УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/1207/17 Головуючий у 1-й інст. Брагін В. І.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 282/1207/17 за позовом ОСОБА_1 до Андрушівської міської ради про знесення самочинно збудованої споруди

за апеляційною скаргою Андрушівської міської ради на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Брагіна В.І. у м. Андрушівка,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану споруду, розташовану з тильної сторони будівлі Андрушівської міської ради в АДРЕСА_1 яка використовується ним для зберігання службового автомобілю.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником квартир в будинку, розташованому в АДРЕСА_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності. Самочинно побудована відповідачем споруда з тильної сторони будівлі Андрушівської міської ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується ним для зберігання службового автомобілю, перекриває прохід до аварійного виходу із будинку, де розташовані її квартири, унеможливлює проїзд транспорту МНС, швидкої допомоги до її житла, чим створює загрозу для її життя та життя людей, в разі виникнення надзвичайних ситуацій. Таким чином відповідач порушує її право на захист та безпеку життя. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється усунути зазначені порушення, просила задовольнити позов.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2019 року позов задоволено. Зобов'язано Андрушівську міську раду знести самочинно збудовану споруду, розташовану з тильної сторони будівлі Андрушівської міської ради в АДРЕСА_1, яка використовується Андрушівською міською радою для зберігання службового автомобіля. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Андрушівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірна споруда встановлена на земельній ділянці, що належить Андрушівській міській раді на праві комунальної власності та є одночасно огороджувальною конструкцією. Вказує, що позивачем, всупереч вимог ст. 12 ЦПК України, не доведено, що спірна споруда становить загрозу його життю та здоров'ю, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначає, що неправильне застосування до даних правовідносин судом першої інстанції норм матеріального права призвело до ухвалення незаконного рішення.

В суді апеляційної інстанції представник Андрушівської міської ради Павлушко Л.А. доводи апеляційної скарги підтримала та надала пояснення аналогічні викладеному в ній.

ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечила, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи його наступним.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив самовільне будівництво з грубим порушенням Державних будівельних норм, що встановлено висновком судового експерта №14717 від 31 жовтня 2018 року, а тому самочинно побудована споруда для зберігання службового автомобіля підлягає знесенню.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_3 у приміщенні готелю, реконструйованого для облаштування житлових квартир у АДРЕСА_2 (а.с.3-4).

Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014 року підтверджується, що продавцем - Андрушівською міською радою передано у власність покупця ОСОБА_1 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 514 кв. м., що призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. На земельній ділянці розташована нежитлова будівля - «Готель», загальною площею 1150кв.м, яка належить покупцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 30.05.2005 року приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.10).

Обгрунтовуючи порушення своїх прав самочинною побудовою, позивач вказувала, що вона перекриває прохід до аварійного виходу із будинку, де розташовані її квартири, унеможливлює проїзд транспорту МНС, швидкої допомоги до її житла, чим створює загрозу для її життя та життя людей, в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

По справі проведено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку судового експерта №14717 від 31 жовтня 2018 року Київського експертно-дослідного центру встановлено, що спірна будівля (споруда) збудована з тильної сторони міськради за адресою: АДРЕСА_1 в проміжку між групою зблокованих гаражів в кількості 8 штук та громадським будинком - адміністративною будівлею Андрушівської міської ради, яка слугує для неї огороджувальною конструкцією та функціонально використовується як автомобільний гараж. Будівля (споруда) збудована шляхом встановлення металевого каркасу, який виконує функцію опори для даху та будівництва передньої із дерев'яного каркасу і металевого профілю та задньої стінок із дерев'яних дощок та азбестоцементного листа (а.с.148).

Експертом встановлено, що спірна будівля не відноситься до тимчасових споруд (а.с.156).

Відповідаючи на питання чи потрібно для створення цієї споруди дозвіл та чи вона є самочинною, експерт вказав, що згідно п. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для проведення будівництва для класу наслідків СС1 дозвіл не потребується, будівельні роботи проводяться на основі подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, за класом наслідків (відповідальності) об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками отримання дозволу є обов'язковим.

Згідно п. 6 ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва, на основі якого встановлюється необхідність отримання дозволу.

Пунктом 7 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, експерт однозначно не вказав, що спірна будівля є самочинною, однак, зважаючи на те, що відповідачем навіть не подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, слід дійти висновку, що спірна будівля є самочинною.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння. При цьому право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення діями відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цього права із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Крім того, вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з'ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості вважається самочинним будівництвом за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети, немає належного дозволу на будівництво чи затвердженого належним чином проекту, під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами чи за її рахунок; приведення земельної ділянки до попереднього стану або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту цієї статті в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 цього Кодексу вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідаючи на запитання чи створює спірна будівля (споруда) перешкоди для мешканців будинку АДРЕСА_2, в тому числі для проїзду до жилого будинку автомобілів аварійно рятувальних служб експерт вказав, що виходячи з того, що квартал, в якому знаходиться житловий будинок на АДРЕСА_2, має щільну забудову, а один із під'їздів виходить у внутрішній двір, що обмежений з усіх боків забудовою, згідно п. 3.11 ДБН 360-92** у внутрішню частину двору необхідно передбачити проїзд ширина якого, згідно Таблиці 7.1, повинна становити від 3,0 до 3,5 м. Дослідженням на місці та наданих матеріалів встановлено, що даний проїзд із вказаними параметрами можливо виконати лише на місці будівлі гаражу з тильної сторони міськради за адресою: АДРЕСА_1. Слід зазначити, що згідно Примітки 1 п.7.27 ДБН 360-92** до житлових будинків меншої поверховості, ніж 5 поверхів, проїзди для пожежних машин можна влаштовувати з однієї поздовжньої сторони, якою згідно дослідження може бути сторона, що виходить на АДРЕСА_4 Тому використання проїзду, передбаченого п.3.11, не є обов'язковим для пожежних машин.

Отже, експертизою встановлено, що проїзд можливо облаштувати лише на місці будівлі гаражу.

Проте, доказів того, що гараж побудовано на земельній ділянці, належній позивачу, чи на землях загального користування, матеріали справи не містять. Позивачем не спростовано того, що спірна споруда встановлена на земельній ділянці, що належить на праві комунальної власності відповідачу - територіальній громаді м. Андрушівка в особі міської ради. А тому доводи ОСОБА_1 щодо порушення її прав через відсутність проїзду не можуть ґрунтуватись на вимогах знесення спірної будівлі та облаштуванні проїзду.

До того ж висновком експерта встановлено, що використання проїзду, передбаченого п.3.11, не є обов'язковим для пожежних машин, оскільки такий проїзд можна влаштувати з однієї поздовжньої сторони, якою згідно дослідження може бути сторона, що виходить на АДРЕСА_4

З огляду на наведене, позивач не довела, що самочинним будівництвом порушені її законні права.

Експерт посилається також на те, що згідно п. 7.50 ДБН 360-92** відстані від наземних гаражів і автостоянок легкових автомобілів до громадських будинків слід приймати не менше тих, що наведені у таблиці 7.5., а саме для гаражів і відкритих стоянок не менше 10 (десяти) метрів, а для будівель гаражів ІІІ-ІV ступенів вогнестійкості, яким є вказаний гараж, відстані треба приймати не менше 12 метрів. Відповідно розміщення вказаного гаражу та гаражів, які знаходяться в межах 12м від вікон адміністративного будинку Андрушівської міської ради, є порушенням пожежних норм п. 7.5 ДБН 360-92**« Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», затв. наказом Мінінвестбуду України №44 від 17 квітня 1992 р.

Зазначені висновки не можуть бути враховані, оскільки у них вказано відстань від гаражів до вікон адміністративного будинку міської ради, а не до будинку, в якому розміщені квартири, належні ОСОБА_1 Крім того, позивач не обґрунтовувала свій позов такими підставами (ч.1 ст.175 ЦПК України).

До того ж спірний гараж, як зазначено в експертизі, розташовано в проміжку між групою зблокованих гаражів в кількості 8 штук та громадським будинком - адміністративною будівлею Андрушівської міської ради, а тому знесення спірного гаражу не вплине на дотримання протипожежних норм в цілому.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечила пояснень представника відповідача щодо наміру продати житлові квартири та пояснила, що вона облаштувала вхід у квартири з тильної сторони готелю, проте відсутність проїзду створює незручності у підїзді до житла.

Водночас із висновку експертизи вбачається, що земельна ділянка площею 0,0514 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 та має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. А тому реконструкція приміщення готелю з облаштуванням житлових квартир не відповідає п.7.2 ДБН В.3.2-2-2009 та проводилась на земельній ділянці не призначеній для житлового будівництва.

Окрім того експертом зауважено, що позивачем надано для дослідження неповний перелік документів робочого проекту і у разі їх відсутності, проект реконструкції рахується неповним та таким, що не відповідає вимогам розділу 8 та Додатку Д ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (а.с.144).

Отже, з наведеного колегія суддів робить висновок про те, що позивачем не було надано відповідну проектно-кошторисну документацію, яка, за обставин надання дозволу на переобладнання квартир, мала б передбачити під'їзд до них або за рахунок земель загального користування або встановлення земельного сервітуту. Проте доказів на підтвердження цих обставин надано не було.

З огляду на наведе апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір в розмірі 960грн. за подання апеляційної скарги (а.с.201).

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390,391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Андрушівської міської ради задовольнити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Андрушівської міської ради 960 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.03.2019.

Головуючий Судді