Справа № 2-а-4945/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» до Південної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання перерахувати з Держбюджету 180 291,27 грн. незаконно нарахованого митного збору –
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт» (надалі по тексту – Позивач) звернулось до суду з позовом до Південної митниці (надалі по тексту – Відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (надалі по тексту – Відповідач 2) про визнання дій Відповідача 1 протиправними, зобов’язання Відповідача 2 перерахувати з Держбюджету Позивачу 180 291,27 грн. митного збору незаконно нарахованих Відповідачем 1 за перебування т/х «Адмірал Де Рібас» під митним контролем та стягнення на користь Позивача з Відповідача 1 -1700 грн. витрат на судовий розгляд справи.
В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги посилаючись на неправомірні дії Відповідача 1, який своїми незаконними діями, на думку представників позивача, змусив позивача сплатити 180 291,27 грн. незаконно нарахованого митного збору.
Представник Відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що Позивачем не було надано до митних органів належного пакету документів для продовження строку дії вантажної митної декларації водного транспортного засобу (надалі по тексту – ВМД ВТЗ), як це передбачено чинним законодавством. Також, представником відповідача зазначено, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, також у зв’язку з пропущенням Позивачем строку для звернення до суду, без поважних причин.
Представник Відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що відповідно до Наказу Державної митної служби України №618 від 20.07.2007 р. «Про затвердження Порядку повернення платниками податків, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється митними органами, органи Державного казначейства України здійснюють повернення надмірно та/або помилково сплачених до бюджету платежів тільки на підставі відповідних документів (висновків) органів Державної митної служби України. Також, представником Відповідача 2 зазначено, що Головне управління Державного казначейства України в Одеській області не отримувало висновок про повернення з Державного бюджету України на користь Позивача коштів, які позивач просить стягнути в своїх позовних вимогах.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Статтею 43 Митного кодексу України, встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно митним режимом. У разі вивезення за межі митної території митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому порядку та завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Згідно ст.205 Митного кодексу України «Умови переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)», переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:
1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);
2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом;
3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.
Відповідно до ст. 208 Митного кодексу України, загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.
Згідно до п. 2.1. Порядку митного контролю та митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють багаторазові переміщення через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України №268 від 22.04.2003 р., для багаторазового переміщення через митний кордон України ВТЗ суб'єкт, що використовує цей ВТЗ, подає митному органу за місцем державної реєстрації цього суб'єкта або іншому митному органу на підставі листа-узгодження вантажну митну декларацію на ВТЗ, заповнену відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, і Порядку заповнення вантажної митної декларації на водний транспортний засіб. При цьому ВМД ВТЗ оформлюється на термін, що не може перевищувати терміну зворотного вивезення, а також 11 місяців з моменту її оформлення.
Пунктом 2.5. Порядку зазначено, що до закінчення терміну, на який оформлено ВМД ВТЗ, суб'єкт, що переміщує ВТЗ, для зняття з контролю або з метою оформлення наступної ВМД ВТЗ має:
а) пред'явити митному органу оформлення ВМД ВТЗ водний транспортний засіб;
б) подати четвертий примірник (завірену копію п'ятого примірника) ВМД ВТЗ, зазначеної в пункті 2.1 цього Порядку, який залишається в справах митного органу оформлення ВМД ВТЗ;
в) пред'явити митному органу оформлення ВМД ВТЗ генеральну декларацію, завірену особистою номерною печаткою інспектора митниці при оформленні останнього зворотного ввезення ВТЗ, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річкового й поромного видів транспорту, затвердженого наказом Держмитслужби України від 23.01.2001 № 26.
Оформлення нової ВМД ВТЗ на наступний термін здійснюється за умови сплати митних зборів відповідно до чинного законодавства України. Оформлена нова ВМД ВТЗ є підставою для зняття з контролю попередньої ВМД ВТЗ.
Також, судом встановлено, що листом Державної митної служби України від 02.12.2005 р. №11/2-9/15393 (а.с.16) направленого на адресу Позивача та Відповідача 1, зазначається що в разі перебування водного транспортного засобу за межами митної території України на момент закінчення терміну дії ВМД ВТЗ, здійснення оформлення наступної ВМД ВТЗ без пред’явлення судна митному органу, у якому була оформлена попередня ВМД ВТЗ, проводиться за умови надання довідки судновласника про перебування ВТЗ на балансі підприємства, договору про здійснення морських перевезень цим ВТЗ за межами України, листу Головного державного флоту України про те, що ВТЗ зареєстровано у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України. Також, листом зазначено, що в разі передання водного транспортного засобу за договором фрахтування судна на певний час (відповідно до Кодексу морського мореплавства України від 23.05.1995 р. №176) воно повинно бути оформлено у відповідний митний режим (тимчасового вивезення чи експорту).
Судом встановлено, що до закінчення терміну дії ВМД ВТЗ від 03.04.2006 р. №50006000/6/001726, а саме до 03.03.2007 р., як зазначено у графі 52, Позивач не виконав вимоги, встановлені листом ДМСУ від 02.12.2005 р. №11/2-9/15393.
При цьому, судом встановлено, що листом від 02.04.2007 р. №18-Б/130 (а.с.15) Позивач звернувся до Відповідача 1 з проханням продовжити термін дії ВМД ВТЗ від 03.04.2006 р. №500060000/6/001726 у зв’язку з тим, що термін її дії закінчився, а ВТЗ перебувало за межами митної території України.
Таким, чином судом встановлено, що Позивач в порушення чинного законодавства звернувся до Відповідача 1 з проханням продовжити ВМД ВТЗ на місяць пізніше ніж це було необхідно було зробити згідно чинного законодавства. Також, Позивачем в порушення чинного законодавства, не було надано митному органу договір або його, належним чином завірену копію, про здійснення морських перевезень т/х «Дмірал Де Рібас» за межами України. В свою чергу, Позивачем було надано електронну копію, яка ніким не була завірена.
Дані твердження суду, підтверджувались поясненнями представників позивача в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Що стосується посилань представник позивача на протиправність дій Відповідача 1 щодо ненадання відповіді на лист Позивача від 02.04.2007 р. №18-Б/130, то судом дані посилання не приймаються до уваги, оскільки визнання дій Відповідача 1 щодо ненадання відповіді Позивачу не є предметом розгляду справи, та не доказує правомірність або безпідставність нарахування Відповідачем 1 Позивачу 180 291,27 грн. митного збору. Крім цього, представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що співробітниками митниці в усній формі надавалась відповідь на лист Позивача.
Також, суд оцінюючи посилання представника позивача на лист ДМСУ №11/4-15/8788-ЕП від 29.08.2007 р., як на такий, що визнає провину Відповідача 1 та рекомендує повернути митний збір Позивачу за перебування під митним контролем т/х «Адмірал Де Рібас», судом не приймається, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що Відповідач 1 діяв на підстав та в межах наданих йому прав, а 180 291,27 грн. митного збору стягнуті до Державного бюджету України внаслідок непрофесійних та недбалих дій робітників ДП «Одеський морський торгівельний порт», які виразили в наданні прохання продовжити ВМД ВТЗ з пропущенням строку та без наявності повного комплекту документів, як це передбачено чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь – яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при вчиненні дій та при прийнятті рішень, які оскаржує позивач, відповідачі діяли на підставі закону, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Крім того, згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, позивачем без поважних причин був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду з приводу оскарження дій відповідача, оскільки судом встановлено, що Позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів з листа Відповідача 1 від 05.11.2007 року (а.с.8).
В ході розгляду справи відповідачами було представлено суду належні докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову та правомірності вчинених дій та прийнятих рішень.
Керуючись ст.ст. 99,100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» до Південної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання перерахувати з Держбюджету 180 291,27 грн. незаконно нарахованого митного збору відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 09.02.2010 р.
Суддя С.О. Cтефанов