Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 473/1584/16-ц

провадження № 61-8101св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області НехимчукКирило Борисович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука Кирила Борисовича на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Локтіонової О. В., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

28 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, та заявами про його уточнення, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третьої особи - приватного нотаріуса Нехимчука К. Б., про визнання недійсним заповіту, складеного 19 червня 2015 року ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та заповіла належні їй чотири земельні ділянки відповідачам ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Позов обґрунтовувано тим, що волевиявлення спадкодавця не було вільним, а заповіт складено та посвідчено нотаріусом з численними порушеннями, а саме: заповіт заповідачем не підписаний, замість неї його підписала відповідач ОСОБА_4; заповіт посвідчено у присутності свідків, один з яких є родичем спадкоємців за заповітом; його прочитано уголос заповідачу, яка страждала вадами слуху; заповіт складено не у нотаріальній конторі, а за місце реєстрації заповідача, яка на час його складання проживала за іншою адресою, та в короткий проміжок часу між нотаріальними діями приватного нотаріуса, який їх вчинив у різних місцях, що через відстань між нотаріальною конторою та місцем проживання заповідача реально неможливо; в тексті заповіту відсутні обов'язкові складові щодо наявності підпису одного із свідків, та особи яка його підписала замість заповідача, крім пропису П.І.Б. такої особи.

Посилаючись на наявність іншого заповіту, складеного заповідачем на її користь у 2003 році, та вищенаведені обставини, просила визнати заповіт, складений у 2015 році, недійсним з підстав, які передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 1253, статями 1247, 1257 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2017 року у позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності порушень при складенні та посвідченні заповіту, а також можливість заповідача самостійно підписати цей заповіт.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано заповіт ОСОБА_8, складений 19 червня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К. Б. за реєстровим № 283 - недійсним. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 по 418,40 грн судового збору.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що крім похилого віку заповідача в оспорюваному заповіті приватним нотаріусом не зазначено фізичних вад або хвороб спадкодавця, які б заважали їй особисто прочитати та підписати заповіт; вказавши підставою не можливості власноручно підписати заповіт похилий вік заповідача, свідками при його посвідченні стали особи значно старші самого заповідача; текст заповіту зачитано особі, яка мала вади слуху; свідок ОСОБА_9 є рідною тіткою відповідачів - спадкоємців, а свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що не зачитувала заповіт уголос; сам факт посвідчення заповіту викликає сумнів, оскільки вчинення посвідчення заповіту (нотаріальної дії) поза межами нотаріальної контори за 20 хвилин робочого часу, зважаючи на відстань від місця проживання заповідача до нотаріальної контори, фактично є неможливим, водночас, у заповіті зазначено про його складення та посвідчення удома заповідача ОСОБА_8 за її місцем реєстрації, тоді як фактично вона мешкала за іншою адресою.

Суд апеляційної інстанції вказав, що при встановленні наявності у заповідача фізичних вад, через які б він не міг сам прочитати заповіт, суд першої інстанції безпідставно надав перевагу поясненням свідка лікаря-офтальмолога ОСОБА_11 щодо відсутності у заповідача змоги самостійно читати та підписувати документи через погіршення зору. Записами у медичній документації, а також висновками комісійної посмертної судово-медичної експертизи № 19-к від 10 квітня 2017 року (т. 2 а. с. 2-6) та № 2007 від 26 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 212-215) підтверджено, що в момент складання та посвідчення заповіту заповідач ОСОБА_8 могла особисто підписати заповіт, який, навпаки, не сприймала на слух, а тому передбачених законом підстав для підписання заповіту сторонньою особою замість заповідача не було.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що оскаржуваний заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, водночас зазначив, що оскільки нікчемність прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, цей заповіт має бути визнаний судом недійсним.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

08 лютого 2018 року до Верховного Суду від відповідача ОСОБА_6 надійшла касаційна скарга на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

23 лютого 2018 року до Верховного Суду від відповідача ОСОБА_5 надійшла касаційна скарга на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

23 лютого 2018 до Верховного Суду від третьої особи - приватного нотаріуса Нехимчука К. Б. надійшла касаційна скарга на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

20 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6; зупинено виконання постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи.

06 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5

15 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Нехимчука К. Б.

27 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників судової справи у складі колегії з п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційних скаргах відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми цивільного законодавства, надав неправильну оцінку доказам у справі. Є неправильним висновок суду апеляційної інстанції, що заповіт є недійсним з підстав, встановлених статтю 1253 ЦК України, оскільки:

- «тітка», у розумінні чинного законодавства, не є близьким родичом. ОСОБА_9 не є заінтересованою особою;

- умови та порядок вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори встановлено у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, які дотримані приватним нотаріусом при посвідченні спірного заповіту;

- те, що зазначена у заповіті адреса заповідача не співпадала із місцем її реєстрації, не суперечить частині шостій статті 29 ЦК України;

- висновок експерта від 10 квітня 2017 року № 19 не є належним доказом у справі, оскільки те, що ОСОБА_8 мала вади слуху, спростовується медичними документами та показами свідків. Цими документами навпаки підтверджено, що заповідач мала вади зору, внаслідок чого не могла прочитати текст заповіту, однак сприймала його на слух.

У касаційній скарзі приватного нотаріуса Нехимчука К. Б. зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, оскільки не було враховано, що посвідчення заповіту на дому проведено на запрошення заповідача у зв'язку з її похилим віком і вона внаслідок фізичної вади не могла особисто прочитати уголос текст заповіту та підписати його зміст. Посвідчення заповіту на дому проведено за запрошенням заповідача, виїзди для консультування, як і засвідчення заповіту проводилось за місцем реєстрації заповідача, відстань від місця нотаріальної контори до місця посвідчення заповіту складає 26 км, тому за наявності у Нахимчука К. Б. власного автомобіля є можливим проведення нотаріальної дії у короткий проміжок часу. Свідків для проведення посвідчення заповіту запрошено за рекомендацією нотаріуса, однак осіб, які стали свідками запропоновано заповідачем. Висновок експерта від 10 квітня 2017 року № 19 спростовано показаннями свідків, тому є неналежним доказом у справі і суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на нього.

Доводи позивача, викладені у запереченнях на касаційні скарги

Від позивача до Верховного Суду 21 березня 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6; 12 квітня 2018 року - відзив на касаційну скаргу; 12 квітня 2018 року - відзив на касаційну скаргу приватного нотаріуса Нехимчука К. Б.

У відзивах на касаційні скарги позивач з доводами відповідачів і третьої особи не погоджується, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, за результатами повно встановлених обставин та правильної оцінки доказів у справі. Просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У 2002 році після смерті чоловіка ОСОБА_8 продала свій будинок у с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області та переїхала жити в с. Вознесенське Вознесенського району Миколаївської області до позивач - ОСОБА_3 18 квітня 2003 року секретарем Воронівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області посвідчено заповіт за яким ОСОБА_8 усе своє майно заповіла позивачу ОСОБА_3

У 2004 році ОСОБА_8 повернулась до с. Воронівка. Фактично, з того ж 2004 року ОСОБА_8 постійно знаходилась під опікою ОСОБА_13, яка є рідною матір'ю відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

19 червня 2015 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповідала належні їй земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Нехимчуком К. Б. У зв'язку із похилим віком ОСОБА_8, яка не могла самостійно прочитати уголос та підписати текст заповіту, за її дорученням, у її присутності та у присутності нотаріуса, текст заповіту до його підписання зачитано уголос запрошеними свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_9, підписано ОСОБА_4

Згідно висновку комісійної посмертної судово-медичної експертизи від 10 квітня 2017 року (т. 2 а. с. 2-6) № 19-к, який ґрунтується на висновку експерта № 2007 від 26 грудня 2016 року (т. 1 а. с. 212-215) та медичних документів вада зору заповідача на момент складання оспорюваного заповіту не перешкоджала заповідачу ОСОБА_8 самостійно читати та підписувати документи, однак вада слуху (яка не підлягала корекції слуховим апаратом) не дозволяла повністю сприймати на слух зміст інформації, що промовляється іншими особами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Порядок спадкування за заповітом регламентується Главою 85 Книги шостої ЦК України.

Право на заповіт, відповідно статті 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).

Згідно з абзацом 3 частини другої статті 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Свідками, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України, не можуть бути члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (частина п'ята статті 1253 ЦК України).

За змістом пунктів 3-8 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), передбачено, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинен бути сурдоперекладач.

Відповідно до пункту 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій, якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

У статті 1257 ЦК України встановлено спеціальні підстави для нікчемних та оспорюваних заповітів, тому на недійсні заповіти не поширюється загальне правило про підставу недійсності правочину, закріплені в частині першій статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України, нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення Порядку вчинення нотаріальних дій на спірному заповіті міститься лише посилання на похилий вік заповідача без посилання на фізичні вади заповідача, які б перешкоджали її самостійно підписати заповіт; у заповіті зазначено, що його складено та посвідчено вдома заповідача ОСОБА_8 за адресою її реєстрації, тоді як фактично вона постійно мешкала у АДРЕСА_1 (а. с. 93, Т. 1); заповідач могла в момент складення та посвідчення заповіту розрізняти його текст і особисто його підписати, тоді як через вади слуху була позбавлена можливості сприймати прочитаний її текст. З огляду на вказані обставини суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення порядку його посвідчення.

Правильність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених законом підстав для підписання заповіту замість заповідача іншою особою, що є порушення вимог щодо його форми підтверджено встановленими обставинами.

Оскільки частиною першою статті 1257 ЦК України встановлено нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, Верховний Суд зауважує, що висновок суду апеляційної інстанції про недійсність заповіту, з тих підстав, що його нікчемність прямо не встановлена законом, не відповідає вказаній нормі права, отже суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив норму матеріального права.

Нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (стаття 1257 ЦК України). Тому відсутні підстави визнати заповіт, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо форми та порядку посвідчення, недійсним.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука К. Б. стосовно безпідставного посилання суду апеляційної інстанції як на доказ наявності у заповідача ОСОБА_8 вад слуху, а не зору, на висновок судової експертизи від 10 квітня 2017 року № 19 Верховний Суд відхиляє, оскільки статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції перевіряє законність оскаржуваного судового рішення на підставі вже встановлених обставин і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення вимог щодо форми складення та порядку посвідчення оскаржуваного заповіту, а саме підписання заповіту не заповідачем, а іншою особою без передбачених законом підстав, порушення порядку посвідчення спірного заповіту, тому інші доводи касаційних скарг Верховний Суд відхиляє, як такі, що не впливають на результат розгляду справи, оскільки не мають правового значення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Верховним Судом з'ясовано, що внаслідок неправильного встановлення та оцінки обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність доводів позивача щодо порушення форми та порядку посвідчення спірного заповіту. Суд апеляційної інстанції, натомість, внаслідок неправильного застосування частини другої статті 1247, частини третьої статті 1248, частини першої статті 1257 ЦК України, дійшов помилкового висновку про його недійсність з тих підстав, що законом за встановлені порушення прямо не передбачено нікчемність такого правочину.

З огляду на викладене та керуючись частиною третьою статті 400 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові про визнання недійсним заповіту зважаючи на його нікчемність.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області НехимчукаКирила Борисовича задовольнити частково.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирило Борисович про визнання заповіту недійсним відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик