ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

12.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5901/18

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,           м. Дніпро

про визнання недійсним іпотечного договору та скасування рішень про державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно   

Суддя  Петрова В.І.

Представники:

 від прокуратури: ОСОБА_1, посв. №047832 від 04.09.2017р.

 від позивача: ОСОБА_2, дов. №7/10-3753 від 21.12.2018р.

 від відповідача 1: не з'явився

 від відповідача 2: ОСОБА_3, ордер серія ДП №1574018 від 12.02.2019р.

 від третьої особи: ОСОБА_2, дов. №15/6-29 від 11.01.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовною заявою до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", в якій просив:

- визнати недійсним укладений 18.07.2016р. між відповідачами іпотечний договір №445, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, записи внесені до Державного реєстру іпотек 18.07.2016р. за номерами: 15455465, 15456910, 15457510, 15457990, 15458707, 15459165, 15459602, 15460804, 15462238, 15462520, 15462756, 15462997;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у зв"язку із посвідченням іпотечного договору №445 від 18.07.2016р. у вигляді заборони відчуження зазначеного в договорі майна (перелік рішень наведений у прохальній частині позовної заяви).

Ухвалою суду від 03.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, призначено підготовче засідання на 31.01.2019р.

Ухвалою суду від 31.01.2019р. відкладено підготовче засідання на 28.02.2019р.

Ухвалою суду від 28.02.2019р., з урахуванням ухвали суду від 12.03.2019р., продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.03.2019р.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні відповідач 2 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор заперечував проти задоволення цієї заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, третьої особи, господарський суд встановив таке.

Згідно ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

При зверненні з даною позовною заявою в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на те, що чинність договору іпотеки реально порушує права та законні інтереси територіальної громади міста Дніпро. У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Дніпровська міська рада, яка не вжила заходів цивільно-правового характеру, направлених на усунення перешкод у користуванні власністю. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про неналежний захист цим органом інтересів держави.

Разом з цим, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, є однією із засад правосуддя.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_5 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

1 - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2 - у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який, всупереч вимог закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

У даній справі відсутні обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Дніпровською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Сама по собі обставина не звернення Дніпровської міської ради з позовною заявою протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання відповідним органом своїх функцій із захисту інтересів держави.                             

Викладена позиція узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №927/246/18, від 23.10.2018р. у справі №926/03/18, від 23.09.2018р. у справі №924/1237/17.

Одночасно слід зазначити, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленої прокурором позовної заяви по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

        Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.2 ст.226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Однак прокурор з клопотанням про повернення судового збору до суду не звертався, у зв"язку з чим суд вважає за необхідне роз'яснити, що сума сплаченого судового збору повертається з Державного бюджету України за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

12.03.2019р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини ухвали відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ч.2 ст.123, п.1 ч.2 ст.185, п.1 ч.1 ст.226, ст.ст.232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

        Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 12.03.2019р.

     Ухвала може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п 7.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 18.03.2019р.

Суддя ОСОБА_6