Справа № 22ц-386/2010 Головуючий у першій інстанції
Скалозуб О.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Зінченко С.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
09 лютого 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого: Іваненко Л.В.
суддів: Зінченко С.П., Смаглюк Р.І.
при секретарі: Бивалькевич Т.В.
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и в:
В травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного 24.04.2001 року договору купівлі – продажу, йому належить 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, інші 2/3 частини належать ОСОБА_2
Будинок знаходиться на земельній ділянці розміром 1378 кв.м, ця земельна ділянка не розділена і знаходиться в загальному користуванні обох сторін. З приводу користування земельною ділянкою між сторонами виникають сварки, у зв”язку з чим, просив встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши йому в користування 1/3 частину земельної ділянки, пропорційно його частці в будинку, а відповідачу – 2/3 частини.
Протягом розгляду справи ОСОБА_3 неодноразово змінював позовні вимоги і остаточно просив встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової будівельно – технічної експертизи № 809-810 – від 02.12.2009 року, виділивши в його користування земельну ділянку площею 504 м2.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.
Встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою по вул. Василівська № 121 в м.Ніжині пропорційно часткам сторін у праві спільної часткової власності на жилий будинок та господарські споруди, відповідно до висновку судової будівельно – технічної експертизи № 809-810 – від 02.12.2009 року і доданого до нього додатку № 1. Цим рішенням виділено в користування ОСОБА_3 1/3 частину спірної земельної ділянки – під житловими будівлями – 77,7 кв.м, під господарськими будівлями – 17,5 кв.м, під двором спільного користування, двором та городом – 408,8 кв.м, а всього – 504 кв.м, а ОСОБА_2 виділено в користування 2/3 частини спірної земельної ділянки – під житловими будівлями – 63,2 кв.м, під господарськими будівлями – 1,3 кв.м, під двором спільного користування, двором та городом – 943,5 кв.м, а всього -1008 кв.м.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 січня 2010 року та закрити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухваленим рішенням суду м. Ніжина від 05.09.1975 року вже був встановлений порядок користування земельною ділянкою та виділено ОСОБА_5, як власнику 1/3 частини (яка на даний час належить позивачу) - земельна ділянка під літ. 1 площею 459,3 кв.м, решта земельної ділянки була виділена ОСОБА_6, як власнику 2/3 частин домоволодіння (яка на даний час належить відповідачу. Вважає, що оскільки вже є рішення суду, що набрало законної сили про той самий предмет спору і з тих самих підстав, суд першої інстанції при розгляді даної справи повинен був прийняти це до уваги і вирішити питання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ст.205 ЦПК України.
Вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про встановлення порядку користування земельною ділянкою, що розташована під жилим будинком та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками будинку, суд першої інстанції, виходив із часток сторін у праві власності і висновку зазначеної судової будівельно – технічної експертизи і доданого до неї додатку №1.
Однак з висновками суду не можна погодитися з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 Чернігівської області.
Позивач має у праві спільної часткової власності 1/3 частину жилого будинку з господарськими спорудами, яку отримав на підставі договору купівлі – продажу, укладеного зі ОСОБА_7 24.04.2001 року (а.с. 6). Зазначена частина до придбання ОСОБА_7. належала ОСОБА_5
ОСОБА_2 набула право власності на 2/3 частини зазначеного домоволодіння разом зі своїм померлим чоловіком ОСОБА_9 на підставі договору купівлі – продажу, укладеного з ОСОБА_10 20.04.1982 року.
Із договору купівлі – продажу від 24.04.2001 року (а.с. 6) вбачається, що житловий будинок № 121 та господарські споруди розташовані на земельній ділянці площею 1378 кв.м.
Ухваленим 05.09.1975 року рішенням суду м. Ніжина, Чернігівської області між ОСОБА_5 (як попереднім співвласником 1/3 частини домоволодіння) та ОСОБА_6 (попереднім співвласником інших 2/3 його частин) встановлений порядок користування зазначеним домоволодінням та земельною ділянкою.
Цим судовим рішенням було виділено ОСОБА_5 із спірного домоволодіння АДРЕСА_1) в м. Ніжині в рахунок 1/3 частини відповідні кімнати, веранду, ганок, земельну ділянку під літ.1 площею 459,3 кв.м, а ОСОБА_6 в рахунок 2/3 частин – іншу частину спірного домоволодіння і земельної ділянки (а.с. 35).
В подальшому майбутні співвласники домоволодіння набували право власності відповідно на свою частину у домоволодінні, кожний згідно укладених договорів купівлі – продажу, а земельну ділянку отримували у користування, виходячи з того розміру, який належав попередньому землекористувачу.
Таким чином, придбавши 24.04.2001 року у ОСОБА_7 у власність 1/3 частину домоволодіння, до ОСОБА_3 у користування перейшла і частина земельної ділянки, яка відповідала 1/3 частині в будинку і якою фактично користувався попередній землекористувач. Позивач користувався нею з 2001 року по сьогоднішній день, і не мав претензій до ОСОБА_2 з приводу її площі та розміру. Враховуючи, що до позивача перейшло право власності на 1\3 частину будинку за договором вчиненим 24.04.2001 року, тобто до 01.01.2002 року, то на дані правовідносини поширюються положення чинної на той час ст.30 ЗК України \в редакції 1990 року.
Аналогічна норма міститься і в Земельному кодексі України, в редакції 2002 року.
Отже, враховуючи, що позивач з часу придбання у власність частини домоволодіння користувався відповідною частиною земельної ділянки, і раніше вже був встановлений порядок користування нею, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача стосовно відсутності згоди між сторонами з приводу встановлення порядку користування, є необґрунтованими.
Позивач, в силу ст. 57 ЦПК України, не довів суду фактичних даних щодо обставин справи, та не надав належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України розподіл судових витрат змінюється і підлягає стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.30 Земельного кодексу України \в редакції 1990 року, ст. 120 Земельного кодексу України \в редакції 2002 року, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 січня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 4 грн. 25 коп. та 37 грн. витрат, пов”язаних з інформаційно – технічним забезпеченням позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: