У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року грудня місяця „21” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Кірюхіної М.А.
Суддів: Горбань В.В.
Курської А.Г.
При секретарі: Козачок О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
31 липня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 23.04.2008 року його син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, був побитий сином відповідачки – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. У порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 було відмовлено, оскільки він не досяг віку притягнення до кримінальної відповідальності. Відносно його матері було складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 23.05.2008 року ОСОБА_6 була визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. У зв’язку із заподіяними його синові травмами, останній знаходився на стаціонарному лікуванні в Бахчисарайській міській лікарні з 23.04.2008 року по 05.05.2008 року. Витрати на лікування сина склали 475 грн. 50 коп. Вважає, що мати ОСОБА_8 повинна нести матеріальну відповідальність за свого сина на підставі ст. 1178 ЦК України. Просив стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 475 грн. 50 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Моральну шкоду обгрунтовує тим, що його сину було спричинено гострий фізичний біль та переляк. Він тривалий час знаходився на лікуванні, не міг відвідувати школу, був обмежений в реалізації своїх звичних життєвих інтересів та потреб, у зв’язку з чим негативно змінився його звичайний спосіб життя, він з приводу перенесених подій нервував, переживав, що спричинило йому відповідні душевні страждання. Крім того, з причини конфлікту сина було переведено до іншої школи, оскільки він боїться відвідувати школу, в якій навчається ОСОБА_8
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 425 грн. 50 коп. у відшкодування матеріального збитку та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а усього 2425 грн. 50 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про відшкодування майнової і моральної шкоди підтверджені належними доказами. При цьому зазначив, що доведено вину малолітнього ОСОБА_8 у спричиненні малолітньому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, тому за спричинену шкоду зобов’язана відповідати мати малолітньої особи.
Проте з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Постановою оперуповноваженого ВКМДН Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 20.04.2008 року встановлено, що ОСОБА_8, учень 6-Д класу Бахчисарайської загально- освітньої школи № 4, 23.04.2008 року під час великої перерви заподіяв ОСОБА_7, учню того самого класу, тілесні ушкодження. У порушенні кримінальної справи було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, оскільки ОСОБА_8 не досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність /а.с. 3/.
Постановою Бахчисарайського районного суду від 23 травня 2008 року ОСОБА_6 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 4).
Згідно з ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, ці заклади зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за нею, батьки, такі заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз’яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках – навчальні заклади.
При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.
Як убачається з матеріалів справи травмування малолітнього ОСОБА_7 відбулося в навчальному закладі, факт заподіяння малолітній особі шкоди не заперечується.
Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи, зазначеним нормам закону і роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України.
Таким чином, поза увагою суду залишилися ті обставини, що травмування малолітнього ОСОБА_7 відбулося в навчальному закладі і навчальний заклад поряд з батьками несе відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.
Враховуючи, що суд першої інстанції вирішив спір без притягнення до участі у справі навчальний заклад, а саме Бахчисарайську загально-освітню школу № 4, відповідальну за шкоду, після скасування судового рішення справу слід повернути до суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України було відстрочено сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі апеляційної скарги до розгляду апеляційної скарги, тому з неї підлягає стягненню судовий збір у сумі 29 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір у сумі 29 грн. 75 коп. на рахунок місцевого бюджету Залізничного району м. Сімферополя 31412537700003 Код платежу – 22090100, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. на рахунок 31218259700002, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, код бюджетної класифікації доходів 22050000, код ЄДРПОУ - 34740405, банк – ГУ Держказначейства України в АРК, МФО 824026.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Кірюхіна М.А. Горбань В.В. Курська А.Г.