РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/469/19

Провадження №: 2/755/875/19

м. Київ

"22" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі документами в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва

цивільну справу № 755/469/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»

до ОСОБА_1

про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

29.12.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 38 152,15 грн, правової допомоги у розмірі 1 500,00 грн та судового збору у розмірі 1 762,00 грн. Свої вимоги мотивував тим, що 26.05.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір позики №41833, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1 201,00 грн строком на 30 днів. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором позики, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 38 152,15 грн.

Ухвалою суду від 21.01.2019 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог /а.с.24-26/.

Відповідач правом подання відзиву не скористався, інших заяв, клопотань, суду не надав, про розгляд справи повідомлений в тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України). Судовий розгляд справи призначено на 18.03.2019.

Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 26.05.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір позики № 41388, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1 201,00 грн /а.с.38-46/.

Відповідно до п. 1.3 Договору, графіку розрахунків до Договору позика надається строком на 30 днів до 26.05.2016; сукупна вартість позики складає 1 892,75 грн, з яких: сума договору складає 1 201,00 грн, сума до сплати процентів складає 691,75 грн /а.с. 12/.

За даними довідки щодо заборгованості за Договором станом на 20.11.2018 загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за вищевказаним Договором позики та всіма нарахованими відсотками згідного нього становить 41 990,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою позики складає 1 201,00 грн; заборгованість за відсотками згідно договору складає 40 789,00 грн. Загальна кількість днів простроченої позики становить 873 календарних дні /а.с. 16/.

Листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. № 358-ВП від 16.08.2018 повідомляється, що відповідно до договору № ВП-180516 від 18.05.2016 було здійснено за дорученням ТОВ «ВЕЛЛФІН» 26.05.2016 переказ на суму 1 201,00 грн, власник картки - ОСОБА_1 /а.с.34,65/.

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.

Як вбачається з даних електронних реєстрів відповідач ТОВ «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, яка не перебуває в процесі припинення, та включене до Державного реєстру фінансових установ 17.08.2015 як фінансова компанія, а тому має право надавати фінансові послуги відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" /а.с.62-65/.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.5 Договору позики протягом строку позики, встановлено пунктом 1.3 Договору, розмір основних процентів складає: - 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 грн за перший день користування позикою; - 1,9 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п. 1.2 цього договору; - 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.

В п. 7.2 Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позикодавця.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем отримано матеріали позовної заяви, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 26.02.2019, проте ним не надано суду а ні заперечення щодо позову, а ні доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань чи спростування суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Суд не вправі з власної ініціативи виходити за межі позову.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 38 152, 15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на викладене підлягає стягненню із відповідача сума судового збору у розмірі 1 762,00 грн, сплаченого позивачем при подачі позову.

В частині вирішення спору про стягнення із ОСОБА_1 витрат на надання правової допомоги суд прийшов таких висновків.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

За приписами ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

За матеріалами справи встановлено, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для оплати правничої допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 549, 551, 612, 622, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

У Х В А Л И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики № 41833 від 26.05.2016 у розмірі 38 152 (тридцять вісім тисяч сто п'ятдесят дві) грн 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.

Відповідач: ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дніпровським РУ ГУМВС України в м. Києві, адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Складання повного тексту рішення 22.03.2019.

Суддя В. Шевченко