільної часткової власності нерухомим майном, раціонального та ефективного його використання, зменшення виробничих витрат щодо досягнення спільних господарських цілей, розвитку інфраструктури, збільшення ділової активності та досягнення завдяки цьому спільного максимального економічного ефекту, зменшення витрат на утримання, а також маючи намір врегулювати відносини та вирішити конфлікт 06.08.2016 року було проведено збори співвласників, за результатами яких, більшістю голосів співвласників, було вирішено залучити до співпраці фізичну особу - підприємця ОСОБА_11 (косметолога) та фізичну особу - підприємця ОСОБА_12 (спеціаліста з манікюру) та укласти з ними договори про співпрацю та партнерство. Вказане рішення, чомусь повністю не влаштувало ОСОБА_7, остання наполягала на здаванні приміщення в оренду при цьому категорично не бажаючи нести ніякі витрати щодо поліпшення умов надання послуг та залученні клієнтів. Фактично, ОСОБА_7 своїми діями підтвердила своє повне не бажання брати участь у розвитку нежитлового приміщення та досягненні спільної мети співвласників, що ставилася під час його придбання. Постійно порушуючи встановлений графік роботи в салоні красоти, ОСОБА_7 досягла того, що клієнти почали висловлювати нарікання на рахунок салону щодо організації його роботи, що безумовно шкодило нашим спільним інтересам. Склалося враження, що проблеми салону взагалі перестали її турбувати. Також ОСОБА_7 під час їх спроб та намагань владнати виниклі суперечки неодноразово висловлювала своє бажання стосовно того, щоб вони викупили в неї її частку, однак до теперішнього часу вказана пропозиція нею так і не реалізована. Вважають, що ухилення ОСОБА_7 від виконання своїх обов’язків як співвласника, перешкоди у розвитку інфраструктури нежитлового приміщення, порушення встановленого між співвласниками порядку користування нежитловим приміщенням, перешкоди у залученні споживачів послуг салону краси та формуванні його негативного іміджу, робить неможливим реалізацію їх спільної мети, яку вони ставили перед собою під час прийняття рішення щодо придбання у власність вказаної нерухомості та спільне з ОСОБА_7 користування нежитловим приміщенням. Враховуючи всі перелічені вище обставини, вважають, що вирішити спір між ними та відповідачем можливо в судовому порядку шляхом припинення права на частку відповідача у нашому спільному майні. Частка належна відповідачеві у їх спільному майні, є незначною і не може бути виділена в натурі.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_13 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові, просили їх задовольнити.

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вони є рівними співвласниками салону. Багато їх клієнтів бажають отримувати в салоні більш великий спектр послуг. Вона вважає, що для конкурентоздатності салону необхідно розвиватись. Після надання послуг з манікюру в салоні, салон дійшов розвитку щодо залучення клієнтів. Цей майданчик в салоні використовується як розширення сфери обслуговування. Вважає, що ОСОБА_14 своїми діями створює неприйнятні умови для роботи в салоні краси.

ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що останній рік в салоні склалась напружена ситуація. Конфлікт розпочався ще з покупки квартири. Вони збирались купити квартиру та переобладнати її в перукарню. Відповідач з самого початку почала конфліктувати, потім на все погодилась. Особисто до неї були висунуті необґрунтовані обвинувачення у зговорі з будівельником, нібито вона мала від цього вигоду. Відповідач ображала її при клієнтах. Вважає, що від дій відповідача страждає репутація перукарні. Відповідач не приймає участь у витратах та мирним шляхом не бажає вирішити даний конфлікт. Метою придбання квартири був бізнес. Всі співвласники вирішили організувати місце манікюру, місце косметолога. ОСОБА_4 придбала квартиру на загальні кошти в сумі 10000 доларів США. Вона не пам’ятає скільки коштів вона особисто внесла на купівлю квартири. Однак знає напевно, що всі внесли рівні частини коштів для придбання вказаної квартири. Надання послуг косметолога та манікюру у салоні були передбачені з самого початку. Раніше послуги косметолога надавала подруга відповідача – Світлана. В той час відповідач сплачувала комунальні послуги, кошти на розвиток салону. Претензій щодо невідповідності санітарним нормам з боку відповідача в той час не було. Попередній та теперішній косметологи працювали на однакових умовах. Нового косметолога знайшли через оголошення. Коли новий косметолог приступила до роботи, претензій до неї з боку відповідача не було. Потім відповідач хотіла вигнати косметолога та на її місце влаштувати свою родичку. Поведінка відповідача в салоні впливає на репутацію салону, на його розвиток, на реалізацію мети. Вважає, що ј частка відповідача є незначною. Вона не готова сплатити відповідачу 8000 доларів за її частку. Відповідач вносила внески на комунальні послуги, але коли хотіла та скільки хотіла. Гроші відповідач клала на підвіконня. Вона особисто гроші передавала ОСОБА_4 Зазначила, що ОСОБА_7 своїми діями не дає змоги працювати в нормальних умовах, клієнти не захочуть обслуговуватись в таких умовах.

ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що відповідач ображала її при клієнтах. Вважає, що від дій відповідача страждає репутація перукарні. Відповідач не приймає участь у витратах та мирним шляхом не бажає вирішити даний конфлікт. Метою придбання квартири був бізнес. Косметолога ОСОБА_11 знайшли через оголошення. Коли косметолог приступила до роботи, претензій до неї з боку відповідача не було. Потім відповідач хотіла вигнати косметолога та на її місце влаштувати свою родичку. Спочатку косметолог працювала по договору оренди, ОСОБА_7 це не подобалося і вони останній рік перейшли на договір співпраці та партнерства, оскільки по даному договору потрібно подавати меншу кількість звітів. Косметолог ОСОБА_11.М. сплачували їм за оренду приміщення 1000 грн. за місяць, потім почала платити по 1500 грн. Вказані кошти вони витрачають лише на комунальні послуги та побутові потреби салону. Вона працює в салоні на одному робочому місці з ОСОБА_5, а ОСОБА_7 з ОСОБА_4 Своє робоче місце та часи роботи за договором співпраці та партнерства вона ділить зі своїм племінником. Вважає, що ј частка відповідача є незначною. Поведінка відповідача в салоні впливає на репутацію салону, на його розвиток, на реалізацію мети.

Відповідач ОСОБА_7 та її представник-адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, оскільки вважають їх незаконними, таким що не відповідають принципам справедливості, добропорядності та розумності.

ОСОБА_7 пояснила, що не погоджується продати свою частку салону в розмірі ј частини іншим співвласникам. Її не влаштовує договір за яким на даний час працює косметолог ОСОБА_11, вважає, що потрібно укладати договір оренди. Іншої роботи в неї немає. Робота в салоні є її єдиним доходом. На її утриманні перебуває неповнолітня дитина та мати пенсійного віку.

Суд, вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить кожній по ј частині нежитлове приміщення салону краси, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку, цегл.літ.«А-5», загальною площею 43,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м.Лозова, мкрн.1, буд.23, нежитлове приміщення №10 (а.с.12,13).

Відповідно до технічного паспорту нежитлова будівля - салон краси, має наступні технічні характеристики: загальна площа - 44,6 кв.м.; житлова площа - 30,7 кв.м.; кількість кімнат – 2 (т.1 а.с.51-53).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що вказаний об’єкт нерухомості використовується власниками спільно, з метою надання парикмахерських послуг, при цьому кожен з співвласників, як суб’єкт господарської діяльності (фізична особа - підприємець) надає свої парикмахерські послуги окремо, сам обліковує свій прибуток та витрати, за кожним з співвласників закріплено робоче місце.

Існуючий фактичний спільний порядок передбачав спільні витрати на утримування та обслуговування нежитлового приміщення, прибирання, охорону, придбання меблів, розвиток інфраструктури тощо. Встановлений порядок передбачав вільний доступ до нежитлового приміщення для клієнтів (споживачів парикмахерських послуг) кожного з співвласників. З цією метою було також спільно визначено початок робочого часу та його закінчення. Вказаний порядок влаштовував всіх співвласників та існував фактично до червня 2016 року.

06.08.2016 року проведено збори співвласників, на які ОСОБА_7 була запрошено, однак не з’явилася, за результатами яких, більшістю голосів співвласників, було вирішено залучити до співпраці фізичну особу - підприємця ОСОБА_11 (косметолога) та фізичну особу - підприємця ОСОБА_12 (спеціаліста з манікюру) та укласти з ними договори про співпрацю та партнерство (т.1 а.с.20-21).

З метою розвитку інфраструктури послуг, забезпечення, завдяки спільним партнерським зусиллям, раціонального та ефективного використання нежитлової будівлі, зменшення виробничих витрат щодо досягнення господарських цілей сторін, розвитку інфраструктури, організації надання послуг косметолога, збільшення ділової активності та досягнення завдяки цьому максимального економічного ефекту для кожної з сторін, 07.08.2016 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_11 укладено договір про співпрацю та партнерство про платне використання частини нежитлового приміщення (т.1 а.с.116,117,118,120-122,123).

Згідно постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК України у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Якщо ст.364 ЦК України регулює випадки, коли припинення спільної часткової власності учасника здійснюється за його ініціативою, то стаття 365 навпаки, визначає підстави і порядок заявлення вимог іншими співвласниками про припинення а на частку одного з них. Позивачами в такому випадку мають виступати усі інші власники. Частина перша ст.365 ЦК визначає підстави, лише за наявності яких може задовольнити позов співвласників про припинення права на частку одного з них.

Так, відповідно до положень цієї норми ЦК України право особи на частку у цьому майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших власників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Таким чином, відповідно до статті 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 року по справі №6-81кс11 (№ в ЄДРСРУ 21355285), по справі №6-37цс13 (№ в ЄДРСРУ 31701323) та від 02.07.2014 року траві №6-68цс14 (№ в ЄДРСРУ 39783878).

Згідно звіту про оцінку майна, нежитлового приміщення салону краси, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку, цегл.літ.«А-5», загальною площею 43,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м.Лозова, мкрн.1, буд.23, нежитлове приміщення №10, станом на 08.09.2016 року його ринкова вартість складає 118692 грн. без ПДВ (т.1 а.с.22-64).

Ухвалою суду від 26.07.2017 року визначено вартість нежитлового приміщення салону краси, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку, цегл. літ.«А-5», загальною площею 43,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м.Лозова, мкрн.1, буд.23, нежитлове приміщення №10, в сумі 600000 грн. (т.1 а.с.156-157).

На виконання вищевказаної ухвали суду, для попереднього внесення суми відшкодування вартості частки відповідача, позивачами на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області була внесена сума в розмірі 150000 грн. (а.с.164,165).

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №16291/20627 від 17.09.2018 року, ринкова вартість нежитлового приміщення, салону краси, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку, цегл.літ.«А-5», загальною площею 43,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м.Лозова, мкрн.1, буд.23, нежитлове приміщення №10 складає 396983 грн. без урахування ПДВ.

Виконана ТОВ «Мегаполіс і партнери» оцінка нерухомого майна (нежитлового приміщення салону краси, яке розташоване яке розташоване на першому поверсі житлового будинку, цегл.літ.«А-5», загальною площею 43,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м.Лозова, мкрн.1, буд.23, нежитлове приміщення №10, від 08.09.2016 року. в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

З технічної точки зору відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва неможливо виділити 1/4 частину нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_7 у спільній частковій власності, за умови, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить кожній по 1/4 частині нежитлового приміщення.

Ринкова вартість 1/4 частини нежитлового приміщення кожного із співвласників складає 99246 грн. без урахування ПДВ. (т.2 а.с.1-25).

Частка нежитлового приміщення належна відповідачеві (1/4 частина) у їх спільному майні, порівняно з часткою позивачів, є незначною і не може бути виділена в натурі.

Позивачі вживали заходи щодо викупу, або узгодження спільного користування майном з відповідачем, що підтверджується запрошенням на збори співвласників, але згоди не було досягнуто.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини було встановлено порушення національними судами ст.1 зазначеного протоколу: суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена ст.365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.

Так, Європейський суд у п.36 справи «ОСОБА_16 проти України» (Заява №35041/05, Страсбург, 21 грудня 2010 року) зауважує, той факт, що не має значення чи було судом присуджено компенсацію за таку втрату (майна) для питання щодо наявності певного виду втручання. Однак умови щодо компенсації є суттєвими для оцінки того, чи дотримав оскаржуваний захід справедливий баланс відповідно до ст.1 Першого протоколу (рішення у справі «Україна-Тюмень» проти України»), №22603/02, п.57 від 22 листопада 2007 року).

Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст.1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (див.рішення у справі «Ятрідіс проти Греції». Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів», те ж саме визначає і згадане вище рішення у справі «Україна-Тюмень проти України» п.49.»

Припинення прав на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім’ї, оскільки з моменту набуття відповідачем права власності на свою частку, тобто з 2006 року, приміщення салону використовується нею з метою надання перукарських послуг, від чого остання отримує єдиний дохід. Зазначені обставини позивачі не оспорюють, визнають в своїх поясненнях.

Доводи позивачів про те, що відповідач не приймає участі в утриманні приміщення салону та його збережені не мають значення для справи, оскільки відповідно до діючих правових норм відносини співвласників щодо участі в утриманні спільного майна не впливають на можливість припинення права одного співвласників на частку у спільному майні.

Стаття 365 ЦК України не пов’язує можливість припинення права на частку у спільному майні з участю в утриманні спільного майна. В разі, якщо один із співвласників відмовляється брати участь в утриманні спільного майна. Діючим законодавством передбачено такий спосіб захисту права співвласників: той співвласник, який несе витрати по утриманню спільного майна, має право пред’явити позов до інших співвласників про стягнення коштів, які він витратив на утримання спільного майна. Будь-які докази пред’явлення такого позову відсутні.

За таких обставин, оцінюючи надані докази та встановлені судом обставини, вимоги позивачів про припинення права власності відповідача на частку у спільному майні є не обґрунтованими, такими, що не відповідають принципам справедливості, добропорядності та розумності, і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.258,259,265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права на частку у спільному майні – відмовити.

Зобов’язати Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, код ЄДРПОУ 38053090, повернути ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суму в розмірі 150000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень, внесену в рахунок забезпечення вартості частки, про припинення права на яку заявлено позов, ОСОБА_4 в розмірі 75000 (сімдесят п’ять тисяч) гривень, ОСОБА_13 в розмірі 75000 (сімдесят п’ять тисяч) гривень, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області №37318098006674 на підставі квитанцій №13197004 від 31.07.2017 року та №13197408 від 31.07.2017 року.

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2019 року.

Позивачі: ОСОБА_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

ОСОБА_6, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2;

ОСОБА_5, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Представник позивачів: ОСОБА_13, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4.

Відповідач: ОСОБА_7, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_5.

Представник відповідача-адвокат: ОСОБА_15, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №336 від 29.06.1993 року, юридична адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Я.Мудрого,6.

Суддя О.А.Ткаченко