Справа №22-ц-747/2010р. Головуючий в 1 інстанції Андрєєва О.М.
Доповідач Берзіньш В.С.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Сокола В.С.
Суддів: Берзіньш В.С.
Шестакової Н.В.
при секретарі Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Сімферопольської міської ради про визнання недійсним державного акту на землю, стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року ,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АРК від 18.08.2009 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Сімферопольської міської ради про визнання недійсним державного акту на землю, стягнення моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення прав ОСОБА_2, незаконність і необґрунтованність рішення суду, неналежну оцінку доказів по справі. Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги, що рішення Сімферопольської міськради від 12.04.2001р. про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_5 скасовано рішенням цієї ж ради від 02.12.2003р. Спірна земельна ділянка належала матері ОСОБА_2, а він має право спадкування за законом як єдиний її син. Батько відповідачки ОСОБА_5 не знаходився в зареєстрованому шлюбі з матір’ю позивача ОСОБА_6, тому не є її спадкоємцем, а ОСОБА_3, як і її батько, не має прав ні на тимчасове житлове приміщення, ні на спірну земельну ділянку.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вважає рішення суду законним і обгрунтованним, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, представники ОСОБА_3 проти них аперечували.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на них, розглянувши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 02.05.1995р. померла мати позивача – ОСОБА_6. В липні 2004р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і Сімферопольської міськради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, виданого 29.03.2004р. на ім ’ я ОСОБА_3, посилаючись на те, що землекористувачем спірної земельної ділянки була його мати, яка збудувала на цій ділянці тимчасову будівлю та не встигла приватизувати цю ділянку. Позивач, як єдиний спадкоємець ОСОБА_6, має право на вказану земельну ділянку і на її приватизацію. В подальшому уточнив позовні вимоги та доповнив позов вимогою про стягнення моральної шкоди по 5000грн. з кожного відповідача, посилаючись на порушення положень ст.ст.116,118 ЗК України при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3; перехід до позивача в порядку спадкування прав власності на будівлі та права користу-
2
вання спірною земельною ділянкою відповідно до ст.30 ЗК України 1990р., ст.120 ЗК України 2001р.; видачу державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 з порушенням вимог ст.ст.120,141,143,149,151 ЗК України, ст.ст.48,49,55,56 Закону України «Про власність», ст.ст.203,215,216 ЦК України; спричинення моральної шкоди порушенням його спадкових прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не має ніяких прав на спірну земельну ділянку та виданим ОСОБА_3 державним актом про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 права позивача не зачіпаються.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.
Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст.1,3,4 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, інтереси держави.
Статтями 19,22,23 ЗК України, введеного в дію з березня 1991 року, передбачалось, що виділення земельних ділянок в користування і у власність відноситься до компетенції місцевих рад; право власності чи право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки і одержання документа, засвідчуючого це право, яким є держаний акт. Аналогічні положення містилися в ст.ст.16, 20,22 ЗК України 1970р. і містяться у ст.ст.116,125 чинного ЗК України.
Відповідно до п.4 і п.7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, чинної до 13.12.1995р., реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР; будинки, що підлягали реєстрації, повинні були бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів. Статтями 328,331 ЦК України, чинного з 01.01.2004р., також передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття власності не встановлена судом; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту державної реєстрації прийнятих до експлуатації завершених будівництвом житлових будівель та споруд.
Із матеріалів справи слідує, що земельна ділянка АДРЕСА_1 була передана в постійне користування матері позивача ОСОБА_7 рішенням Центрального райвиконкому м.Сімферополя від 11.03.1966р. та на праві власності їй не належала. Будівлі і споруди, які знаходяться на спірній земельній ділянці, до експлуатації не приймались та не реєструвались в установленому порядку, тобто, також не належали спадкодавцеві на праві власності і не входять до складу спадкового майна.
Розділом VII ЦК України в редакції 1963р., чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, не передбачалось спадкування права користування земельною ділянкою. Стаття 42 ЗК України надає право вимагати усунення порушень права на землю тільки власнику або користувачу земельної ділянки, яким ця ділянка передана у встановленому законом порядку.
Крім того, рішення Центрального райсуду м.Сімферополя від 16.07.2004р., яким було встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_7, в тому числі і спірної земельної ділянки, та яким обґрунтовувались позовні вимоги, скасовано ухвалою судді від 30.11.2004р. і в подальшому рішенням Центрального райсуду м.Сімферополя від 04.09.2008р, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні споруди, розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1.
Таким чином, посилання апелянта на користування позивачем разом з ОСОБА_6 спірною земельною ділянкою і будівлями на ній, порушення спадкових прав ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 та знаходження на ній належних йому будівель та споруд - неспроможні.
3
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду. Спір судом розглянуто в межах заявлених вимог і на підставах наданих особами, які беруть участь у справі, доказів. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Судді: Берзіньш В.С.
Сокол В.С.
Шестакова Н.В.