У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2009 року листопада місяця „16” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

            Суддів: Горбань В.В.

Чистякової Т.І.

                      При  секретарі: Козачок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи – ОСОБА_8, Служба по справам дітей Ялтинської міської ради, про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на Ѕ частку квартири,  за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 07 липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    26 січня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на Ѕ частку квартири. Вимоги мотивовані тим, що 15.02.1991 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. 28.11.2008 року шлюб між ними було розірвано. За час шлюбу, а саме 23.01.2001 року, ними була придбана квартира АДРЕСА_1. За взаємною згодою між ними покупцем квартири була зазначена відповідачка. Після розірвання шлюбу йому стало відомо, що 19.12.2008 року ОСОБА_6  уклала договір дарування, згідно з яким вона подарувала квартиру своїм дітям – ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Уточнивши позовні вимоги, зазначив, що при розгляді справи йому стало відомо про існування ще одного договору дарування від 20.01.2009 року частини спірної квартири від імені сина ОСОБА_6 – ОСОБА_7 і ОСОБА_9 як представника їх малолітнього сина ОСОБА_10, згідно з яким ОСОБА_7 подарував 1/3 частку спірної квартири своєму сину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Просив залучити в якості відповідача по справі ОСОБА_7 та визнати договори дарування, укладені 19 грудня 2008 року між  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та від 20 січня 2009 року  між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, як законним представником малолітнього ОСОБА_10, недійсними та визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 07 липня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір дарування від 19.12.2008 року, укладений між дарувальником ОСОБА_6 та обдарованими ОСОБА_7, ОСОБА_8, посвідчений нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Луговською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3-7469. Визнано недійсним договір дарування від 20.01.2009 року, укладений між дарувальником ОСОБА_7 та обдарованим ОСОБА_10, посвідчений нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Луговською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3-210. Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд,     посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

    Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 19.12.2008 року  між   дарувальником ОСОБА_6 і обдарованими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та договору дарування 1/3 частки зазначеної квартири, укладеного 20.01.2009 року між дарувальником ОСОБА_7  і ОСОБА_9, що діяла в інтересах обдарованого ОСОБА_10, недійсним, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.

    Проте з такими висновками cуду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

    Згідно зі ст. 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Як убачається з матеріалів справи, 26 січня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання угоди недійсною, відповідачем вказав дарувальника ОСОБА_6, а  обдарованих за  договором   дарування  - ОСОБА_7 і  ОСОБА_8 вказав у якості 3 осіб (а.с. 7).

    В процесі розгляду справи позивач уточнив та доповнив позовні вимоги та просив визнати також недійсним і договір дарування 1/3 частки спірної квартири, укладений 20 січня 2009 року між дарувальником ОСОБА_7  і ОСОБА_9, що діяла в інтересах обдарованого неповнолітнього ОСОБА_10, вказавши в якості відповідача ОСОБА_6 (а.с. 46).

    Вирішуючи спір, суд увійшов в обговорення питання щодо законності договору дарування спірної квартири від 19 грудня 2008 року і договору дарування 1/3 частки спірної квартири від 20 січня 2009 року та визнав їх недійсними. При цьому не звернув уваги на те, що обдарована ОСОБА_8 за договором дарування від 19.12.2008 року і обдарований неповнолітній ОСОБА_10 за договором від 20.01.2009 року, як сторони даних правочинів, не були притягнуті  до участі у справі в якості відповідачів. Крім того в матеріалах справи також відсутня ухвала суду про притягнення до участі у справі обдарованого за договором дарування від 19.12.2008 року і дарувальника за договором  дарування від 20.01.2009 року ОСОБА_7 в якості відповідача.

    Таким чином, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов’язки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які  не були в притягнуті до участі у справі в якості відповідачів. Залучення ОСОБА_7, ОСОБА_8 до участі у справі в якості 3 осіб не  може свідчити, що останні були притягнутими до участі у справі як відповідачі, оскільки процесуальні права третьої особи значно вужчі чим права відповідача. Крім того, проти третьої особи не можна постановити рішення.

    Відповідно до вимог пункту 4 статті 311 ЦПК України рішення суду підлягає обов’язковому скасуванню  з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов’язки сторін, які не були притягнуті до участі у справі.

    За таких обставин, коли рішення суду ухвалено з порушенням  норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ст. 311 ЦПК України.    

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.      

            Судді:      Курська  А.Г.                Горбань В.В.           Чистякова Т.І.