Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року грудня місяця „07” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Кірюхіної М.А.
Суддів: Горбань В.В., Курської А.Г.
При секретарі: Козачок О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про розірвання договору найму та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
19 квітня 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору найму жилого приміщення таким, що втратив силу, виселення, позбавлення реєстрації. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, ОСОБА_5 просила розірвати договір найму жилого приміщення, виселити відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з жилого приміщення та визнати їх такими, що втратили право на реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10.01.2003 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 26.05.2004 року, за нею визнано право власності на Ѕ частку жилого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29.03.2007 року, яке набрало законної сили, зобов’язано Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації провести реєстрацію об’єкта нерухомості за вищезазначеною адресою у вигляді Ѕ частки житлового будинку за позивачкою ОСОБА_5 Право власності на зазначений будинок за ОСОБА_9 не зареєстровано. Проте, ним 28.05.2004 року було укладено договір найму Ѕ частки жилого приміщення з ОСОБА_8 Строк дії договору був визначений до 18.05.2007 року. Незважаючи на те, що в договорі визначено, що в найом передається Ѕ частка будинку, відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 користуються будинком у цілому. Згодом їй стало відомо, що існує ще договір найму приміщення, зареєстрований виконкомом Бахчисарайської міської ради від 02.12.2003 року № 193, в якому строк його дії визначений як безстроковий. Посилається на те, що виконком Бахчисарайської міської ради не мав права реєструвати зазначений договір, оскільки ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 01.08.2002 року на будинок було накладено арешт, про що нотаріуси були повідомлені і вони такий договір не зареєстрували. Між тим, ОСОБА_9, не маючи ніяких документів про право власності на будинок, укладає зазначений договір найму з ОСОБА_8, а виконком його реєструє, незважаючи на те, що з 10.01.2003 року за ОСОБА_5 визнано право власності на Ѕ частку будинку. Крім того, договір укладався без її згоди, порушує її права власника, а тому є недійсним і просила його розірвати. Вона не може використовувати належну їй Ѕ частку будинку для проживання своєї сім’ї, а добровільно відповідачі з будинку не виселяються, хоча строк дії договору найму від 28.05.2004 року закінчувався 18.05.2007 року, а пролонгований він може бути тільки за згодою сторін, на що вона не згодна. Просила виселити ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з жилого будинку, що розташований в АДРЕСА_1 як таких, що незаконно займають приміщення, без надання їм іншого приміщення та визнати відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, такими, що втратили право на реєстрацію за вищезазначеною адресою.
Справа № 22-ц-5634/2009 р Головуючий в 1 інстанції Кошелєв В.І.
Доповідач Горбань В.В.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено. Розірвано договір найму жилого приміщення у будинку, укладений 2 грудня 2003 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, зареєстрований у Бахчисарайському міськвиконкомі за № 193 від 02.12.2003 року та виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять скасувати зазначене рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_6, його представника, ОСОБА_9, представника позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що при укладенні договору найму 2 грудня 2003 року відповідачем ОСОБА_9 і відповідачкою ОСОБА_8 були порушені права позивачки ОСОБА_5, як співвласника спірного житлового будинку, тому порушені права позивачки підлягають судовому захисту.
Проте з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Як убачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_5 19.04.2007 року звернулася до суду з позовом про визнання договору найму жилого приміщення від 28.05.2004 року за № 98, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_8, зареєстрованого Бахчисарайським міськвиконкомом, втратившим силу 18 травня 2007 року за спливом строку дії та про виселення ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з будинку в АДРЕСА_1 у зв’язку з припиненням договору найму № 98 від 18 травня 2004 року без надання іншого жилого приміщення та зняття їх з реєстрації (а.с. 2-3).
В процесі розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги і 26.02.2009 року остаточно уточнивши позовні вимоги, просила розірвати договір найму жилого приміщення від 2 грудня 2003 року № 193, укладений між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 і провести примусове виселення ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з будинку в АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та зняття їх з реєстрації (а.с. 99- 100).
При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно з рішенням Бахчисарайського районного суду від 10 січня 2003 року визнано договір дарування будинку, незакінченого будівництвом, розташованого на ділянці АДРЕСА_1, недійсним. Визнано, що між ОСОБА_11 і ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу будинку; визнано за ОСОБА_9 право власності на Ѕ частину жилого будинку, незакінченого будівництвом, розташованого на ділянці АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину жилого будинку, незакінченого будівництвом, розташованого на ділянці АДРЕСА_1 (а.с. 120).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 03 червня 2003 року рішення Бахчисарайського районного суду від 10 січня 2003 року змінено: зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без задоволення; за ОСОБА_9 визнано право власності на жилий будинок, незакінчений будівництвом, розташований на ділянці АДРЕСА_1.
Ухвалою Верховного Суду України від 26 травня 2004 року ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 3 червня 2003 року скасовано, а рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2003 року залишено в силі (а.с. 121-123).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_9, в той час, коли він згідно з судовим рішенням був власником усього спірного будинку, а саме 02.12.2003 року, уклав договір найму жилого приміщення спірного будинку з ОСОБА_8, зазначивши строк дії договору постійно (а.с. 24).
28.05.2004 року ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_8 новий договір найму жилого приміщення Ѕ частини спірного будинку на строк до 18 травня 2007 року (а.с. 7).
У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_9 підтвердив, що 28 травня 2004 року він був змушений до переукладення договору найму з ОСОБА_8 на Ѕ частину спірного будинку, оскільки було скасовано судове рішення, на підставі якого у нього виникло право власності на увесь спірний будинок і залишено в силі рішення суду, яким за ним і ОСОБА_5 було визнано право власності за кожним по Ѕ частини спірного будинку.
Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на дані обставини і не дав їм правової оцінки, хоча вони мають суттєве значення для вирішення даного спору.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що з моменту переукладення ОСОБА_9 договору найму жилого приміщення на Ѕ частину спірного будинку, власником якої він був і мав право на свій розсуд розпорядитися нею, договір найму жилого приміщення від 2 грудня 2003 року фактично втратив свою юридичну силу, тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для його розірвання на вимогу ОСОБА_5
Що стосується договору найму жилих приміщень Ѕ частини спірного будинку № 98 від 28.05.2004 року, укладений між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на строк до 18.05.2007 року, то зазначений договір є чинним і до теперішнього часу, з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму на новий строк.
Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
Із матеріалів справи вбачається, що наймодавець ОСОБА_9 не попереджав у встановленому законом порядку наймача про звільнення помешкання, після спливу строку договору найму, а наймач разом із членами своєї сім’ї залишилися проживати в ньому.
Проти зазначених обставин у суді апеляційної інстанції не заперечували відповідачі ОСОБА_9 і ОСОБА_6
За таких обставин договір найму № 98 від 28.05.2004 року вважається пролонгованим, тобто укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
Таким чином, оскільки відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 займають спірне помешкання правомірно на підставі договору найму № 98 від 28.05.2004 року, який у встановленому законом порядку не розірвано і не визнано недійсним, тому відсутні правові підстави для задоволення позову про виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації за вищезазначеною адресою на вимогу ОСОБА_5, яка не є наймачем за зазначеним договором найму.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не довела, що зазначеним договором найму від 28.05.2004 року її права, як власника Ѕ частини спірного будинку порушуються, оскільки вона не позбавлена права на захист своїх прав власника іншим шляхом, а саме, встановлення порядку користування будинком, його поділу, вселення до будинку.
За таких обставин, оскільки cуд першої інстанції зазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з’ясування обставин справи, що відповідно до п.п. 1, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2009 року скасувати і ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про розірвання договору найму від 02.12.2003 року та виселення - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Кірюхіна М.А. Горбань В.В. Курська А.Г.