Справа № 2-108/2010 р.

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 р.                                                                                Біляївський районний суд        

                                                                                                               Одеської області

В складі головуючого –судді Андреєва Е.О.

при секретарі Довженко І.С.

   розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м.Біляївка позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 « про стягнення майнової і моральної шкоди «,  суд -  

В С Т А Н О В И В:

   Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що на початку березня 2008 року відповідачка ОСОБА_2 запропонувала йому  купити в неї квартиру АДРЕСА_1, з умовою, що він проведе заміну труб води і каналізації в квартирі, так як через їх несправність відповідачка заливала сусідів з першого поверху. Він погодився на пропозицію відповідачки і в квітні-травні 2008 року провів ремонтні роботи в квартирі, купивши будівельні матеріали за власний рахунок, витративши 659 грн.20 коп.

   Крім того, відповідачка попросила його проводити оплату комунальних послуг, на що він також погодився сплативши з квітня по липень 2008 року 432 грн.35 коп. власних коштів. В червні 2008 року ОСОБА_2 заявила йому, що дала своєму синові ОСОБА_3 генеральне доручення на продаж її квартири, після чого почала уникати з ним зустрічей. В вересня 2008 року він зустрівся з ОСОБА_3 , який заявив йому, що не збирається продавати квартиру і відшкодовувати йому витрачені кошти за ремонті роботи та сплачені комунальні послуги. Посилаючись на те, що відповідачі його обманули, в результаті чого він отримав нервовий стрес та втратив спокій, позивач звернувся  до суду з вимогами про стягнення з відповідачів завданої йому майнової шкоди в сумі 1091,55 грн. та моральної шкоди в сумі 150000 грн.

  В своїй заяві, надісланій на адресу суду, позивач наполягав на задоволенні позову та просив розглянути справу за його відсутності.

  Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позов не визнали, пояснивши, що вони мають квартиру  АДРЕСА_2. В 2008 році,  сусід з верхнього поверху ОСОБА_1 затопив їх квартиру , після чого погодився зробити в ній ремонт за власний кошт, а також здійснити заміну труб води та каналізації. Ніякої домовленості між ними щодо продажу квартири не було. За проханням відповідачки ОСОБА_2 позивач також здійснив декілька платежів за комунальні послуги, але кошти на їх оплату давав її син ОСОБА_3 Позивач почав затягувати з ремонтом, а згодом став пред`являти до них претензії щодо продажу квартири і вимагати від ОСОБА_2, яка в той час зловживала спиртним, підписати договір купівлі-продажу квартири. Заявлені вимоги вони вважають повністю безпідставними, так як ремонт в квартирі позивач робив за власним бажанням через те, що за його вини було затоплено їх квартиру.  

   Допитані в порядку судового доручення свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 засвідчили, що матеріали для ремонту труб води та каналізації  в квартирі АДРЕСА_2 придбав позивач за власний рахунок.

   Вислухавши пояснення відповідачів, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

    Обгрнутовуючи свої вимоги до суду, позивач зазначив, що здійснив в квартирі АДРЕСА_3 ремонт труб води та каналізації за власний кошт , а також здійснював оплату комунальних послуг через те, що домовився з відповідачкою ОСОБА_2 про продаж йому вказаної квартири. Однак, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин щодо існування між сторонами будь-яких домовленостей відносно купівлі-продажу квартири , позивач суду не надав. В свою чергу , відповідачі , заперечуючи проти позову, зазначили, що позивач є їх сусідом з верхнього поверху, який затопив їх квартиру, а потім за власний кошт запропонував їм здійснити ремонт в квартирі з заміною водних та каналізаційних труб. Із пояснень відповідачів також вбачається, що вони декілька разів передавали позивачу кошти на оплату комунальних послуг, так як вони постійно не проживають у м.Львів, після чого він сплачував комунальні послуги за їх рахунком. Однак, жодних домовленостей між ним щодо купівлі-продажу квартири не було.

    На думку суду, сама по собі наявність у позивача  чеків та квитанцій про придбання матеріалів і оплату комунальних послуг, не можуть свідчити про існування між сторонами будь-яких домовленостей щодо придбання квартири та проведення в ній ремонтних робіт.

     З рахуванням наведеного  заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачів майнової шкоди не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому суд вважає їх безпідставними.

   Суд також вважає, що не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 150000 грн., так як вони є похідними від вимог щодо стягнення майнової шкоди. Окрім того, позивач не надав також суду жодного доказу, які б підтверджували, що в результаті неправомірних дій та за вини відповідачів, йому були завдані будь-які моральні страждання і переживання.

   Керуючись ст.ст.1166,1167 ЦК України , ст.ст.10,11,60,212-215,218 ЦПК України , суд-

В И Р І Ш ИВ :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 « про стягнення майнової і моральної шкоди « відмовити повністю.    

  Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення, з наступним поданням після цього на протязі 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

     Суддя Біляївського районного суду                                                                    Е.О.Андреєв