Справа № 1-16/2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року                               Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Клочко В.М.

               при секретарі судових засідань – ОСОБА_1

               з участю прокурора – Гринь В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу про обвинувачення :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця                          ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, що передбачає відповідальність за ч.1 ст. 164  КК України,

встановив:

Згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 02.12.2002 року ОСОБА_2 зобов’язаний  сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі ј частини з усіх його видів заробітку (доходу), але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 22.11.2002 року і до його повноліття.

    Незважаючи на це, ОСОБА_2 будучи обізнаним про рішення суду, та маючи можливість сплачувати аліменти на дитину отримуючи доходи в період з 04.10.2002 року по 08.05.2003 року від роботи в ЗАТ „Сквирський цегельний завод „Промінь”; в період з 27.09.2004 року по 28.03.2005 року від роботи в ПП „Герасименко”; в період з 03.05.2005 року по 20.05.2005 року від роботи в СФ ТОВ „Грона”, після звільнення з ТОВ „Грона” на облік до Сквирського районного центру зайнятості з метою працевлаштування не став, тривалий час працювати не бажав, аліменти починаючи з 22.11.2002 року по 16.11.2009 року не сплачував та ніякої допомоги на утримання сина не надавав, хоча отримав дохід у грошові формі працюючи у приватних осіб по разових угодах.

На неодноразові попередження Державної виконавчої служби про сплату аліментів не реагував, злісно ухилявся від сплати аліментів, в результаті чого станом на 16.11.2009 року допустив заборгованість по виплаті аліментів на користь ОСОБА_3 в сумі 14 081 грн. 60 коп..

    У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, ствердив  суду обставини вчинення злочину викладені вище, вказуючи при цьому, що щиро розкаюється, та просив сурово не карати.

    Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні покази дані на досудовому слідстві підтвердила в повному обсязі, зазначаючи при цьому, що на даний час матеріальних претензій до підсудного ОСОБА_2 не має та просила сурово його не карати.

    Оскільки підсудній вину у вчиненні злочину визнав повністю та погодився на скорочений порядок дослідження доказів по справі, наслідки йому були роз’яснені та зрозумілі, заслухавши думку учасників судового розгляду, судом відповідно до вимог ст. 299 КПК України визнано недоцільним досліджувати докази стосовно встановлених досудовим слідством обставин справи, оскільки ці фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Дії  підсудного суд кваліфікує за ст. 164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).    

    При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

    Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

    Обставиною, що пом’якшує покарання, суд  визнає щире каяття.

    За місцем проживання підсудний ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Беручи до уваги те, що особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вище вказані обставини, з урахуванням особи винного,  суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Тому суд вважає за можливе застосувати до підсудного              ст. 75 КК України і призначити йому покарання за скоєне у вигляді позбавлення волі, від відбування цього покарання останнього звільнити з випробовуванням, поклавши на нього обов’язки передбачені ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ :

    Визнати винними ОСОБА_2  у вчиненні  злочину, передбаченого ст. 164 ч.1 КК України.

    Призначити ОСОБА_2  покарання за ст. 164 ч.1 КК України  один рік обмеження волі.

    Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2  обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи.  

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Сквирський  районний суд Київської області.

Суддя   :