Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #77792624

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Справа№ 910/12043/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Козир Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-

збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 (повний текст складено 07.12.2018)

у справі №910/12043/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 33 458,40 грн.


ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі за текстом - відповідач) 33 458,40 грн. штрафу, нарахованого відповідачу на підставі ст.116 Статуту залізниць України, за порушення термінів доставки вантажів накладною, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкрито провадження у справі №910/12043/18 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов просив суд відмовити у позові, зазначаючи про те, що позивачем неправильно розраховано штраф, оскільки здійснено розрахунок як для маршрутних відправок з терміном - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км, тоді як необхідно було застосовувати розрахунок з термінами - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, як для вагонних відправок. Також відповідач надав власний розрахунок, згідно з яким прострочення термінів доставки вантажу складає 1 добу і за вказане порушення нормами ст. 116 Статуту залізниць України не передбачено нарахування штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі №910/12043/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що у даному випадку необхідно здійснювати розрахунок заявленого до стягнення штрафу, виходячи із вантажної швидкості - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, у зв'язку з чим здійснивши власний перерахунок термінів доставки вантажу за накладною №41566563 судом встановлено, що прострочення доставки вантажу за вказаною накладною становить 1 день. При цьому штраф, встановлений ст. 116 Статуту залізниць, на яку посилається позивач, застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби і більше, а у разі, якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби, то підстави для нарахування вищевказаного штрафу відсутні. При цьому суд зазначив про безпідставність посилання позивача на умови укладеного між сторонами договору, як на підставу визначення ваги та довжини маршруту, оскільки названі показники визначається відповідно до умов Плану формування поїздів, а не умовами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії. До того ж, укладений між сторонами договір не містить погоджень стосовно того, що вагони надаються саме за маршрутним відправленням, як зазначає позивач.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі №910/12043/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, позивач наголошував на тому, що спірна відправка має ознаки прямого маршруту, оскільки здійснено відправку вантажу одного найменування, від одного відправника, з однієї станції відправлення до однієї станції призначення та одному одержувачу. Накладна №41566563 повністю відповідає вимогам до маршрутної відправки і відповідач прийняв накладну до перевезення без жодних зауважень, а тому є всі підстави вважати відправку маршрутною. Також позивач зазначав про безпідставність посилання відповідача на план формування поїздів, оскільки правовідносини формування відповідної відправки регулюються саме договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії і висновок місцевого господарського суду в цій частині є неправильним.

Відповідач у відзиві заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про те, що місцевим господарським судом було вірно з'ясовано обставини, які стосуються суті спору, а також вірно застосовано норми чинного законодавства. Натомість позивачем як у позові, так і в апеляційній скарзі не доведено наявності правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі №910/12043/18 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, наявні у справі матеріали та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

15.02.2018 між відповідачем, як перевізником, та позивачем, як замовником, укладено договір №10171/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі за текстом - Договір), предметом якого (п.п.1.1, 1.3) є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою. Надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

В п.12.1 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту одностороннього підписання його замовником в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018.

У травні 2018 року позивач відправив залізницею на станцію призначення Жовті Води ІІ на адресу одержувача - ДП "Схід ГЗК" вантаж (руду поліметалічну) у 44 вагонах згідно із відомістю вагонів, про що було оформлено залізничну накладну №41566563.

Позивач в претензії №18/4634 від 25.05.2018 повідомив відповідача про те, що доставка вантажу за вищевказаною накладною мала бути здійснена до 24-ї години 10.05.2018, але фактично здійснена о 15:30 год. 13.05.2018, у зв'язку з чим позивачем було здійснено нарахування штрафу у сумі 33 902,28 грн., який має сплатити відповідач.

Відповідач у листі МКРП 12/18-46 від 27.06.2018 відхилив претензію позивача, вказавши про невірно здійснений розрахунок термінів доставки вантажу.

Спір у даній справі стосується з'ясування питання про дотримання відповідачем термінів доставки вантажів за вищевказаною накладною та, як наслідок, встановлення наявності або відсутності підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ст. 116 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За змістом ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 6, 525, 526, 530, 627-629 ЦК України, укладений договір є підставою виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, які підлягають виконанню належним чином у порядку і строки, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та які є обов'язковими для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, за винятком випадків, передбачених договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 919, 920 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з визначенням, наведеним у Статуті залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

В ст. 41 Статуту залізниць України визначено, що терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Норми ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначають відповідальність перевізників та вантажовідправників, а положення ст. 116 Статуту залізниць України встановлюють розмір штрафу, який підлягає сплаті одержувачу за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, у розмірі, який обчислюється у відсотковому відношенні до провізної плати в залежності від тривалості прострочення (кількості діб прострочення).

Як уже зазначалося вище, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач нарахував відповідачу штраф за порушення строків доставки вантажу за накладною №41566563, з огляду на те, що відповідно до п.1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. ст. 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок.

Натомість відповідач наполягає на тому, що у даному випадку розрахунковий термін доставки вантажу має вираховуватись за кожні 200 км. як для вагонних відправок, а тому підстави для нарахування штрафу відсутні.

З цього приводу судом було з'ясовано, що відповідно до п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу (ст. ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі за текстом - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. У разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць". Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.п.2.9, 2.10 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542 , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

В Додатку №3 до названих Правил наведено пояснення щодо заповнення накладної, згідно з якими у графі 29 "Відправка" у відповідному місці проставляється позначка "х" відправником.

З наявної в матеріалах справи залізничної накладної №41566563 вбачається, що вантаж прийнято відповідачем до перевезення 08.05.2018, доставлено на станцію призначення Жовті Води ІІ 13.05.2018. В графі 29 накладної наявна позначка про здійснення відправки «групова/маршрутна».

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, виходячи зі змісту п.2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, а також п.п.1, 2, 4-7 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, для визначення відправки як "маршрутної" вантажовідправник, попередньо узгодивши з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів, повинен здати до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, про що буде зроблена відповідна відмітка в залізничній накладній з переліком вагонів, що увійшли до складу поїзда, завантажених призначенням на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення (за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях).

З наявного в матеріалах справи Плану формування поїздів на 2017-2018 рік за відправками зі станції Капустине Одеської залізниці на станцію Жовті Води Придніпровської залізниці вбачається, що вага та довжина маршруту руди становить 60 вагонів - 4600 т., натомість позивач надав для перевезення 44 вагони масою 3039 т., що не відповідає встановленій нормі за планом формування поїздів, у зв'язку з чим спірне перевезення не може розглядатись як маршрутна відправка. Тобто, у даному випадку залізницею здійснювалось перевезення вантажів за накладною №41566563 груповою відправкою, яка є менше довжини маршруту, визначеному в плані формування поїздів зі станції Капустине, і щодо групової відправки Правила обчислення термінів доставки вантажів не встановлюють окремих, відмінних від вагонних, термінів доставки.

Заперечення позивача з цього приводу, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищевказаного.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що визначення терміну доставки за груповою відправкою має розраховуватися, виходячи зі швидкості, встановленої як для вагонної відправки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, а не як для відправки маршрутної - одна доба на кожні повні та неповні 320 км, оскільки рух поїзда за останньою вказаною швидкістю обумовлений низкою обставин, таких як формування поїзду одним відправником, призначення вантажу одному одержувачу на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, однак за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях, що, в свою чергу, зумовлює мінімальну кількість операцій з вагонами, починаючи від часу прийняття їх до перевезення на станції відправлення та видачі вантажоодержувачеві на станції призначення, та, відповідно, свідчить про можливість проходження вантажу зі швидкістю 320 км за добу, тоді як при формуванні поїзду різними відправниками з призначенням на різні станції і різним одержувачам, вказані умови відсутні.

За результатами проведення перерахунку термінів доставки вантажу за накладною №41566563, виходячи із вантажної швидкості (одна доба на кожні повні та неповні 200 км), судом встановлено, що прострочення доставки вантажу за вказаною накладною становить 1 день.

Натомість нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту залізниць України штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що правовідносини формування відповідної відправки регулюються Договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії Смолінська шахта ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" від 01.02.2015, а не Планом формування поїздів, наданих на підтвердження здійснення саме маршрутного відправлення, є непереконливими, оскільки названим договором погоджено умови користування під'їзною колією, яка частково належить власнику та частково залізниці та визначено максимальну кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику, але договір не містять погодження щодо надання вагонів саме за маршрутним відправленням. До того ж, Правилами перевезення вантажів маршрутами відправника визначено, що маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів, а у виняткових випадках допускається відхилення від установлених норм у бік зменшення довжини маршруту не більше ніж на один вагон. Тобто, вага та довжина маршруту визначається саме відповідно до умов Плану формування поїздів, а не умовами Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, вони є аналогічним тим доводам, які наводилися під час розгляду справи судом першої інстанції і розглянуті ним. При цьому колегією суддів враховано, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі №910/12043/18 залишити без змін.

3. Справу №910/12043/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 19.03.2019.


Головуючий суддя Г.П. Коробенко


Судді А.І. Тищенко


Т.П. Козир




  • Номер:
  • Опис: про стягнення 33 458,40 грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/12043/18
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Коробенко Г.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до апеляційного суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 11.09.2018
  • Дата етапу: 09.01.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація