У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року грудня місяця „21” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Козачок О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_5, 3 особа – ОСОБА_6, про знесення самовільно збудованої прибудови до житлового будинку, за апеляційними скаргами представника виконавчого комітету Ялтинської міської ради за довіреністю – Яворського А.Л. і третьої особи ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
11 грудня 2007 року виконавчий комітет Ялтинської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, 3 особа – ОСОБА_6, про знесення самовільно збудованої прибудови до житлового будинку. Вимоги мотивовані тим, що у березні 2002 року представниками ДАБК Управління головного архітектора м. Ялта в ході проведеної перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства було встановлено, що ОСОБА_5 виконані будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 без дозвільних документів. Інспекцією ДАБК Управління головного архітектора було видано припис на ім’я ОСОБА_5 з пропозицією зупинити будівельні роботи до отримання дозволу у встановленому законом порядку на будівництво, надати у ДАБК УГА м. Ялта усю документацію по виконаним ОСОБА_5 будівельним роботам та відновити крівлю квартири АДРЕСА_2 для запобігання попадання опадів у приміщення. При черговій перевірці 27.10.2005 року було встановлено, що ОСОБА_5 не зніс самовільно збудовану прибудову до своєї квартири, про що було складено акт. Крім того, 28.10.2004 року комунальним підприємством РЕО-2 також було складено акт, в якому було відображено, що ОСОБА_5 самовільно звів стіни на перекритті квартири АДРЕСА_2 без дозвільних документів. 12 грудня 2005 року рішенням виконкому Ялтинської міської ради № 1757 було прийнято рішення про зобов’язання ОСОБА_5 в строк до 24.12.2005 року знести конструкцію самовільно збудованої прибудови. 11 січня 2006 року при проведенні чергової перевірки спеціалістами ДАБК УГА дотримання вимог містобудівного законодавства було складено акт про те, що ОСОБА_5 не виконане рішення виконкому Ялтинської міської ради про знесення самовільно збудованої прибудови до квартири. Просить зобов’язати ОСОБА_5 знести самовільно збудовану прибудову за адресою: АДРЕСА_1 з приведенням домоволодіння у попередній стан.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційних скаргах представник виконавчого комітету Ялтинської міської ради за довіреністю – Яворський А.Л. і третя особа - ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційні скарги відхилити як необґрунтовані.
Справа № 22-ц-4511/2009 р Головуючий в 1 інстанції Бондаренко Г.М.
Доповідач Горбань В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, третьої особи – ОСОБА_6 та її представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки він дійшов їх із порушенням норм процесуального права – без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачеві ОСОБА_5 як наймачу квартири АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 455 (2) від 12 липня 1993 року надано дозвіл на нове будівництво кухні, балкону, мансарди за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до проекту ЯН-93-130.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що збудована відповідачем прибудова до квартири АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом, оскільки зазначена прибудова була здійснена на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 455 (2) від 12 липня 1993 року та проекту ЯН-93-130.
Між тим, у матеріалах справи відсутній проект ЯН-93-130 і він не був предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції.
З матеріалів справи убачається, що на підставі ордеру № 3/49 від 12 листопада 1981 року ОСОБА_5 разом з членами сім’ї був поселений в квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 27,4 кв. м, яка складається з однієї кімнати житловою площею 20,9 кв.м, заскленої веранди площею 6,5 кв.м. На ім’я ОСОБА_5 як основного наймача був відкритий особистий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 130 т. 2).
Зі змісту листа заступника начальника КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» вбачається, що відповідно до матеріалів інвентарної справи № 1423/1057 при проведенні реєстрації поточних змін 30.09.2008 року було зареєстровано будівництво приміщень 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 6-7 до квартири АДРЕСА_1. Наймачем даної квартири було надано рішення виконкому Ялтинської міської ради № 455 (2) від 12 липня 1993 року та додаток до цього рішення, в якому зазначено, що ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво кухні, балкону та мансарди відповідно до проекту ЯН – 93-130. Сам проект надано не було, тому встановити відповідність фактично збудованих приміщень 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 6-7 дозволеним для будівництва неможливо, оскільки у ОСОБА_5 мався дозвіл на будівництво тільки трьох приміщень (а.с. 119, 127 т. 2).
На зазначені обставини, які викладені в листі заступника начальника КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», при розгляді справи у суді першої інстанції посилався представник позивача і 3-тя особа – ОСОБА_6, які зазначали, що відповідачеві був наданий дозвіл на нове будівництво лише кухні, балкону і мансарди, які відповідно до плану садиби і будівель домоволодіння АДРЕСА_1 відповідають приміщенням 6-4, 6-6, і 6-6 (а.с. 119 т. 2)
Але суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів позивача і третьої особи ОСОБА_6, хоча вони мають суттєве значення для вирішення спору.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції фактично не з’ясував питання щодо предмету спору.
Як убачається зі змісту позовної заяви виконавчого комітету Ялтинської міської ради, вимоги останнього зводилися про зобов’язання ОСОБА_5 провести знесення самовільно збудованої прибудови за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 4-5).
Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції увійшов у обговорення питання тільки щодо здійснення будівництва відповідачем прибудови до квартири згідно з рішенням виконкому та відповідно до проекту ЯН -93-130, тобто трьох приміщень. Але при цьому не звернув уваги на те, що фактично було здійснено будівництво п’яти приміщень, з яких приміщення 6-3 і 6-5, на думку позивача, є самочинним будівництвом.
Таким чином, суд першої інстанції фактично не з’ясував питання чи мало місце відхилення від проекту ЯН -93-130 і чи є таке відхилення істотним, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
Колегія суддів вважає, що з’ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки збудований об’єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, на підставі рішення суду у випадках, передбачених правилами частини 7 статті 376 ЦК України.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що будівництво прибудови до квартири ним було здійснено відповідно до проекту ЯН – 93-130 у той час, коли він був наймачем квартири АДРЕСА_1. Згідно з рішенням Ялтинського міського суду від 19.08.2002 року він був визнаний особою, що втратила право користуванням жилим приміщенням у спірній квартирі.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за Ялтинською міською радою, тобто є комунальною власністю. Згідно з особовим рахунком основним наймачем даної квартири є ОСОБА_8, дочка відповідача. Разом з нею проживають і зареєстровані в даній квартири ОСОБА_9 – мати, ОСОБА_10 – брат (а.с. 129 т. 2), які також фактично користуються спірними приміщеннями, що є предметом даного спору.
Але зазначений орган місцевого самоврядування, наймач і особи, які проживають та зареєстровані в даній квартирі, не були залучені до участі у справі, хоча при ухваленні рішення фактично вирішувалося питання про їх права та обов’язки.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
З огляду на наведе, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги представника виконавчого комітету Ялтинської міської ради за довіреністю – Яворського А.Л. і третьої особи - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: