П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 688/2940/16-ц

Провадження № 14-76цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЛященкоН. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівське райагропроменерго» на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 19 травня 2017 року (суддя Огороднік І. В.) та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 31 липня 2017 року (судді Корніюк А. П., П'єнта І. В., Талалай О. І.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівське райагропроменерго» до виконавчого комітету Шепетівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про скасування рішень та розпоряджень міської ради,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шепетівське райагропроменерго» (далі - ТОВ «Шепетівське райагропроменерго») звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Шепетівської міської ради (далі - Виконком та Міськрада відповідно), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про скасування рішень та розпоряджень Міськради.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13 серпня 1998 року Державною приймальною комісією про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта прийнято в експлуатацію першу групу (40 квартир) 58-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт, який затверджений рішенням Виконкому від 19 серпня 1998 року № 223.

Рішенням Виконкому від 12 вересня 1998 року № 258 вирішено оформити право власності та видати свідоцтва про право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (далі - квартира АДРЕСА_1 та квартира 28) ТОВ «Шепетівське райагропроменерго», яке приймало дольову участь у будівництві першої черги (40 квартир) 58-квартирного будинку.

Позивач указує, що у нього виникло право власності на зазначені квартири з вересня 1998 року, однак рішенням Виконкому від 15 жовтня 1998 року № 281 задоволено клопотання керівництва Шепетівського МРВ УМВС України в Хмельницькій області і надано квартирі АДРЕСА_1 статус службової та видано ордер на вселення в неї сім'ї ОСОБА_8 (далі - рішення № 281).

Вказане рішення позивач вважає незаконним, оскільки спірна квартира на час прийняття рішення Виконкому перебувала не у віданні Шепетівського МРВ УМВС України в Хмельницькій області, а у власності ТОВ «Шепетівське райагропроменерго».

17 січня 2000 року розпорядженням Виконкому № 8 вказану квартиру передано у приватну власність ОСОБА_8 (далі - розпорядження № 8) та видано йому свідоцтво про право власності на житло.

З травня 2009 року власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2009 року є ОСОБА_7

Рішенням Виконкому від 21 грудня 2001 року № 277 затверджено спільне рішення адміністрації та профкому Шепетівської міжрайонної прокуратури про розподіл квартири та АДРЕСА_2 слідчому ОСОБА_4. на сім'ю із чотирьох чоловік (далі - рішення № 277), хоч зазначена квартира перебувала не у віданні Шепетівської міжрайонної прокуратури в Хмельницькій області, а у власності позивача.

Розпорядженням Виконкому від 13 грудня 2006 року № 277 передано спірну квартиру у приватну власність ОСОБА_3 (далі - розпорядження № 277) та 19 січня 2007 року видано свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Позивач посилався на те, що оспорюваними рішеннями порушено його право власності на спірні квартири, а тому просив суд скасувати: рішення № 281 та № 277; розпорядження № 8 та № 277; записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 6615 в книзі 49, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27299955, та за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 права власності на квартиру 28, номер запису про право власності 6615 в книзі 49, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17546699.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року в задоволенні позову ТОВ «Шепетівське райагромпроменерго» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач пропустив позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем та третіми особами.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 31 липня 2017 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що за суб'єктним складом сторін у справі та характером спірних правовідносин справа належить до юрисдикції господарського суду.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Шепетівське райагромпроменерго» просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвала апеляційного суду є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. Справа не підвідомча господарським судам, оскільки відповідно до частини першої статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Постановленою апеляційним судом ухвалою про закриття провадження у справі порушено конституційне право товариства на судовий захист.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 23 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, відповідно до вимог статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими керувались суди і які були чинними на час ухвалення судових рішень першої та апеляційної інстанцій, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Аналогічна норма міститься й у статтях 2, 20 ГПК України у чинній редакції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Стаття 4 ГПК України в чинній редакції передбачає право юридичної особи на звернення до господарського суду.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Разом з тим стаття 15 ЦПК України, якою керувались суди і яка була чинною на час ухвалення судових рішень першої та апеляційної інстанцій, передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України у чинній редакції.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Захист права власності на майно, речового права на чуже майно регулюється цивільним законодавством. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України (стаття 396 цього Кодексу), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією зі сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

У справі, яка переглядається, ТОВ «Шепетівське райагропроменерго» пред'явило вимогу до Виконкому про скасування рішень та розпоряджень Міськради, які порушують його право власності на спірні квартири, а також вимогу про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності фізичних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5) на спірні квартири.

Фактично позивач оспорює право зазначених фізичних осіб на спірні квартири.

Сам факт, що фізичні особи залучені третіми особами, а не відповідачами, не змінює характеру спору, суті правовідносин та юрисдикції спору.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір належить до компетенції господарських судів, та не перевірив законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівське райагропроменерго» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 31 липня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач   Н. П. Лященко

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко