АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/477/19Головуючий по 1 інстанції - Демчик Р.В.

Категорія: 311000000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Храпка В.Д.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинку» Черкаської міської ради на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2019 року (повний текст судового рішення складено 31 січня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинку» Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що займає посаду начальника юридичного відділу комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради.

Вказує, що 13 листопада 2017 року за його заявою, наказом КП «Придніпровська СУБ» за підписом директора Бінусової М.К., йому було встановлено неповний робочий день тривалістю 4 години.

06 червня 2018 року, за заявою позивача, наказом КП «Придніпровська СУБ» за підписом голови комісії з припинення комунальних підприємств «Соснівська СУБ», «Придніпровська СУБ», СУБ «Митниця» КП «Міська служба утримання будинків» ОСОБА_5 йому було встановлено повний робочий день тривалістю 8 годин. Оплату праці здійснювати пропорційно відпрацьованому часу.

05 вересня 2018 року позивачем було отримано розрахунковий лист про нараховану заробітну плату за серпень 2018 року. В графі «оклад/тариф» зазначена сума коштів в розмірі 5042, 14 грн. Згідно затвердженого штатного розкладу розмір заробітної плати начальника юридичного відділу становить 10084, 28 грн.

Таким чином, директором КП «Придніпровська СУБ» Бінусовою М.К. вчинено порушення вимог статей 21, 22, 29 Закону України «Про оплату праці», ст. 97 КЗпП України, в частині одностороннього зменшення заробітної плати позивача на 50%.

Крім того, позивач вважає, що внаслідок невиплати в повному обсязі заробітної плати йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 5000 грн.

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 подав заяву про зменшення позовних вимог, яку мотивував тим, що в ході інспекційного відвідування Управління Держпраці у Черкаській області, йому відповідачем донараховано заробітну плату за серпень 2018 року за фактично відпрацьований час, з подальшою виплатою.

На підставі викладеного ОСОБА_3 просив суд стягнути з КП «Придніпровська СУБ» на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн та сплачений судовий збір в розмірі 704, 80 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Придніпровська СУБ» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3000 грн та сплачений судовий збір в сумі 704, 80 грн, а всього: 3 704, 80 грн.

В мотивування рішення судом зазначено, що позивачу була спричинена моральна шкода бездіяльністю відповідача, яка полягала у несвоєчасній виплаті йому належних сум заробітної плати. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, у тому числі тривалість порушення прав позивача, характер порушення прав позивача, характер та обсяг душевних страждань, втрату нормальних життєвих зв'язків, здійснення додаткових зусиль для організації власного життя, зусиль, вжитих для відновлення порушених прав, а також принцип розумності та справедливості.

В апеляційній скарзі КП «Придніпровська СУБ» вказує, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, а тому просило апеляційний суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що в рішенні суду відсутнє будь-яке посилання на будь-який письмовий документ, яким би належним чином обґрунтовувалося стягнення моральної шкоди на користь позивача.

Крім того, судом не надано оцінки укладеним цивільно-правовим угодам між ОСОБА_3 та Департаментом Житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради у відповідності до яких по актам здавання-приймання виконаних робіт сплачено міською радою ОСОБА_3 кошти як виконавцю на суму 48550 грн, що спростовує твердження позивача про необхідність пошуку додаткових коштів.

Також відсутня сукупність всіх фактів за наявності яких у відповідності до статті 237-1 КЗпП України можливе відшкодування моральної шкоди позивачу. В рішенні не зазначено в чому саме полягали душевні страждання ОСОБА_3 та які саме зусилля були ним здійсненні для організації власного життя.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що рішення суду відповідає вимогам процесуального кодексу України, а доводи апеляційної скарги жодним чином висновків суду не спростовують, та більше того не стосуються предмету спору. Стверджує, що відповідачем здійснено виплату частини належної йому заробітної плати з порушенням строків, а відповідно відповідачем визнано порушення в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 працює в КП «Придніпровська СУБ» на посаді начальника юридичного відділу.

Згідно штатного розкладу керівних працівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців КП «Придніпровська СУБ» з 01 липня 2018 року місячний оклад начальника юридичного відділу становить 10 084, 28 грн.

Відповідно до наказу №161-к/п від 06 серпня 2018 року ОСОБА_3 встановлено повний робочий день тривалістю 8 годин. Оплату праці здійснювати пропорційно відпрацьованому часу.

Разом з тим, заробітну плату за серпень 2018 року позивачу нараховано за посадовим окладом у розмірі 5042, 14 грн.

Відповідно до листа Управління Держпраці у Черкаській області від 26.09.2018 року за №К-704/14-01/6368 було встановлено порушення при видачі наказу від 06.08.2018 року №191, про використання у роботі наказу від 10.11.2017 року №183-к/з, в якому ОСОБА_3 встановлено неповний робочий день тривалістю чотири години. Порушення полягали у неповідомленні роботодавцем працівника за два місяці про зміну умов праці в бік погіршення. У ході інспекційного відвідування ОСОБА_3 донарахована заробітна плата за серпень 2018 року за фактично відпрацьований час. Згідно наданих підприємством документів: табелів обліку робочого часу, відомостей нарахування та виплати заробітної плати, частину заробітної плати за серпень 2018 року позивачу виплачено 21 вересня 2018 року чим порушено вимоги частин 1, 2 ст. 115 КЗпП України, частину 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до статті 115 КЗпП України, яка узгоджується із статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до пунктів 4.1.9., 4.1.12 колективного договору на 2017-2020 роки КП «Придніпровська СУБ» передбачено здійснювати виплату заробітної плати працівникам: два рази на місяць у робочі дні через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; у наступні терміни: за першу половину місяця (у розмірі не менше 50% посадового окладу, тарифної ставки за фактично відпрацьований час) - не пізніше 23 числа місяця, за який нараховується зарплата, кінцевий розрахунок не пізніше - 7 числа наступного місяця. Якщо 7 число наступного місяця припадає на святковий або вихідний день, остаточну оплату проводити до свята чи вихідного. Не допускати заборгованості з заробітної плати. У разі її наявності працівникам надаються щомісяця витяги з розрахункової відомості (особового рахунка) із заробітної плати з даними про дату утворення і розміри заборгованості та розміри нарахованої компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем за серпень 2018 року відповідачем здійснено 21 вересня 2018 року, тобто з порушенням строків передбачених чинними нормами трудового законодавства та колективного договору підприємства. Крім того, факт виплати заробітної плати у визначеному розмірі свідчить про визнання підприємством порушення прав позивача в частині оплати праці.

Звертаючись до суду із даним позовом та обґрунтовуючи вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_3 зазначив, що на його утриманні перебуває дружина, яка на даний момент не працює та перебуває на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості, а також двоє неповнолітніх дітей. Крім того, ним зазначено про наявність кредитних зобов'язань перед фінансовими установами, за якими йому необхідно сплачувати обов'язкові платежі. Наслідками невиплати йому заробітної плати в повному обсязі стали тяжкі душевні хвилювання у зв'язку з необхідністю пошуку додаткових коштів.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення позовних вимог про відшкодування заробітної плати на користь працівника за час не проведення вчасного розрахунку по заробітній платі.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, розрахунок по заробітній платі проведений підприємством з позивачем після його звернення з даним позовом, а саме 21 вересня 2018 року, що в свою чергу слугувало підставою для зменшення ним позовних вимог в цій частині.

Встановивши факт порушення трудових прав позивача у зв'язку з невиплатою заробітної плати в повному обсязі, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини призвели до вимушених змін у його життєвих стосунках і такі дії підприємства є втручанням у право на майно, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Посилання відповідача на укладені між ОСОБА_3 та Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради цивільно-правові угоди від 02.01.2018 року, 01.02.2018, 01.05.2018 року, 01.07.2018 року, 15.08.2018 року, по яким згідно актів здавання-приймання виконаних робіт позивачу сплачено 48 550, 00 грн, а тому заробітна плата в КП «Придніпровська СУБ» не є єдиним джерелом доходів позивача в цей період, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Вказане не звільняє роботодавця від обов'язку вчасно сплачувати працівникові заробітну плату в незалежності від наявності в нього іншого джерела доходу, а тому зазначені доводи відповідача не свідчить про відсутність завдання позивачу моральної шкоди.

Інші аргументи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

Встановивши, що позивачу заподіяно моральної шкоди, суд першої інстанції, з врахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинку» Черкаської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: