У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року грудня місяця „14” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

           Суддів: Курської А.Г.

Кірюхіної М.А.

                                При  секретарі: Козачок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом   ОСОБА_5 до ОСОБА_6, 3 особа – Малоріченська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом вчинення певних дій та відшкодування судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим   від 01 липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

23 липня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, 3 особа – Малоріченська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом вчинення певних дій та відшкодування судових витрат. Вимоги мотивовані тим, що він проживає у будинку АДРЕСА_1. По сусідству з ним проживає ОСОБА_6 зі складом родини вісім чоловік. Посилається на те, що на протязі п’яти  років ОСОБА_6 з родиною побудували на межі ділянок житловий будинок з порушенням будівельних норм. У зв’язку з чим він не може належно користуватися своєю земельною ділянкою, оскільки крівля будинку ОСОБА_6 по усій довжині належного їй будинку у 27 м.  виходить на його ділянку на 1 метр  і усі дощові стоки потрапляють до нього у двір, руйнують фундамент його будинку, який в результаті таких дій відповідачки потребує капітального ремонту, та розмивають грунт,  на його ділянці постійно збираються калюжі. Крім того, на його ділянку виходить  п’ять вікон будинку ОСОБА_6, два з яких постійно відчинені та виходять з обох туалетів на першому і другому поверсі, в результаті чого йде запах та інші шуми з вікон будинку відповідачки. У порушення «Санітарних норм та правил інсоляції будівель житлової забудови та СНіП 2-4-79»  ОСОБА_6 з сім’єю біля його житлового будинку та колодязю з питною водою побудували дворовий туалет, з якого йде фільтрація фекальних стоків у грунт, та звели господарчі будови, в яких утримують птицю.  Також вважає, що сусіди зі своїх вікон слідкують за ним шляхом проведення фото і відеоспостереження, чим порушують його права громадянина України. Уточнивши позовні вимоги, просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_6 та її сім’ї зробити  водовідвід у своєму будинку з виходом до себе у двір; перенести належний їм будинок від межі його земельної ділянки на відстань не менше 1 метра, для того щоб він міг доглядати за стіною свого будинку, у разі необхідності ремонтувати; ліквідувати п’ять вікон у будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6, і виходять до нього у двір шляхом їх переносу в іншій бік; перенести дворову вбиральню та господарчі споруди на відстань не ближче 20 метрів від його житлового будинку; зробити вигребну яму  з бетонної конструкції та дном, які б не давали фекальним стокам потрапляти у грунт; зобов’язати встановити знесену у 2002 році межу між земельними ділянками № 20 і АДРЕСА_2; обрізати крівлю будинку № 21, що виступає на його земельну ділянку,  уздовж всієї довжини (27 метрів) належного ОСОБА_6 будинку, відшкодувати судові витрати.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року  у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Справа № 22-ц-5721/2009 р                         Головуючий в 1 інстанції     Любинецький М.В.

                                    Доповідач               Горбань В.В.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду з ухваленням нового про задоволення його позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.

    У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_8 просить рішення суду залишити без змін, а  апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивача, представника відповідачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що права позивача як власника сусідньої земельної ділянки щодо належного користування нею  відповідачкою не порушені і не підлягають судовому захисту.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до статті 391 Цивільного процесуального кодексу України  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 6 частини 3 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_5 отримав у власність  суміжну земельну ділянку на підставі рішення Малоріченської сільської ради № 29/19 від 25 липня 2005 року.

29 вересня 2005 року йому виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0722 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 5).

Рішенням 8 сесії 5 скликання Малоріченської сільської ради № 8/85 від 04 жовтня 2006 року відповідачці ОСОБА_6 дозволено складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,0808 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_6 був виданий висновок про можливість цільового використання земельної ділянки, в якому зазначено, що основні і додаткові будови і споруди на земельній ділянці відповідають розробленому генеральному плану, земельна ділянка знаходиться в межах с. Малоріченське,  межами земельної ділянки є землі Малоріченської сільської ради та земельна ділянка ОСОБА_5, а  також те, що розташування будь-яких споруд по «Червоній лінії» відсутні (а.с. 129, 119, 120 оборот).

Згідно з висновком  Алуштинської міської санітарно-епідеміологічної станції від 21 травня 2009 року слідує, що у господарських приміщеннях, належних ОСОБА_6, знаходиться господарський садовий інвентар, домашньої птиці немає, надвірний туалет обладнано бетонним вигребом, встановити, чи фільтрується вміст туалету неможливо, однак слідів  забруднення стоками з вигрібної ями туалету немає. Джерело питного водопостачання на земельній ділянці ОСОБА_5 відсутнє. На відстані 2-3 метрів  від господарських споруд і туалету ОСОБА_6  на території земельної ділянки ОСОБА_5 є оглядовий водопровідний колодязь з вентилем. Даний колодязь не заглиблений, глибина в межах 20 см від поверхні землі, а вигрібна яма туалету ОСОБА_6 значно глибше.   Тому вміст туалету не може забруднювати оглядовий колодязь ОСОБА_5 На час обстеження колодязь не забруднений та не підтоплений. Згідно лабораторних обстежень проби води з розводящої мережі ОСОБА_6 і ОСОБА_5 по мікробіологічним і фізикохімічним показникам  відповідають нормативам (ГОСТу 2874 – 82 «Вода питна») (а.с. 39 т. 1).

Проаналізувавши вищезазначені обставини, викладені у висновку  Алуштинської міської санітарно-епідеміологічної станції від 21 травня 2009 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не доведено факту забруднення його земельної ділянки стоками, які, на його думку, фільтрують у ґрунт із туалету відповідачки та підтоплюють його споруди.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61  цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено обставин щодо відсутності на домоволодінні відповідачки водовідводу і потрапляння води під час дощу на його земельну ділянку, що приводить до розмивання ґрунту його земельної ділянки.

При цьому суд виходив з рішення погоджувальної комісії Малоріченської сільської ради від 25 травня 2006 року, яким було зобов’язано ОСОБА_6 здійснити установку водовідводу на даху її будинку, який останньою був зроблений в 2007 році.

Дані обставини позивачем під час розгляду справи не спростовані.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги твердження позивача про те, що житловий будинок відповідачки виходить за межі її земельної ділянки і частково знаходиться на його земельній ділянці, оскільки це спростовується листом інженера–геодезіста ОСОБА_9  і актом від 2 листопада 2007 року по встановленню меж земельної ділянки АДРЕСА_1, яка належить позивачеві. За результатами  роботи встановлені межові знаки у кількості 6 штук, перевірені розміри та місцезнаходження земельної ділянки ОСОБА_5 та його сусідів у відповідності до державного акту від 29 вересня 2005 року. При цьому порушень та відступів від розмірів не виявлено, що також відображено у кадастровому плані землекористувача ОСОБА_5 (а.с. 140-141 т. 1).

З огляду на наведене та проаналізувавши надані сторонами докази та заперечення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не має права вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звернення до суду з негаторним позовом, тому що порушень його прав власника землі з боку відповідачки ОСОБА_6 як суміжного землекористувача не встановлено.    

           Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

           Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які  могли б спростувати висновки суду.

           Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду  фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

            Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

            Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка незаконно в 2002 році знесла огорожу, чим порушила раніше встановлену межу земельних ділянок, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи.

            Доводи скарги про те, що відповідачка навмисно зробила водовідведення атмосферних опадів на його земельну ділянку, у зв’язку з чим  підтоплюється його ділянка, розмивається ґрунт, руйнуються споруди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в рішенні наведені переконливі доводи  на обґрунтування своїх висновків щодо недоведеності зазначених обставин.

            Що стосується доводів скарги про те, що побудовані відповідачкою п’ять прозорих вікон у двір позивача порушують його спокій, то колегія суддів вважає, що сам по собі зазначений  факт не може бути безумовним доказом того, що такі дії відповідачки порушують право позивача щодо належного користування належною йому земельною ділянкою.

            Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.

            Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст.  11, 60, 212 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.  

           Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_5  відхилити.

            Рішення Алуштинського міського Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.      

Судді:         Горбань В.В.             Курська А.Г.                  Кірюхіна М.А.