ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-1173/10/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Мричко Н.І.
при секретарі судового засідання Якимець О.І.
з участю представника позивача Лісогора А.Ю.
відповідача ОСОБА_2
та перекладача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Молдови ОСОБА_2 про примусове видворення за межі території України ,-
встановив :
Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України 09 лютого 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить постановити рішення про затримання відповідача на термін, необхідний для видворення в примусовому порядку до шести місяців з метою підготовки документів на примусове видворення, з утриманням в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україна та примусово видворити відповідача за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог покликається на порушення відповідачем встановленого порядку в?їзду в Україну та перетину державного кордону з Республіки Молдова в Україну так як у його закордонному паспорті поставлений штамп про «Заборону в?їзду в Україну» терміном на 5 років від 05 січня 2010 року, у зв’язку з чим відповідач незаконно перебуває на території України.
За клопотанням позивача на підставі ч. 3 ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України справа допущена до невідкладеного розгляду, судовий розгляд справи призначено на 11 люте 2010 року
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, проти його видворення з території України не заперечував.
Заслухавши доводи представника позивача, пояснення відповідача, з’ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення мотивуючи це наступним.
Як вбачається із протоколу про адміністративне затримання від 25 січня 2010 року, складеного заступником начальника відділення ІПС ВПС «Рава-Руська» старшим лейтенантом Дідичом О.Р., громадянина Республіки Молдова – ОСОБА_2, 25 січня 2010 року о 22 год. 15 хв. затримано під час спроби незаконного перетину державного кордону із України в Польщу поза пунктами пропуску через державний кордон та був затриманий на відстані 30 метрів від лінії державного кордону на напрямку 646 прикордонного знаку, територія Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З пояснення затриманого вбачається, що незаконний перетин державного кордону України був здійснений ним у зв?язку із пошуком тимчасового працевлаштування в країнах Західної Європи. Ці ж свої пояснення відповідач підтвердив у судовому засіданні.
Згідно Постанови Жовківського районного суду Львівської області від 26.02.2010 р. у адміністративній справі № 3-286/2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 203 ч.1, 204 -1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб.
09 лютого 2010 року начальником Львівського прикордонного загону прийнято рішення про добровільне видворення ОСОБА_2 за межі України та зобов?язано його покинути територію України до 11 лютого 2010 року. Відповідач з цим рішенням ознайомився, про що свідчить його підпис на документі, однак можливості виконати рішення не має у зв?язку з відсутністю коштів на оплату проїзду.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04 лютого 1994 року за № 3929-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.
У відповідності до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України.
Згідно ч. 2 ст. 32 вищезазначеного Закону, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 32 вказаного Закону, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно п. 44 Постанови КМУ «Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію» № 1074 від 29 грудня 1995 року та ч. 3 ст. 32 Закону України № 3929-ХІІ від 04 лютого 1994 року, іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 «Про затвердження типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» та Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 жовтня 2007 року №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2007 року за № 1268/14535, суд вважає, що підлягають до задоволення позовні вимоги позивача.
Р еалізуючи свої права та свободи, відповідач міг у встановленому порядку іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Однак, знаючи про можливість легально в’їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, чим грубо порушив вимоги ст. 25 та ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Таким чином, суд не знайшов достатніх підстав вважати, що відповідач добровільно виконає рішення про видворення в добровільному порядку, у зв?язку із тим, що у такого відсутні кошти для повернення на Батьківщину, відсутні родинні зв?язки на території України, власне житло, постійні джерела для існування, а тому на переконання суду вимоги позивача про примусове видворення відповідача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Продовжити термін утримання громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін необхідний для видворення в примусовому порядку до шести місяців з метою підготовки документів на примусове видворення, з утриманням в пункті тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 12 лютого 2010 року.
Суддя: Мричко Н.І.