У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року грудня місяця „07” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Кірюхіної М.А.

           Суддів: Горбань В.В.

Курської А.Г.

                       При секретарі:     Козачок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги електрозв’язку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    30 березня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги електрозв’язку. Вимоги мотивовані тим, що відповідачка була абонентом  ВАТ «Укртелеком» на підставі договору № 289 від 19.11.2001 року на надання послуг телефонного зв’язку. Телефон був встановлений за адресою: АДРЕСА_1. Договором передбачено, що абонент щомісяця зобов’язаний оплачувати послуги електрозв’язку, у місячний строк повідомляти підприємство електрозв’язку про здійснені зміни у користуванні телефоном /про вибуття абонента з місця проживання, виділення нової особи відповідальної за телефон абонента/, у випадку непотрібності послуг припинити дію договору шляхом подачі письмової заяви. Відповідач не попереджував підприємство зв’язку  про відмову від надання послуг, про зміну місця проживання, не подав заяви про розірвання договору, у зв’язку з чим телефон працював і послуги електрозв’язку надавалися. При підготовці документів до суду позивачеві стало відомо, що абонент ОСОБА_5 змінила місце реєстрації на адресу: АДРЕСА_2. Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначив, що за період  з 01.01.2006 року по 01.05.2009 року нараховано за спожиті послуги 1065 грн. 54 коп., відповідачем сплачено 607,46 грн., тому сума заборгованості складає 496 грн. 21 коп.  За новою адресою їй було надіслано письмове повідомлення про сплату боргу, проте, у добровільному порядку заборгованість не була сплачена. Просить стягнути з відповідачки  ОСОБА_5 заборгованість за надані послуги електрозв’язку в розмірі 496 грн. 21 коп. та судові витрати, в тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. за подачу судового наказу, який було скасовано за заявою відповідачки.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від 01 липня 2009 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ВАТ «Укртелеком» суму боргу у розмірі 496 грн. 21 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та за подачу судового наказу в загальній сумі 45 грн., а всього 541 грн. 21 коп.

Справа № 22-ц-6210/2009 р. Головуючий в суді першої інстанції  

Бишов М.В.

Доповідач         Горбань В.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, посилаючись   на те,   що рішення суду незаконне і необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, на  не відповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою не сплачені повністю надані послуги за користування електрозв’язком та стягнув нараховану позивачем суму заборгованості станом на 01травня 2009 року у розмірі 496 грн. 21 коп.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2001 року між позивачем і відповідачкою був укладений договір про надання послуг електрозв’язку (а.с. 4-13). Згідно з умовами договору  (п.п. 2.1.1, 3.2.8) позивач забезпечує безперебійне і якісне надання послуг електрозв’язку, а відповідачка зобов’язана своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські і міжнародні телефонні розмови. Отримані послуги сплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством, кожний місяць, у строк не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунком.

           Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має  виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка з січня 2006 року по 01.05.2009 року не в повному обсязі та несвоєчасно здійснювала оплату за спожиті послуги електрозв’язку. Згідно з довідкою-розрахунком заборгованість за цей період складає  496 грн. 21 коп. (а.с. 66-70).

За таких обставин, виходячи з правил статей 525, 526 ЦК України та встановивши, що відповідачка не виконує своїх зобов’язань за спожиті нею послуги електрозв’язку  і має заборгованість за надані послуги у сумі 496 грн. 21 коп., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та ухвалив рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачка не надала доказів, які б могли спростувати висновки суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка як ветеран труда  і пенсіонерка ВАТ «Укртелеком» має пільги і відповідно до вимог п. 119 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 720,  підлягає звільненню від абонентської плати за телефон, тому позивач не вправі був нараховувати заборгованість за абонентську плату за користування телефоном, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилковому тлумаченні вимог зазначеного пункту Правил.

Відповідно до вимог пункту 119 Правил  оператор  за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після оподаткування, може не справляти абонентську плату та плату за послуги місцевого телефонного зв’язку при користуванні квартирним телефоном з працівників сфер телекомунікацій, які мають відповідний стаж роботи в цих сферах.

З аналізу зазначеного пункту Правил  слідує, що це право, а не обов’язок оператора   не справляти абонентську плату та плату за послуги місцевого телефонного зв’язку при користуванні квартирним телефоном з працівників сфер телекомунікацій, за наявності умов, що у оператора є прибуток.

Як убачається з матеріалів справи, ВАТ «Укртелеком» не приймалися рішення про звільнення непрацюючих ветеранів праці та пенсіонерів ВАТ «Укртелеком» від плати за користування квартирним телефоном.

Разом з тим, згідно з наданими у засіданні суду апеляційної інстанції копіями наказів ВАТ «Укртелеком» відповідачці ОСОБА_5 надавалася цільова матеріальна допомога на часткове покриття  виплат по оплаті за користування телефоном (а.с. 123-127).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачкою не доведено її право на звільнення від абонентської плати за користування квартирним телефоном, тому відсутні правові підстави для її звільнення від заборгованості за користування телефоном.

Довід апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховані вимоги про строк позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні закону.

Відповідно до правил статті 264 ЦК України перебіг позовної давності  переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка має заборгованість за користування електрозв’язком з січня 2006 року по травень 2009 року. Зі змісту довідки-розрахунку вбачається, що з січня 2006 року по травень 2009 року  відповідачка частково сплачувала заборгованість за користування  квартирним телефоном  і міжміські переговори (а.с. 69-70), у зв’язку з чим у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 496 грн. 21 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку мало місце переривання перебігу строку  позовної давності, тому з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за весь час неналежного виконання нею своїх зобов’язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з’ясував обставини справи та не  дав належної оцінки доказам відповідачки, а тому необґрунтовано  задовольнив позовні вимоги позивача, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування  своїх висновків.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.    

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня  2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

            Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

      Судді:         Кірюхіна М.А.               Горбань В.В.                  Курська А.Г.