У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року листопада місяця „30” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г., Кірюхіної М.А.
При секретарі: Козачок О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
27 січня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги мотивовані тим, що 28.06.2008 року на вул. Об’їзній у м. Сімферополі трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено його автомашину RENAULT KANGOO, державний номер НОМЕР_1. Дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини відповідача ОСОБА_6, який керував автомобілем РАФ 22038-02, державний номер НОМЕР_2, і вибрав швидкість руху автомобілю без врахування дорожніх умов на той час, не зменшив швидкість руху, коли виникла небезпека, в результаті чого ним було допущено зіткнення з автомобілем позивача, що рухався спереду у попутному напрямку. Вина ОСОБА_6 була визнана постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25.07.2008 року в адміністративній справі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було деформовано переднє праве крило, праве дзеркало, передні праві двері, задні праві двері автомобілю позивача. Вартість ремонту автомобіля склала 23900 грн. Відповідачем було надано поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий страховою компанією «Княжа» на ім’ я ОСОБА_7, цивільно-правова відповідальність відповідача за зазначеним полісом не була передбачена, а тому страхова компанія відмовилась відшкодовувати витрати, пов’язані з ремонтом автомобіля позивача. Просив стягнути на його користь вартість матеріальної шкоди в розмірі 23900 грн., судові витрати та моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що він та його сім’я усе літо не могли користуватися автомобілем, в тому числі для виїзду на море з метою оздоровлення.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 23900 грн., моральної шкоди 3000 грн. та судові витрати у сумі 317,50 грн. Стягнуто на користь держави з ОСОБА_5 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22 грн. 50 коп. Після сплати матеріальної шкоди ОСОБА_5 зобов’язано передати ОСОБА_6 пошкоджені деталі з автомобіля RENAULT KANGOO, державний номер НОМЕР_1, а саме: крило переднє праве, двері передні та задні праві, оббивку дверей, дзеркало зовнішнє праве, ручку передніх правих дверей, молдинг дверей широкий, молдинг дверей задніх, ганок правої боковини, стійку центральну, праву боковину, ковпак диску колісного, петлю дверей, замок передніх дверей, замок задніх дверей, кліпси для молдингу, тяжку дверей, тяжку дверей прокольну, тяжку задніх дверей, ручку задніх правих дверей. Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Справа № 22-ц-6630/2009 р Головуючий в 1 інстанції Іщенко І.В.
Доповідач Горбань В.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що шкоду позивачу завдано внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за неї повинен нести відповідач ОСОБА_6, який керував автомобілем РАФ, державний номер НОМЕР_2, з вини якого сталася ДТП. При цьому визнав встановленим, що відповідач повинен відшкодувати позивачеві вартість відновлювального ремонту автомашини, яка була фактично витрачена позивачем.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що в результаті ДТП, яка трапилася з вини водія ОСОБА_6 під час керування ним автомобілем РАФ, державний номер НОМЕР_2, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля.
Згідно з постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 25 липня 2008 року ОСОБА_6 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення 28.06.2008 року за ст. 124 КУпАП і призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 68 грн. (а.с. 6).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з вини водія ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль позивача було пошкоджено.
Відповідно до висновків автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 23900 грн., яка останнім була сплачена під час проведення ремонту автомобіля (а.с. 34-41, 46).
Цю суму суд обґрунтовано стягнув з відповідача, оскільки з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода.
Стягуючи моральну шкоду згідно зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди, позивачеві була спричинена моральна шкода, яку суд оцінив в сумі 3 000 грн., оскільки у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою він переніс нервовий струс, а також у зв’язку з пошкодженням автомобіля позивач тривалий час не міг користуватися ним, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується, вважає їх правильними і відповідними вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які б могли спростувати висновки викладені в рішенні суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що підлягає відшкодуванню матеріальна шкода згідно з висновком експерта, яка складає 18955 грн. 50 коп., а не вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача в розмірі 23900 грн., колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні матеріального закону, а саме ст. 1192 ЦК України.
Довід апеляційної скарги про те, що ДТП сталася з вини обох водіїв, тому для з’ясування зазначених обставин і встановлення ступеня вини кожного з учасників ДТП необхідно було проведення автотехнічної експертизи, у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено, що свідчить про неповне з’ясування фактичних обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вина саме відповідача у скоєнні ДТП підтверджена постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на дану постанову суду як на безумовний доказ факту винності саме відповідача у наслідках дорожньо-транспортної пригоди. Дана постанова Київського районного суду м. Сімферополя про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності до наступного часу ОСОБА_6 не оспорена і в установленому законом порядку не скасована.
Відповідач на вимогу статті 1166, 1188 Цивільного кодексу України, статей 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України не надав суду доказів щодо відсутності своєї вини в завданні матеріальної і моральної шкоди позивачеві, наявності вини в ДТП самого позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Кірюхіна М.А.