Справа № 425/1652/18

Провадження № 22-ц/810/139/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2019 року, березня місяця, 13-го дня, Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Гаврилюка В.К., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 січня 2019 року у цивільній справі (№ 425/1652/18 суддя І інстанції - Романовський Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовною заявою до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю. В обґрунтування позову зазначила, що її дід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав кооперативну квартиру АДРЕСА_1 та в 1986 році сплатив за неї пайові внески до кооперативу «Кольський», однак право власності не зареєстрував. Позивач, її чоловік, син, зареєструвалися у вказаній квартирі та після смерті діда продовжували мешкати у вказаній квартирі та користуватися нею. У 2017 році ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначену квартиру, однак їй було відмовлено, оскільки спадкодавець не зареєстрував право власності на вказану квартиру. Оскільки право власності на дану квартиру виникло у ОСОБА_2 з моменту повної виплати пайового внеску, а на момент виникнення такого права, законодавство не вимагало проведення державної реєстрації, та оскільки спадщина відкрилася у 1993 році, тобто на час дії Цивільного Кодексу Української РСР в редакції чинній станом на 18.07.1963 року, то позивач, як онука спадкодавця за життя своєї матері не віднесена до кола спадкоємців та не мала права оформити спадщину. Просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, за набувальною власністю.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності на квартиру за набувальною власністю було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 січня 2019 року та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити їх повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту (а.с.7-9, 82-83). 25.05.1946 року народилася ОСОБА_3, батьками якої є: ОСОБА_2, ОСОБА_4, та яка 03.12.1966 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на «ОСОБА_4», що підтверджується копією свідоцтва про народження від 28.05.1946 року, Серія НОМЕР_6, копією свідоцтва про шлюб від 03.12.1966 року, відповідний запис № 234, Серія НОМЕР_5(а.с.17-18, 84). 11.07.1972 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_1 та змінила прізвище на «ОСОБА_3», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 11.07.1979 року, відповідний запис № 75, Серія НОМЕР_4, та копією паспорту (а.с.19, 83 - зворот, 85). 17.12.1973 року ОСОБА_8, яка є донькою ОСОБА_3, удочерена ОСОБА_10, у зв'язку з чим стала ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про усиновлення від 17.12.1973 року, відповідний запис № 28, Серія НОМЕР_1, свідоцтвом про народження від 17.12.1973 року, відповідний запис № 146, Серія НОМЕР_3 (а.с.20, 21, 84-зворот). 06.05.1988 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_11, змінивши прізвище на «ОСОБА_1», та який було розірвано 17.06.1997 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 02.11.2017 року № 00018961227, свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17.06.1997 року, відповідний запис № 212, Серія НОМЕР_2 (а.с.22-23). ОСОБА_2 01.07.1986 року сплатив до кооперативу «Кольський» останній внесок за квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 4 740 руб. (загальна вартість пайових внесків - 17 612,04 грн.), вартість якої станом на 21.12.2017 року становить 104 100, 00 грн., що підтверджується довідкою, наданою 01.07.1986 року кооперативом «Кольський», відповіддю Комунального підприємства ЖЕК-1 Рубіжанської міської ради від 10.01.2018 року № 8, звітом про оцінку майна № N 21122017-003 від 21.12.2017 року (а.с.11-12, 24-37). Згідно відповіді архівного відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.12.2017 року № 72, документи підтверджуючи діяльність, реорганізацію, припинення діяльності житлово-будівельного кооперативу «Кольський» на збереженні в архівному відділі відсутні (а.с.13). Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_2, його онука ОСОБА_1 20.11.2017 року звернулася до Рубіжанської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі вказаної заяви заведена спадкова справа № у реєстрі 61587022, однак їй було відмовлено у вчиненні даної нотаріальної дії, оскільки при вивченні наданих заявником документів, було з'ясовано, що згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради за вих. № 744 від 06.11.2017 року, спадкодавець не зареєстрував право власності на своє ім'я, що підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, відповідний запис № 663, Серія НОМЕР_7, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.11.2017 року, заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину від 20.11.2017 року № 644, витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 49935952 від 20.11.2017 року, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53555867 від 04.10.2018 року, інформаційною довідкою із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 53555874 від 04.10.2018 року, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 20.11.2017 року № 49934074(а. с.16, 77-81-зворот). Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на ІНФОРМАЦІЯ_3, довідки від 17.01.2017 року № 4163,5 виданих центром надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 19.12.2017 року № 6061 та 17.01.2017 року, в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_12 (наймач) в період з 29.06.1971 року по 23.11.1993 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року), ОСОБА_1 (онука) зареєстрована з 31.05.1988 року, ОСОБА_13 (правнук) зареєстрований з 24.07.1990 року, ОСОБА_11 (чоловік онуки) зареєстрований в період з 10.08.1989 року по 16.07.1996 рік (а.с.14, 85 - зворот). ОСОБА_1 сплачує комунальні послуги за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується розрахунковими книжками та квитанціями про сплату комунальних послуг (а.с.43-48).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що спірна квартира належала діду позивача, а оскільки позивач проживала на момент смерті діда разом з ним, то фактично прийняла спадщину, яка залишалася після його смерті, а отже відсутні умови передбачені ст. 344 ЦК України для набуття права власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов невірно застосувавши норми матеріального права, тут колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що «позивач за нормами ЦК УРСР, чинними на час смерті її діда, не була віднесена до кола спадкоємців, а отже не може бути такою, що прийняла спадщину».

Проте, аналізуючи інші доводи апеляційної скарги, зокрема про те, що спірна квартира набула статусу чужого майна відносно позивача з часу смерті її діда і з цього ж часу позивач фактично заволоділа цим майном, вважаючи, що у наступному вона буде мати змогу отримати право власності на неї в порядку спадкування та про те, що «початок фактичного заволодіння чужим майном у цій справі не пов'язаний із волею колишнього (померлого) власника цього майна, адже водночас, після смерті діда, з моменту фактичного заволодіння спірною квартирою та до цього часу власник спірного нерухомого майна позивачу не відомий» та про те, що «після смерті власника квартири у позивача фактично відпала правова підстава для володіння цим майном, що свідчить про безтітульність її володіння» - колегія суддів приходить до висновків про відсутність тут підстав для застосування ст. 344 ЦК - адже враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння ним, добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років. При цьому безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності - між тим позивачка була зареєстрована та проживала у спірній квартирі і правові підстави її перебування там не змінились і після смерті власника квартири. Тоді як норми статті 344 ЦК не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління, житлового найму тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю повинно виникати поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Щодо добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України то добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства та означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, колегія суддів враховує тут поряд із наведеним вище і ту обставину, що до участі у розгляді справи у якості відповідачки не була долучена мати позивачки яка є донькою власника спірної квартири, між тим вона відноситься до спадкоємців першої черги і питання щодо її фактичного вступу чи не вступу у спадок у зазначеній справі не було предметом розгляду - тоді як вирішення цього питання безпосереднім чином впливає на визначення статусу спірного майна, адже відсутні докази того що вона не претендує на зазначену квартиру. Тривалий час проживання, відкритість володіння, догляд та утримання нерухомого майна самі по собі не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав передбачених статтею 344 ЦК України.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України -невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. З огляду на наведене та із урахуванням положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.01.2019 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю - з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 січня 2019 року скасувати, та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю - з інших підстав.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 березня 2019 року.

Головуючий

Судді