Справа № 22-428/2010                             Головуючий у першій інстанції

Литвиненко І.В.

Категорія – цивільна                                         Доповідач – Зінченко С.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2010 року                   м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:   Квача М.О.

суддів:               Зінченко С.П., Смаглюк Р.І.

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

за участю:              ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Чернігівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, прокуратури м. Чернігова, прокуратури Чернігівської області, Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання інформації недостовірною,

в с т а н о в и в:

          В апеляційній скарзі на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2009 року ОСОБА_6 просить вказане рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Рішенням  Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 залишені без задоволення.

        Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на те, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам по справі.

       Вказує на те, що вона є представником співвласника домоволодіння – ОСОБА_10 і збирає інформацію згідно довіреності для захисту прав і інтересів та схоронності майна останньої. Тому не згодна з висновком суду, що її права ніяким  чином не порушені. Також, помилковим є висновок суду про те, що відповідачі не проводять реєстрацію фізичних осіб та нерухомого майна, адже фактично ці органи мають право перевіряти реєстрацію для того, щоб надавати обґрунтовану відповідь особам, які до них звертаються.

        Результатом неповного з’ясування всіх обставин справи, на думку апелянта, має місце і та обставина, що суд під час розгляду справи та ухвалення рішення не ознайомився з відмовним матеріалом прокуратури Чернігівської області, що могло б підтвердити обґрунтованість позовних вимог позивачки.

         Вислухавши суддю – доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

         Судом встановлено, що ОСОБА_6 на протязі 2007–2009 років зверталась від імені ОСОБА_10 до правоохоронних органів (зокрема, до прокуратури м.Чернігова, прокуратури Чернігівської області, Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області) з приводу неправомірних дій співробітників органів внутрішніх справ, посадових осіб у справах дітей та ГУ МНС України в Чернігівській області щодо залишення в небезпеці малолітньої дитини – ОСОБА_11, так як останній зі своїми батьками проживає у нежитловому приміщенні в будинку АДРЕСА_1. Зверталась позивачка і до Деснянської районної у м.Чернігові ради з заявами аналогічного змісту.

          На її звернення, на підставі проведених перевірок із залученням спеціалістів та за результатами обстеження матеріально – побутових умов проживання малолітнього, зазначені органи надавали вичерпні відповіді. Також, по факту звернення ОСОБА_6 до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з приводу бездіяльності ДІМ ДВМ ОСОБА_12, 17.11.2007 року була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи згідно з п.2 ст.6 КПК України.

         Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 При  цьому суд правильно зазначив, що  інформація, яка містилася у  відповідях правоохоронних органів повідомлялась безпосередньо позивачу, а тому не було факту поширення даної інформації. Крім того, суд першої інстанції  правильно визначив, що інформація, яку просить визнати недостовірною позивач не стосується її особисто, а стосується сторонніх осіб – сім”ї ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 А також, суд прийшов до правильного висновку, що забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди.

          Враховуючи, що інформація, що містилась в листах відповідачів повідомлялась безпосередньо позивачці, а отже не містила факту поширення, що давало б підстави для застосування ст. 277 ЦК України, та вважаючи, що зазначена інформація не стосувалась самої позивачки, а стосувалась тих осіб, відносно яких вона повідомлялась, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до вимог закону, отже права ОСОБА_6 не порушені, а листи відповідачів не містять інформацію, яка підлягає спростуванню.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, і те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, а тому скасуванню воно не підлягає.  

        Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 325 ЦПК України,  апеляційний суд,

у х в а л и в:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

           Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2009 року залишити без змін.

           Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення.

    Головуючий:                                            Судді: