АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-769/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Городовенка В.В.,
Кочеткової І.В.,
при секретарі Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом і просив на підставі ст.220 ч.2 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу 0,10 га присадибної земельної ділянки від 15 лютого 2006 року, посилаючись на те, що виконав усі передбачені умовами договору обов’язки, сплатив продавцю ОСОБА_4 належні за договором гроші, фактично користується землею. Нотаріус відмовляє сторонам посвідчити укладений договір, тому що село Хортиця, Долинської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, в якому розташована спірна земельна ділянка, не внесено в Єдиний електронний реєстр прав власності Міністерства Юстиції.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 лютого 2006 року позов задоволено.
Визнано дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться в АДРЕСА_1 Запорізької області, укладену 15.02.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Визнано право власності за ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку площею.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові прокурор Запорізького району Запорізької області зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, проте продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому на підставі ч.2 ст.220 ЦК України позивач набув право власності на спірну земельну ділянку.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Встановлено, що ОСОБА_3 являється власником 0,10 га присадибної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 (а.с.6).
Відповідно до розписки від 15 лютого 2006 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 8 772 грн. в рахунок продажу земельної ділянки (а.с. 5).
Доказів про ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору в матеріалах справи не має.
В заяві від 17 лютого 2006 року, адресованій районному суду, ОСОБА_3 зазначає про визнання позову (а.с.8).
На порушення вимог ст.ст.10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з’ясував, чому договір купівлі-продажу земельної ділянки не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість , чи відповідає договір сторін вимогам ст.203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч.2 ст.220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
Із пояснень позивача вбачається, що нотаріус відмовив сторонам у посвідчені договору купівлі-продажу, тому що село Хортиця, в якому розташована спірна земельна ділянка, не внесене в Єдиний електронний реєстр прав власності Міністерства Юстиції. Спірна земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру, внаслідок чого нотаріус не може перевірити відсутність обмежень (обтяжень) щодо укладання угод відносно неї, а відтак – відмовляє в посвідчені договору.
На зазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не перевірив причин невнесення спірної земельної ділянки в Державний земельний кадастр, не обговорив питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яке відповідно до ст.6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” покладено обов’язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.
Суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. Саме тому оптимальна організація цивільного обороту об’єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов’язаних з нерухомим майном. Об’єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об’єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст.182 ЦК України та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до ст.311 п.4 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, а також врахувати роз’яснення п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” про те, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Керуючись ст.ст.307, 311 п.4, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 лютого 2006 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :