Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2009 року грудня місяця „21” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Кірюхіної М.А.

            Суддів: Горбань В.В.

Курської А.Г.

                      При  секретарі:

З участю прокурора: Козачок О.В.

Васьків Я.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до підприємства «Технопроект», виконавчого комітету Малоріченської сільської ради, Малоріченської сільської ради, Управлінню  земельних ресурсів,  3 особа – КРП «Сімферопольське МБРТІ», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, зобов’язання введення будови до експлуатації і проведення її реєстрації, за апеляційною скаргою виконуючого обов’язки прокурора м. Алушти Оськіна О.В.   на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 25 червня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

24 березня 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до підприємства «Технопроект», виконавчого комітету Малоріченської сільської ради, Малоріченської сільської ради, Управлінню  земельних ресурсів,  3 особа – КРП «Сімферопольське МБРТІ» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, зобов’язання введення будови до експлуатації і проведення її реєстрації. Вимоги мотивовані тим, що 03.09.2006 року між нею та підприємством «Технопроект» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване: АДРЕСА_1 і складається з будинку № 5 площею 34,6 кв.м, будинку № 9 площею 11,8 кв.м, будинку № 49 площею 18,6 кв.м, тамбуру, навісу      № 65, навісу № 66, які належали підприємству на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від  16.11.2005 року, та земельної ділянки площею 0,2657 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі  земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 площею 0,1049 га, земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_2 площею 0,1608 га, що належали підприємству на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, який видано 15.03.2006 року. Договір було укладено у простій письмовій формі, у подальшому вони мали намір оформити договір нотаріально, однак не оформили, оскільки представник підприємства не з’явився до нотаріальної контори. Оскільки фактично майно їй було передане, усі правовстановлюючі документи знаходяться у неї, нею було проведено повний розрахунок за придбане майно з підприємством, вважає, що має право на визнання договору таким, що відбувся. Крім того, зазначила, що нею збудовано на місці придбаних будинків триповерхову будівлю, двоповерхову будівлю з прибудованим навісом, три дерев’яних будинки, одноповерхову будівлю, а також бетонний майданчик, тротуарне покриття, металеву огорожу згідно з межами придбаної земельної ділянки. Будівництво здійснювалося з дотриманням протипожежних, санітарних, сейсмічних норм при будівництві. Просила визнати за нею право власності на вищезазначені будинки та придбані земельні ділянки, зобов’язати виконком Малоріченської сільської ради винести рішення про введення до експлуатації закінченого будівництвом об’єкту, розташованого за адресою:        АДРЕСА_1, зобов’язати Сімферопольське МБРТІ зареєструвати за нею право власності на нерухоме майно з зазначенням, що їй належить право власності на нерухоме майно, що розташоване за вищезазначеною адресою, зобов’язати Малоріченську сільську раду і Алуштинська міське управління земельних ресурсів видати їй державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,2657 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі  земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1 площею 0,1049 га, земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2 площею 0,1608 га, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий підприємству «Технопроект» 15.03.2006 року визнати недійсним.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2008 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, площею 0,1049 га і 0,1608 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 і нерухомого майна, яке знаходиться на ділянках і складається  з будинку № 5 площею 34,6 кв.м, будинку № 9 площею 11,8 кв.м, будинку № 49 площею 18,6 кв.м, ганку, навісу № 65, навісу № 66, укладений 03.09.2006 року між підприємством «Технопроект» та  ОСОБА_6. Визнано за ОСОБА_6 право власності на нерухоме майно -  будинок № 5 площею 34,6 кв.м, будинок № 9 площею 11,8 кв.м, будинок № 49 площею 18,6 кв.м, ганок, навіс № 65, навіс № 66, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Сонячногірське, 19 км–А  Судакського  шосе і на земельні ділянки, площею 0,1049 га, кадастровий номер НОМЕР_1 і площею 0,1608 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1, які належали підприємству «Технопроект» на підставі державного акту ЯБ № 538746 від 15.03.2006 року. Визнано за ОСОБА_6 право власності на реконструйовані і новостворені будови з бетонним майданчиком, мощенням і огородженням, розташовані за адресою: АДРЕСА_1  на земельних ділянках, площею 0,1049 га і 0,1608 га, зареєстрованих під кадастровими номерами НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 відповідно. Зобов’язано виконавчий комітет Малоріченської сільської ради прийняти рішення про введення в експлуатацію реконструйованих і новостворених  будов з бетонним майданчиком, мощенням і огородженням, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Зобов’язано КРП СМБРТІ зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на реконструйовані і новостворені  будови з бетонним майданчиком, мощенням і огородженням,   які   розташовані  за  адресою: АДРЕСА_1. Зобов’язано Малоріченську сільську раду і Алуштинське міське управління земельних ресурсів видати державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6, площею 0,1049 га і площею 0,1608 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт ЯБ № 538746 від 15.03.2006 року, виданий підприємству «Технопроект», визнано недійсним.

В апеляційній скарзі виконуючий обов’язки прокурора м. Алушти Оськін О.В. ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що при ухваленні рішення суд першої інстанції керувався положеннями частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України  відповідно до якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Однак, судом першої інстанції не було досліджено та належним чином не встановлено факту дійсного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та земельних ділянок.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Оскільки ОСОБА_6 і підприємство «Технопроект» виконали всі умови договору, але не посвідчили зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна земельних ділянок нотаріально, суд першої інстанції на підставі  ст. 220 ЦК України визнав даний договір купівлі-продажу дійсним.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції допустив грубі порушення норм матеріального права, що тягнуть за собою скасування судового рішення за підстав пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення  про відмову у позові.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно підприємству «Технопроект» належало нерухоме майно: будиночок № 5 площею 34,6 кв.м, будиночок № 9 площею 11,8 кв.м, будиночок № 49 площею 18,6 кв.м, ганок, навіс № 65 і навіс № 66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).  

На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ               № 538746, виданого 15.03.2006 року, підприємству «Технопроект» належало право власності на земельну ділянку площею 0,2657 га, що розташована на території Малоріченської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з ділянки площею 0,1409 га і ділянки площею 0,1608 га (а.с. 8).

В обґрунтування позовних  позивачка ОСОБА_6 послалася на укладений 03 вересня 2006 року договір купівлі-продажу, за умовами якого підприємство «Технопроект» передає ОСОБА_6 земельну ділянку відповідно до державного акту серії ЯБ            № 538746, виданого 15.03.2006 року, та нерухоме майно, яке належить йому на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, а остання сплачує йому грошову суму, обумовлену договором купівлі-продажу (а.с. 5).

Позивачка ОСОБА_6 посилалася  на виконання умов договору та передачу продавцеві зазначеної у договорі купівлі-продажу суми грошей.

Колегія суддів вважає, що зазначений договір не є підставою для виникнення у позивача права власності відносно нерухомого майна і земельної ділянки.

Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громадяни та держава, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до вимог  ч. 1 ст. 210 ЦК України  такий договір  підлягає державній реєстрації і вважається вчинений з моменту його державної реєстрації.

Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації є укладеним з моменту державної реєстрації.

За правилами ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони  досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, а друга  - ухиляється від нотаріального оформлення.

З аналізу зазначеної норми закону слідує, що суд вправі визнати угоду дійсною тільки за умови, якщо одна із сторін договору ухиляється від його нотаріального посвідчення.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки і нерухомого майна  не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації.

Однією з підстав позовних вимог було ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач взагалі не заперечував проти позову і повністю його визнавав (а.с. 26). Це свідчить, у свою чергу, про відсутність спору на час розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для визнання зазначеного договору дійсним за правилами частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України при розгляді справи не встановлено, тому що не доведено факту ухилення відповідача підприємства «Технопроект» від нотаріального посвідчення договору.  

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені положення закону виключали можливість задоволення позовних вимог.

Що стосується повернення отриманого за нікчемною угодою або відшкодування його вартості, то колегія суддів вважає, що це питання повинно вирішуватися за самостійними позовними вимогами в іншому провадженні.

Таким чином, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним, тому не підлягають задоволенню вимоги позивачки про зобов’язання виконкому Малоріченської сільської ради прийняти рішення про введення в експлуатацію самочинно реконструйованих і новостворених будов та визнання на них права власності.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу виконуючого обов’язки прокурора м. Алушти Оськіна О.В.  задовольнити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2008 року скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні  позову ОСОБА_6 до підприємства «Технопроект», виконавчого комітету Малоріченської сільської ради, Малоріченської сільської ради, Управління земельних ресурсів, 3  особа – Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації», про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов’язання введення будови в експлуатацію і проведення її реєстрації відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:       Кірюхіна М.А.              Горбань В.В.                    Курська А.Г.