У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року листопада місяця „23” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Козачок О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Новофедорівської селищної ради АР Крим про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та про стягнення судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
16 лютого 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Новофедорівської селищної ради АР Крим про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та про стягнення судових витрат. Вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Рішенням 17 сесії 5 скликання Новофедорівської селищної ради № 478 від 17.07.2007 року йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрію в частині відводу додаткової земельної ділянки площею 0,0200 га з земель, не наданих у власність чи постійне користування в межах населеного пункту на території Новофедорівської селищної ради. У вересні 2008 року відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та Новофедорівської селищної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання незаконним рішення Новофедорівської селищної ради № 478 від 17.07.2007 року. Із позовної заяви ОСОБА_6 ОСОБА_5 стало відомо, що між ОСОБА_6 і Новофедорівською селищною радою 23.07.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Посилається на те, що відповідач ОСОБА_6 при зверненні до суду з позовом не надав інформацію про те, що рішенням Новофедорівської селищної ради № 573 від 18.09.2007 року про скасування пунктів 9, 10, 11 раніше прийнятого Новофедорівською селищною радою рішення № 61 від 15.09.2006 року «Про затвердження технічної документації землеустрію в частині складання документів, що посвідчують право власності чи право оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будов і споруд, розташованих в смт. Новофедорівка на території Новофедорівської селищної ради» скасовано за протестом прокурора. Постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 28.03.2008 року рішення Новофедорівської селищної ради від 18.09.2007 року № 573 було скасоване. Зазначене рішення було оскаржено в апеляційному порядку Сакським міжрайонним прокурором. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.07.2008 року відмовлено Сакському міжрайонному прокурору в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Сакського міськрайонного суду АР Крим від 28.03.2008 року, апеляційна скарга залишена без розгляду. На зазначену ухвалу суду Сакським міжрайонним прокурором подано касаційну скаргу. Крім того, в акті, наданому ОСОБА_6, про встановлення меж земельної ділянки в натурі, підпис суміжного землекористувача - ОСОБА_7 виконано не ним, про що свідчить висновок почеркознавчого дослідження. З зазначених підстав просив визнати договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Новофедорівської селищною радою і ОСОБА_6 23.07.2007 року, недійсним.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що позивачем не доведено факту порушення його прав укладеним договором оренди як землекористувача спірної земельної ділянки. На час укладення відповідачем ОСОБА_6 цього договору оренди ОСОБА_5 прав на спірну земельну ділянку не мав, відтак, і право на його оспорювання у нього не виникло.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи встановлено, що рішенням 26 сесії 23 скликання Новофедорівської селищної ради від 7 червня 2001 року ОСОБА_6 було надано у користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 (а.с. 30).
Рішенням 4 сесії 5 скликання Новофедорівської селищної ради № 61 від 15 вересня 2006 року затверджено ОСОБА_6 технічні матеріали і документи, підтверджуючі право оренди земельної ділянки, і передана в оренду строком на 10 років земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 (а.с. 49).
На підставі зазначеного рішення Новофедорівської селищної ради № 61 від 15.09.2006 року між Новофедорівською селищною радою і ОСОБА_6 23.07.2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 50-52).
Як убачається з матеріалів справи, на час прийняття Новофедорівською селищною радою рішень про надання ОСОБА_6 у користування на умовах оренди земельної ділянки його суміжним землекористувачем був ОСОБА_7, у користуванні якого знаходилася земельна ділянка площею 0,1000 га (а.с. 35, 44). Згідно з договором купівлі-продажу від 25.09.2005 року ОСОБА_7 продав ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 8).
На підставі рішення Новофедорівської селищної ради № 198 від 29.11.2006 року про передачу землі у власність ОСОБА_5, останньому було видано держаний акт на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду, позивач просив визнати договір оренди недійсним, посилаючись на те, що договір оренди землі укладений в порушення вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі», тобто з наданням акту визначення меж земельної ділянки в натурі, в якому підпис суміжного землекористувача ОСОБА_7 є підробленим.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення про передачу спірної землі в оренду ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель прийняте компетентним органом, а укладений на підставі зазначеного рішення договір оренди землі відповідає вимогам закону – ст.ст. 124, 125 ЗК України і Закону України «Про оренду землі», і не порушує прав ОСОБА_5 як суміжного землекористувача, який прав на зазначену спірну земельну ділянку не має.
Таким чином, оскільки на час прийняття рішення і укладення відповідного договору оренди землі ОСОБА_5 прав на спірну земельну ділянку не мав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача ОСОБА_5 право на оспорювання зазначеного договору і визнання його недійсним не виникло та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно, висновки суду відповідають встановленим фактам.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Довід скарги про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги вимоги ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а тому безпідставно відмовив у задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Так, згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) невід’ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, що передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об’єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Як убачається з матеріалів справи, до договору оренди спірної земельної ділянки були надані вищезазначені документи, в тому числі і акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передбачені ч. 4 ст. 15 Закону.
Сам по собі факт встановлення, що при складанні зазначеного акту визначення меж земельної ділянки було підроблено підпис колишнього суміжного землекористувача ОСОБА_7, без пред’явлення вимог про визнання даного акту недійсним, не може свідчити, що при укладенні договору оренди був порушений порядок його укладення і це є безумовною підставою для визнання договору оренди землі недійсним.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при прийнятті рішення про надання відповідачеві ОСОБА_6 спірної земельної ділянки на умовах оренди і укладення на підставі зазначеного рішення договору оренди землі, порушено права позивача як суміжного землекористувача, оскільки він на час укладення даного договору мав право на розробку проекту відводу частини спірної земельної ділянки згідно з рішенням Новофедорівської селищної ради № 478 від 17 липня 2007 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно було предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в рішенні наведені переконливі доводи на обґрунтування висновків щодо безпідставності зазначених обставин.
Крім того, на час апеляційного перегляду справи колегією суддів встановлено, що на підставі рішення Новофедорівської селищної ради № 1385 від 28.08.2009 року скасовано рішення Новофедорівської селищної ради № 478 від 17 липня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проекту відводу частини земельної ділянки площею 0,0200 га на умовах оренди строком на 5 років для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, біля будинку АДРЕСА_1 (а.с. 135).
Колегією суддів також встановлено, що на час вирішення спору у суді першої та апеляційної інстанціях позивач ОСОБА_5 не був і не є власником житлового будинку АДРЕСА_1.
Проти зазначених обставин у суді апеляційної інстанції не заперечував позивач ОСОБА_5 і фактично їх підтвердив.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що право ОСОБА_5 передачею земельної ділянки на умовах оренди і укладенням договору оренди спірної земельної ділянки з ОСОБА_6 не порушено і не підлягає судовому захисту.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, рішення по справі ухвалено на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Любобратцева Н.І.