Справа № 2-98/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 січня 2010 року                                                                      Біляївський районний суд

                                                                                                               Одеської області

в складі : головуючого судді Андреєва Е.О.

при секретарі Довженко І.С.

з участю адвоката ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Біляївська державна нотаріальна контора « про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним », суд-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом, стверджуючи, що 31.10.2008 року вони домовилися  з відповідачем укласти договір довічного утримання з умовою передачі у власність останньому житлового будинку в м.Біляївка по вул.О.Кошового,8 та двох земельних ділянок –для будівництва та обслуговування житлового будинку і надвірних споруд площею 0,1000 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0888 га, яка розташовані разом з будинком за вказаною адресою. З цього питання вони звернулися до Біляївської державної нотаріальної контори, де 31.10.2008 року уклали договір довічного утримання. Однак , при укладанні договору довічного утримання в нотаріальній конторі, за пропозицією нотаріуса він разом з відповідачем  також підписав договір дарування земельної ділянки площею 0,0888 га, вважаючи , що він є частиною укладеного між ними договору довічного утримання. Рішенням Біляївського районного суду від 19.11.2009 року, укладений між сторонами договір довічного утримання було розірвано у зв`язку з невиконання ОСОБА_3 своїх обов`язків , та  визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами і земельну ділянку площею 0,1000 га в м.Біляївка по вул.О.Кошового,8. Після рішення суду позивач  звернувся до юридичної консультації, де йому роз`яснили, що укладений з відповідачем договір дарування земельної ділянки площею 0,0888 га не має відношення до договору довічного утримання, і його також необхідно визнавати недійсним у судовому порядку. Посилаючись на те, що він не мав наміру дарувати відповідачу будь-яке своє майно, і підписавши у нотаріальній конторі договір дарування земельної ділянки він помилився щодо його правової природи, прав і обов`язків сторін, ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою визнати вищезазначений договір дарування недійсним та повернути земельну ділянку у його власність.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що договір довічного утримання він уклав за пропозицією позивача ОСОБА_2 Дійсно вони домовилися щодо укладення вказаного договору з умовою передачі йому у власність житлового будинку та двох земельних ділянок, які розташовані разом з будинком. Але, при звернені до нотаріальної контори, нотаріус їм роз`яснив, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства не може перейти до нього за договором довічного утримання і запропонувала їм укласти договір дарування. Вони разом з ОСОБА_2 погодилися підписати договір дарування земельної ділянки, хоча не мали наміру його укладати. В даний час житловий будинок, який належав ОСОБА_2 за рішенням суду знову повернуто у його власність, але він принципово не визнає позов останнього щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, так як вважає, що винним у тому, що сталося є саме позивач, за пропозицією якого і були укладені вищезазначені договори.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні показали, що дійсно сторони домовлялися щодо укладення договору довічного утримання з умовою передачі житлового будинку та земельних ділянок, що належали позивачу ОСОБА_2,і ніяких домовленостей між ними щодо укладання договору дарування земельної ділянки не було.

 Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона разом із чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була присутня у нотаріальній конторі при укладанні договору довічного утримання. Дійсно за пропозицією нотаріуса чоловік та ОСОБА_2 підписали договір дарування однієї з земельних ділянок, яка розташована разом з будинком, так як за законом вона не могла перейти до іншої особи за договором довічного утримання. Про дарування вказаної земельної ділянки домовленості між ОСОБА_2 та її чоловіком не було, але позивач підписав вказаний договір після пропозиції нотаріуса.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.    

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає  задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що 31.10.2008 року сторони  домовилися  щодо  укладення між ними  договору довічного утримання з умовою передачі позивачем у власність відповідача  житлового будинку в м.Біляївка по вул.О.Кошового,8 та двох земельних ділянок –для будівництва та обслуговування житлового будинку і надвірних споруд площею 0,1000 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0888 га, яка розташовані разом з будинком за вказаною адресою. З цього питання вони звернулися до Біляївської державної нотаріальної контори, де 31.10.2008 року уклали договір довічного утримання (а.с.8), який рішенням суду від 19.11.2009 року розірвано у зв`язку з невиконання ОСОБА_3 своїх обов`язків , та  визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами і земельну ділянку площею 0,1000 га в м.Біляївка по вул.О.Кошового,8 (а.с.13).

         Судом також встановлено, що при укладанні договору довічного утримання в нотаріальній конторі, за пропозицією нотаріуса, сторони  також підписали договір дарування земельної ділянки площею 0,0888 га, за яким позивач подарував, а відповідач прийняв в дар зазначену земельну ділянку, розташовану разом з житловим будинком в м.Біляївка по вул.О.Кошового,8 (а.с.11,21). Із пояснень сторін, та показань допитаних у суді свідків вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3  не мали наміру укладати договір дарування  земельної ділянки, і підписали його за пропозицією нотаріуса. Зокрема, як пояснив ОСОБА_2, підписуючи договір дарування земельної ділянки у нотаріальній конторі, він вважав його частиною укладеного з відповідачем договору довічного утримання, і не мав наміру дарувати  відповідачу будь-яке своє майно.

 Відповідно до ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

 В ході судового розгляду встановлено, що позивач припустився помилки щодо природи укладеного з відповідачем договору дарування земельної ділянки,  прав та обов`язків сторін за вказаним договором, а тому суд вважає, що заявлені ним позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.216,229,236 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,  212-215 ЦПК України,  суд -

В И Р І Ш И В :

     Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0888 га, яка розташована на території Біляївської міськради Одеської області, в м.Біляївка по вул.О.Кошового,8, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Біляївськоїдержавної нотаріальної контори 31 жовтня 2008 року ( зареєстрований в реєстрі №1-6561).

Повернути вищезазначену земельну ділянку площею 0,0888 га, розташовану в м.Біляївка по вул..О.Кошового,8 у власність ОСОБА_2.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги , або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

Суддя Біляївського районного суду                                                               Е.О. Андреєв